45. Віруси нижчих рослин і грибів.

Віруси водоростей. У клітинах водоростей виявлено вірусоподібні частки. У водоростях переважно знаходили великі поліедричні структури з чіткими межами; вони нагадували іридовіруси комах.

Хоч частки різних типів нагадують віруси, але жодна не була передана вільним від них ізолятам водоростей. Вірусоподібні частки зеленої водорості Chara coralina були очищені і передані методом ін’єкцій клітинам. Цей вірус за формою часток дуже нагадує ВТМ. Ці частки містять однолацюгову РНК і єдиний білок, який за розміром та амінокислотним складом нагадує структурний білок ВТМ. Він побудований за ікосаедричним типом симетрії. Глікопротеїнова оболонка оточує ліпідний бішар з інтегрованими у нього білками. Його руйнування призводить до втрати його інфекційності.

Життєвий цикл PBCV-1 починається з адсорбції вірусу на зовнішній поверхні клітинної стінки водорості. Після приєднання віріона відбувається вивільнення вірусних ферментів, які лізують клітинну стінку; тоді вірусна мембрана зливається з мембраною клітини. Результатом є проникнення вірусної ДНК і вірус-асоційованих білків у клітину. ДНК та вірус-асоційовані протеїни швидко рухаються до ядра. ДНК клітини деградує протягом однієї хвилини. В цьому процесі беруть участь дві вірусні ендонуклеази рестрикції.

Віруси хлорели мають низку особливостей. Найбільш суттєвими з них є:

1. Вірусний геном представлений лінійною дволанцюговою ДНК з термінальними шпильками. Її розміри коливаються в межах 315-380 т.п.н.

2. Механізм інфікування клітин подібний до механізму інфікування великими бактеріофагами.

3. Віруси хлорели кодують майже усі компоненти, необхідні для глікозилювання їхніх протеїнів.

4. У вірусів хлорели описані кілька типів інтронів.

5. Під час внутрішньоклітинного розвитку вірусів експресуються вірусні гени, які детермінують синтез тРНК та факгора елонгації ЕР-З.

Віруси грибів. Віруси і вірусоподібні частки виявлені у багатьох видів грибів. Описано два захворювання печериць. . Хвороби шапкових грибів відомі під різними назвами: „водяниста ніжка ”, покоричневіння.

Спорофори хворих грибів дрібні, зміненої форми. Хвороба може призвести до повної загибелі культури. Міцелій здорового гриба характеризується інтенсивним ростом на солодовому агарі, він білий і пухкий з жорсткими радіально розміщеними нитками; міцелій хворого гриба росте повільно, має коричневу оксамитову поверхню без променевих ниток.

Екстракти інфікованих шапкових грибів містять вірусоподібні частки кількох типів: ізометричні частинки і бацилоподібні частки. Результати вивчення тонких зрізів плодових тіл або міцелію свідчать, що бацилоподібні частки знаходяться у вільному стані в цитоплазмі або у вакуолях.

Аскоміцети. Вірусоподібні частки виділено із гриба роду Gaeumannomyces, який спричиняє офіоболез пшениці та ячменю. Якщо культуру вирощують без сівозміни, ступінь ураження офіоболезом зростає протягом 3-5 років, а потім спадає. Це явище носить назву „спад офіоболезу”. Не виявлено вірусних часток у культурах грибів, вирощених з батьківських аскоспор, заражених вірусом.

Дріжджі. Вивчена здатність декількох штамів Saccaharomyces cerevisiae зумовлювати загибель інших штамів. . Штами з такою здатністю назвали штамами-вбивцями. Вони продукують позаклітинні білки, токсичні для більшості штамів, які не мають цієї ознаки. Ці білки порушують функції мембран дріжджової клітини аналогічно тим, які індукуються бактеріоцинами у чутливих бактерій. Є також повідомлення про інфікування S. cerevisiae вірусами, виділеними з клітин Aspergillus niger і Pénicillium stoloniferum.

Незавершені гриби. Добре вивчені також ізометричні частки діаметром 40 нм, які виявлені у клітинах Репісіїїит chrysogeпim. В інфікованій клітині частки цього типу знаходяться у вільному стані в цитоплазмі або в вакуолях.

Віруси, що інфікують інші групи рослин. Серед папоротей описано дев’ять видів, у тому числі Polipodium aureum, чутливих до ВТМ. У голонасінних досліджено один вірус, який передається попелицею, і господар якого канадська ялина. Відомо, що деякі віруси покритонасінних інфікують голонасінні рослини. При механічній інокуляції можна інфікувати коріння Pinus sylvestris вірусом некрозу тютюну.