Вірусний гепатит а

Вірусний гепатит А - інфекційна хвороба людини, що зазвичай уражує печінку. Вона супроводжується сильною інтоксикацією і жовтяниця. Вірус ге­патиту А був виявлений у 1973 р. С. Фейнстоном за допомогою методу імун­ної електронної мікроскопії.

Вірус відносно стійкий до підвищеної температури, кислот, жиророзчинників, дезінфікуючих засобів, добре переносить низькі температури. Все це сприяє тривалому його перебуванню в навколишньому середовищі. При кім­натній температурі він виживає декілька тижнів, при +60°С частково втрачає інфекційність через 4-12 год, а повністю інактивується через декілька хвилин при +85 ^>С. Високорезистентний до хлору, у зв’язку з чим може передаватися через водопровідну воду.

Джерелом інфекції є хвора людина. Вірус виділяється у великих кількостях з випорожнен­нями за 12—14 днів до появи жовтяниці і протягом трьох тижнів жовтушного періоду. Суттєвих відмінностей у виділенні збудника у хворих жовтушними і безсимптомними формами гепатиту А не виявлено. Спосіб зараження фекально-оральний, головно водний, а також побутовий і харчовий. Можливе також зараження повітряно-крапельним шляхом. Хворіють люди будь-якого віку, але найчастіше діти до 14 років. Хвороба має виражену осінньо-зимову сезонність.

Інкубаційний період 15-50 днів, він залежить від інфікуючої дози. Потра­пивши в організм, вірус гепатиту А розмножується в регіонарних лімфатичних вузлах, проникає в кров, а потім в клітини печінки і спричиняє гострий дифуз­ний гепатит: уражуються гепатоцити і ретикулоендотеліальні елементи печін­ки. Разом з тим знижуються її дезінтоксикаційна і бар’єрна функції.

Ураження клітин печінки призводить до порушення білкового, вуглеводно­го і пігментного обміну і збільшення активності деяких ферментів у сироватці крові (альдолаз, амінотрансфераз і т. д.). Найбільш типовою картиною гепати­ту А є гостра жовтушна циклічна форма: інкубаційний період, продромальний, жовтушний період і реконвалесценція. В місцях поширення інфекції виявляють багато безсимптомних захворювань.

Постінфекційний імунітет міцний і довготривалий. На сьогоднішній день головною є специфічна вакцинопрофілактика. Розробляють такі типи вакцин: Цільновіріонні - із ослаблених або інактивованих формаліном вірусів. Субвіріонні - із розщеплених вірусів. Хімічні - з хімічносинтезованих аналогів імуногенних епітопів. Генно-інженерні вакцини (геном НАУ інтегрований у геном вірусу вісповакцини).

Специфічного лікування немає. Застосовують препарати, що мають дезінтоксикаційну дію і сприяють відновленню функцій печінки.

Ящур

Ящур - гостре вірусне захворювання, що характеризується лихоманкою, загальною інтоксикацією, афтозним ураженням слизової оболонки рота, уражен­ням шкіри кистей.

Джерелом і резервуаром інфекції є хворі тварини, особливо велика рогата худоба, свині, вівці, кози тощо. Хворі тварини виділяють вірус у зовнішнє середовище з слиною, випорожненнями, сечею. Вірус тривалий час (2—3 місяці) може зберігатися у зовнішньому середовищі. В молоці вірус зберігається 25- 30 год (на холоді - до 10 днів), холодильнику - до 45 днів, у м’ясних виробах - до 50 днів, а на одязі - до 100 днів. Людина інфікується при споживанні сирих молочних продуктів, а також при безпосередньому контакті з хворими тваринами. Захворювання від людини до людини не передається.

Вхідними воротами інфекції є слизові оболонки порожнини рота або по­шкоджені ділянки шкіри. В місці проникнення розвивається первинна афта, або первинний афект, після чого вірус проникає в кров і гематогенно поширю­ється по всьому організму, осідаючи в епітелії слизових оболонок порожнини рота, язика, носа.

Інкубаційний період триває від двох до дванадцяти днів (частіше 3-8). Захво­рювання починається гостро без продромальних явищ. З’являється сильний озноб, біль у м’язах, температура тіла підвищується і досягає максимуму в кінці першо­го або на другий день захворювання. Температура тіла досягає +38...+40°С і збе­рігається протягом п’яти-шести днів. Через один-два дні після проявлення пер­ших клінічних симптомів хвороби відмічають запальні зміни слизової оболонки ротової порожнини: стоматит, печію в ротовій порожнині, гіперемію слизових оболонок губ, ясен, гортані, щік, набряк язика. Водночас з’являється кон’юнктивіт, ріжучі болі при сечовипусканні. Ще через один-два дні після цього спостеріга­ють висипку везикул розміром від зерна проса до великої горошини по краю язи­ка, на яснах, піднебінні та губах. Через два-три дні везикули відкриваються, утво­рюючи ерозії або виразки. Ускладнюються процеси ковтання, мовлення, різко підвищується слиновиділення, губи та язик вкриваються нальотом та кірками. У дітей ящур може протікати як гострий гастроентерит. У деяких хворих виси­пання з’являються на шкірі, особливо на кистях, стопах, гомілках, навколо рота. Період висипання триває до тижня. Можуть з’являтися нові висипання, що про­довжують захворювання до декількох місяців.