- •Відкриття вірусів д. Й. Івановським.
- •Відкриття бактеріофагів.
- •Нобелівські лауреати в області вірусології.
- •Розвиток вірусології у другій половині XX ст.
- •Особливості вірусів як біологічних об'єктів.
- •Роль вірусів в інфекційній патології рослин, тварин і людини.
- •Методи виділення вірусів.
- •Культивування зоопатогенних вірусів.
- •Культивування бактеріофагів.
- •Культивування фітопатогенних вірусів.
- •Методи кількісного визначення вірусів.
- •Серологічні методи діагностики вірусних інфекцій.
- •Роль "швидких тестів" у лабораторній діагностиці вірусних інфекцій.
- •Експрес-методи у діагностиці вірусних інфекцій.
- •Структурна організація вірусів.
- •Хімічний склад вірусів.
- •Вірусні білки.
- •Вірусні нуклеїнові кислоти.
- •Етапи взаємодії вірусів з клітиною.
- •Адсорбція і проникнення вірусів у клітину.
- •Транскрипція вірусних рнк.
- •Реплікація геному рнк-вмісних вірусів.
- •Реплікація геному днк-вмісних вірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація ретровірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація ортоміксовірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація параміксовірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація рабдовірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація філовірусів.
- •Т ранскрипція, трансляція і реплікація пікорнавірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація аденовірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація поксвірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація герпесвірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація гепаднавірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація фікоднавірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація тогавірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація міовірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація мікровірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація сіфовірусів.
- •Збирання та вихід вірусів з клітини.
- •Порядок herpesvirales.
- •Порядок caudovirales.
- •Порядок mononegavirales.
- •Порядок picornavirales.
- •44) Загальна характеристика бактеріофагів.
- •Взаємодія вірулентних бактеріофагів з клітиною.
- •Помірні фаги. Взаємодія з клітиною.
- •Ниткоподібні бактеріофаги з днк-геномом.
- •Бактеріофаги з рнк-геномом.
- •Цикли розвитку вірулентних та помірних бактеріофагів.
- •Фаг φх174 та механізм його взаємодії з клітиною.
- •Фаги qβ та ms2 та механізми їхньої взаємодії з клітиною.
- •Віруси архебактерій.
- •Загальна характеристика фітопатогенних вірусів.
- •Шляхи і механізми передавання фітопатогенних вірусів.
- •Симптоми захворювання рослин, заражених вірусами.
- •Внутрішньоклітинний розвиток фітопатогенних вірусів.
- •Будова та взаємодія з клітиною втм.
- •Віруси нижчих рослин і грибів.
- •Загальна характеристика вірусів людини і тварин.
- •Родина adenoviridae. Аденовірусні інфекції.
- •Родина baculoviridae.
- •Родина hepadnaviridae. Гепаднавірусні інфекції.
- •Родина herpesviridae. Герпесвірусні інфекції.
- •Родина iridoviridae.
- •Родина papillomaviridae. Папіломавірусні інфекції.
- •66) Родина parvoviridae. Дефектні парвовіруси.
- •67) Родина polyomaviridae.
- •68) Родина poxviridae. Поксвірусні інфекції.
- •Натуральна віспа.
- •Онкогенні поксвіруси.
- •69) Родина arenaviridae.
- •70) Родина astroviridae. Астровірусні інфекції.
- •71) Родина bunyaviridae.
- •72) Родина caliciviridae. Каліцивірусні інфекції.
- •73) Родина coronaviridae. Коронаврусні інфекції.
- •74) Родина filoviridae. Філовірусні інфекції.
- •Гарячка Марбург
- •Гарячка Ебола
- •75) Родина flaviviridae. Флавівірусні інфекції.
- •Жовта гарячка
- •Кліщовий енцефаліт
- •Японський енцефаліт
- •76) Родина orthomyxoviridae. Грип.
- •Вірус грипу а
- •Вірус грипу в
- •77) Родина paramyxoviridae. Параміксовірусні інфекції.
- •Парагрип.
- •Епідемічний паротит (свинка)
- •Респіраторно-синцитіальна інфекція (рс-інфекція)
- •78) Родина picornaviridae. Пікорнавірусні інфекції.
- •Вірусний гепатит а
- •79) Родина reoviridae. Реовірусні інфекції.
- •Ротавірусна інфекція
- •80) Родина retroviridae. Снід.
- •Вірус імунодефіциту людини
- •81) Родина rhabdoviridae. Рабдовірусні інфекції.
- •Сказ (водобоязнь)
- •82) Родина togaviridae. Тогавірусні інфекції.
- •Краснуха (червона висипка)
- •83) Роль вірусів у злоякісному трансформуванні клітин.
- •84) Онкогенні герпесвіруси та аденовіруси.
- •85) Онкогенні поксвіруси та папіломавіруси.
- •86) Загальна характеристика пріонів.
- •87) Гострі трансмісивні губкоподібні енцефалопатії.
- •88) Штамове різноманіття пріонів. Механізми пріонного переходу.
- •Пріони нижчих еукаріот.
- •Поширення пріонів у природі.
- •Загальна характеристика віроїдів. Таксономія віроїдів.
- •Захворювання рослин, спричинені віроїдами.
- •Віроїди рослин pospiviroidae.
- •Віроїди рослин avsunviroidae.
- •95) Охарактеризуйте три рівні захисту організму від вірусної інфекції.
- •96) Роль клітинних чинників у розвитку противірусного імунітету.
- •97) Роль гуморальних чинників у розвитку противірусного імунітету.
- •98) Загальнофізіологічні чинники противірусного імунітету.
- •99) Експериментальні методи оцінки антивірусних препаратів.
- •100) Мішені дії антивірусних препаратів.
- •101) Хіміотерапія вірусних інфекцій.
- •Інгібітори адсорбції та депротеїпізації
- •102) Противірусні вакцини.
Віруси нижчих рослин і грибів.
Віруси водоростей. У клітинах водоростей виявлено вірусоподібні частки. У водоростях переважно знаходили великі поліедричні структури з чіткими межами; вони нагадували іридовіруси комах.
Хоч частки різних типів нагадують віруси, але жодна не була передана вільним від них ізолятам водоростей. Вірусоподібні частки зеленої водорості Chara coralina були очищені і передані методом ін’єкцій клітинам. Цей вірус за формою часток дуже нагадує ВТМ. Ці частки містять однолацюгову РНК і єдиний білок, який за розміром та амінокислотним складом нагадує структурний білок ВТМ. Він побудований за ікосаедричним типом симетрії. Глікопротеїнова оболонка оточує ліпідний бішар з інтегрованими у нього білками. Його руйнування призводить до втрати його інфекційності.
Життєвий цикл PBCV-1 починається з адсорбції вірусу на зовнішній поверхні клітинної стінки водорості. Після приєднання віріона відбувається вивільнення вірусних ферментів, які лізують клітинну стінку; тоді вірусна мембрана зливається з мембраною клітини. Результатом є проникнення вірусної ДНК і вірус-асоційованих білків у клітину. ДНК та вірус-асоційовані протеїни швидко рухаються до ядра. ДНК клітини деградує протягом однієї хвилини. В цьому процесі беруть участь дві вірусні ендонуклеази рестрикції.
Віруси хлорели мають низку особливостей. Найбільш суттєвими з них є:
1. Вірусний геном представлений лінійною дволанцюговою ДНК з термінальними шпильками. Її розміри коливаються в межах 315-380 т.п.н.
2. Механізм інфікування клітин подібний до механізму інфікування великими бактеріофагами.
3. Віруси хлорели кодують майже усі компоненти, необхідні для глікозилювання їхніх протеїнів.
4. У вірусів хлорели описані кілька типів інтронів.
5. Під час внутрішньоклітинного розвитку вірусів експресуються вірусні гени, які детермінують синтез тРНК та факгора елонгації ЕР-З.
Віруси грибів. Віруси і вірусоподібні частки виявлені у багатьох видів грибів. Описано два захворювання печериць. . Хвороби шапкових грибів відомі під різними назвами: „водяниста ніжка ”, покоричневіння.
Спорофори хворих грибів дрібні, зміненої форми. Хвороба може призвести до повної загибелі культури. Міцелій здорового гриба характеризується інтенсивним ростом на солодовому агарі, він білий і пухкий з жорсткими радіально розміщеними нитками; міцелій хворого гриба росте повільно, має коричневу оксамитову поверхню без променевих ниток.
Екстракти інфікованих шапкових грибів містять вірусоподібні частки кількох типів: ізометричні частинки і бацилоподібні частки. Результати вивчення тонких зрізів плодових тіл або міцелію свідчать, що бацилоподібні частки знаходяться у вільному стані в цитоплазмі або у вакуолях.
Аскоміцети. Вірусоподібні частки виділено із гриба роду Gaeumannomyces, який спричиняє офіоболез пшениці та ячменю. Якщо культуру вирощують без сівозміни, ступінь ураження офіоболезом зростає протягом 3-5 років, а потім спадає. Це явище носить назву „спад офіоболезу”. Не виявлено вірусних часток у культурах грибів, вирощених з батьківських аскоспор, заражених вірусом.
Дріжджі. Вивчена здатність декількох штамів Saccaharomyces cerevisiae зумовлювати загибель інших штамів. . Штами з такою здатністю назвали штамами-вбивцями. Вони продукують позаклітинні білки, токсичні для більшості штамів, які не мають цієї ознаки. Ці білки порушують функції мембран дріжджової клітини аналогічно тим, які індукуються бактеріоцинами у чутливих бактерій. Є також повідомлення про інфікування S. cerevisiae вірусами, виділеними з клітин Aspergillus niger і Pénicillium stoloniferum.
Незавершені гриби. Добре вивчені також ізометричні частки діаметром 40 нм, які виявлені у клітинах Репісіїїит chrysogeпim. В інфікованій клітині частки цього типу знаходяться у вільному стані в цитоплазмі або в вакуолях.
Віруси, що інфікують інші групи рослин. Серед папоротей описано дев’ять видів, у тому числі Polipodium aureum, чутливих до ВТМ. У голонасінних досліджено один вірус, який передається попелицею, і господар якого канадська ялина. Відомо, що деякі віруси покритонасінних інфікують голонасінні рослини. При механічній інокуляції можна інфікувати коріння Pinus sylvestris вірусом некрозу тютюну.
