- •Відкриття вірусів д. Й. Івановським.
- •Відкриття бактеріофагів.
- •Нобелівські лауреати в області вірусології.
- •Розвиток вірусології у другій половині XX ст.
- •Особливості вірусів як біологічних об'єктів.
- •Роль вірусів в інфекційній патології рослин, тварин і людини.
- •Методи виділення вірусів.
- •Культивування зоопатогенних вірусів.
- •Культивування бактеріофагів.
- •Культивування фітопатогенних вірусів.
- •Методи кількісного визначення вірусів.
- •Серологічні методи діагностики вірусних інфекцій.
- •Роль "швидких тестів" у лабораторній діагностиці вірусних інфекцій.
- •Експрес-методи у діагностиці вірусних інфекцій.
- •Структурна організація вірусів.
- •Хімічний склад вірусів.
- •Вірусні білки.
- •Вірусні нуклеїнові кислоти.
- •Етапи взаємодії вірусів з клітиною.
- •Адсорбція і проникнення вірусів у клітину.
- •Транскрипція вірусних рнк.
- •Реплікація геному рнк-вмісних вірусів.
- •Реплікація геному днк-вмісних вірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація ретровірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація ортоміксовірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація параміксовірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація рабдовірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація філовірусів.
- •Т ранскрипція, трансляція і реплікація пікорнавірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація аденовірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація поксвірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація герпесвірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація гепаднавірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація фікоднавірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація тогавірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація міовірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація мікровірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація сіфовірусів.
- •Збирання та вихід вірусів з клітини.
- •Порядок herpesvirales.
- •Порядок caudovirales.
- •Порядок mononegavirales.
- •Порядок picornavirales.
- •44) Загальна характеристика бактеріофагів.
- •Взаємодія вірулентних бактеріофагів з клітиною.
- •Помірні фаги. Взаємодія з клітиною.
- •Ниткоподібні бактеріофаги з днк-геномом.
- •Бактеріофаги з рнк-геномом.
- •Цикли розвитку вірулентних та помірних бактеріофагів.
- •Фаг φх174 та механізм його взаємодії з клітиною.
- •Фаги qβ та ms2 та механізми їхньої взаємодії з клітиною.
- •Віруси архебактерій.
- •Загальна характеристика фітопатогенних вірусів.
- •Шляхи і механізми передавання фітопатогенних вірусів.
- •Симптоми захворювання рослин, заражених вірусами.
- •Внутрішньоклітинний розвиток фітопатогенних вірусів.
- •Будова та взаємодія з клітиною втм.
- •Віруси нижчих рослин і грибів.
- •Загальна характеристика вірусів людини і тварин.
- •Родина adenoviridae. Аденовірусні інфекції.
- •Родина baculoviridae.
- •Родина hepadnaviridae. Гепаднавірусні інфекції.
- •Родина herpesviridae. Герпесвірусні інфекції.
- •Родина iridoviridae.
- •Родина papillomaviridae. Папіломавірусні інфекції.
- •66) Родина parvoviridae. Дефектні парвовіруси.
- •67) Родина polyomaviridae.
- •68) Родина poxviridae. Поксвірусні інфекції.
- •Натуральна віспа.
- •Онкогенні поксвіруси.
- •69) Родина arenaviridae.
- •70) Родина astroviridae. Астровірусні інфекції.
- •71) Родина bunyaviridae.
- •72) Родина caliciviridae. Каліцивірусні інфекції.
- •73) Родина coronaviridae. Коронаврусні інфекції.
- •74) Родина filoviridae. Філовірусні інфекції.
- •Гарячка Марбург
- •Гарячка Ебола
- •75) Родина flaviviridae. Флавівірусні інфекції.
- •Жовта гарячка
- •Кліщовий енцефаліт
- •Японський енцефаліт
- •76) Родина orthomyxoviridae. Грип.
- •Вірус грипу а
- •Вірус грипу в
- •77) Родина paramyxoviridae. Параміксовірусні інфекції.
- •Парагрип.
- •Епідемічний паротит (свинка)
- •Респіраторно-синцитіальна інфекція (рс-інфекція)
- •78) Родина picornaviridae. Пікорнавірусні інфекції.
- •Вірусний гепатит а
- •79) Родина reoviridae. Реовірусні інфекції.
- •Ротавірусна інфекція
- •80) Родина retroviridae. Снід.
- •Вірус імунодефіциту людини
- •81) Родина rhabdoviridae. Рабдовірусні інфекції.
- •Сказ (водобоязнь)
- •82) Родина togaviridae. Тогавірусні інфекції.
- •Краснуха (червона висипка)
- •83) Роль вірусів у злоякісному трансформуванні клітин.
- •84) Онкогенні герпесвіруси та аденовіруси.
- •85) Онкогенні поксвіруси та папіломавіруси.
- •86) Загальна характеристика пріонів.
- •87) Гострі трансмісивні губкоподібні енцефалопатії.
- •88) Штамове різноманіття пріонів. Механізми пріонного переходу.
- •Пріони нижчих еукаріот.
- •Поширення пріонів у природі.
- •Загальна характеристика віроїдів. Таксономія віроїдів.
- •Захворювання рослин, спричинені віроїдами.
- •Віроїди рослин pospiviroidae.
- •Віроїди рослин avsunviroidae.
- •95) Охарактеризуйте три рівні захисту організму від вірусної інфекції.
- •96) Роль клітинних чинників у розвитку противірусного імунітету.
- •97) Роль гуморальних чинників у розвитку противірусного імунітету.
- •98) Загальнофізіологічні чинники противірусного імунітету.
- •99) Експериментальні методи оцінки антивірусних препаратів.
- •100) Мішені дії антивірусних препаратів.
- •101) Хіміотерапія вірусних інфекцій.
- •Інгібітори адсорбції та депротеїпізації
- •102) Противірусні вакцини.
Родина adenoviridae. Аденовірусні інфекції.
Представники цієї родини не мають лігіопротеїнової оболонки, мають форму ікосаедра. Від кожної з вершин ікосаедра відходить структурний компонент, названий фіброю. Його довжина варіює в різних серотипів аденовірусів. Білкова оболонка складається з 252 субодиниць (капсомерів), 240 з них – гексони і 12 — пептони. Пентон містить основу на поверхні капсиду і фібри, що відходять від поверхні. Кожен пентон оточений п’ятьма гексонами, завдяки чому він отримав свою назву. Всі інші капсомери – гексони, які названо так тому, що кожен знаходиться по сусідству з шістьма ідентичними структурами.
Гексони і пентони утворені різними поліпептидами. Аденовіруси містять 13% ДНК і 87% білка, не містять ліпідів. Для серологічної класифікації аденовірусів використовують антигенні детермінанти гексона, пентона і фібри. Пентон токсичний для клітини і викликає швидкий цитопатичний ефект у клітинному моношарі.
Молекулярна маса ДНК аденовірусів незначно варіює і залежить від серотипу. До складу ДНК аденовірусів входять інвертовані кінцеві надлишкові послідовності, довжина яких варіює від 100 до 140 пар основ. Денатуровані ланцюги ДНК аденовірусів можуть утворювати кільця за рахунок водневих зв’язків між основами на кінцях одного і того ж ланцюга.
Вуглеводневі ділянки не беруть участі у взаємодії фібри з клітинним рецептором. Вірус проникає в клітину, ймовірно, шляхом прямого проникнення. Перенесення віріонів через цитоплазму відбувається за участю мікротрубочок.
Цикл реплікації ділять на ранню та пізню фази: остання починається з моменту запуску реплікації ДНК. Багато ранніх мРНК синтезуються і під час пізньої фази інфекції, деякі мРНК піддаються змінам у лідерних послідовностях при переході від ранньої до пізньої фази розвитку, тоді як інші залишаються незмінними. Синтез клітинної ДНК поступово інгібується після того, як починається синтез вірусної ДНК, через шість-дев’ять годин після інфікування. Літичний цикл аденовірусів надзвичайно ефективний: синтезується більше 10 000 віріонів на одну інфіковану клітину. Протягом одного вірусного циклу загальний вміст ДНК і білка в клітині подвоюється. Початок синтезу вірусної ДНК збігається з початком пізньої фази зараження; водночас картина різко змінюється, порівняно з ранньою і проміжною транскрипцією.
Рання транскрипція в аденовірусів – складна серія взаємопов’язаних біохі-мічних подій; її можна визначити як синтез вірусних РНК на аденовірусній ДНК-матриці, що проникла в клітину. Ранні вірусні мРНК становлять менше 0,1% від загальної клітинної РНК.
Трансляція. Структурні білки аденовірусів синтезуються переважно в пізній фазі циклу реплікації. Аденовірусна інфекція суттєво впливає на синтез макромолекул у клітині-господареві. В суспензійній культурі більшість серотипів аденовірусів інгібує синтез кітинних ДНК і білків.
Вивчення пізніх вірусних поліпептидів, максимальний синтез яких спостерігається через 20 год після зараження, полегшується тим, що синтез клітинних білків пригнічений.
За даними електронної мікроскопії і „зрілі”, і „молоді” віріони розміщені в ядрі зараженої клітини.
Аденовірусна інфекція – антропонозні вірусні захворювання переважно з повітряно-крапельним механізмом передавання, спричинені численними серотипами аденовірусів і характеризуються ураженням дихальних шляхів, органів зору, кишечнику, лімфоїдної тканини. Крім продуктивної інфекції, аденовіруси можуть зумовлювати абортивну інфекцію, при якій репродукування вірусу порушується на різних стадіях.
Зараження відбувається повітряно-крапельним та контактно-побутовим шляхами, через воду в плавальних басейнах і фекально-оральним шляхом. Аденовіруси спричиняють спорадичні захворювання і локальні епідемічні спалахи. Інкубаційний період шість-дев’ять днів. Вірус уражає легені, бронхи, альвеоли, є причиною важкої пневмонії. Аденовірусні інфекції можна охарактеризувати як лихоманкові з катаральними запаленнями слизової оболонки дихальних шляхів і очей. Вони зумовлюють збільшення підслизової лімфоїдної тканини і регіонарних лімфатичних вузлів.
Тропізм аденовірусів – до лімфоїдної тканини.
