Тема 3. Дистанційне навчання – сучасний напрямок самонавчання та самовиховання майбутнього педагога

1. Дистанційне навчання – сучасний напрямок розвитку педагогічних інновацій.

2. Особливості дистанційної освіти.

3. Завдання учасників освітнього процесу.

Короткий виклад матеріалу

1. Дистанційне навчання як сучасний напрямок розвитку педагогічних інновацій

У сучасній педагогіці термін «дистанційне навчання» розуміють як комплекс освітніх послуг за допомогою спеціалізованого освітнього середовища, заснованого на використанні новітніх інформаційних технологій, що забезпечують обмін навчальною інформацією на відстані (супутникове телебачення, комп'ютерний зв'язок і т.д.). Хочемо зауважити, що дистанційна освіта – це процес і результат одержання знань, умінь і навичок у системі дистанційного навчання. Проте, донині в інформатиці і в педагогіці терміни «дистанційна освіта» і «дистанційне навчання» використовуються як слова синоніми. Термін «дистанційне» пов'язують з тим, що основну частину навчального часу учень, студент, той, хто навчається, проводить на великій відстані від викладача, тому що основними засобами комунікації є паперові чи комп’ютерні, чи електронні засоби зв'язку (телефон, факс, електронна пошта й ін.).

Дистанційне навчання є освітньою технологією, яка інтегрується в будь-яку форму навчання. Рівень використання новітніх технологій (у мережах Інтернет, Інтранет, ISDN і т.п.) у процесі навчання і визначає ту границю, що проходить між традиційним заочним і сучасним дистанційним навчанням. Хочемо пояснити, що не варто змішувати дистанційну освіту з використанням комп'ютерів у навчанні, створенням електронних версій курсів тощо.

Слід пам’ятати, що метою дистанційної освіти є використання таких технологій, за рахунок яких будуть реалізовані освітні завдання.

Для забезпечення доступу до використовуваних технологій учень (студент) закріплюється до центру дистанційного навчання (навчально-консультаційного пункту), у якому, по-перше, він отримує допомогу в засвоєнні технологій дистанційної освіти, по-друге, напрацьовує певні вміння, має індивідуальне робоче місце. Для організації контактів між учасниками освітнього процесу використовуються такі інформаційно-технічні засоби: телефон, факс, електронна пошта, програмні засоби взаємодії в середовищі WWW-серверів, комп'ютерний відеоконференцзв’язок тощо. Викладач у процесі розробки навчального курсу планує і розробляє варіанти використання певних комп’ютерних технологій.

Слід зауважити, що у дистанційній освіті великого значення надається і навчальним матеріалам у друкованому вигляді. Важливим принципом дистанційної освіти є усвідомлення учасниками освітнього процесу можливості реалізації дидактичних завдань, застосування швидкісних інформаційних технологій, яким повинна бути надана перевага. Вибір ж у даній ситуації більш складних технологій не тільки не принесе очікуваного результату, але і може негативно позначитися на результатах навчання [120].

2. Особливості дистанційної освіти

Загальновідомо, що навчальний процес є ефективним, коли він має цілісну структуру. Будь-який цикл навчання містить компоненти: цільовий (мета, завдання), змістовий (напрями), процесуальний (форми і методи навчання), контрольно-оцінювальний. Кожен з компонентів навчання має забезпечувати актуалізацію опорних знань і мотивацію навчання; формування нових понять і способів дій; застосування засвоєного в системі різнорівневих завдань, що завершуються діагностичним контролем і корекцією знань, умінь і навичок особистості. Як відомо, процес пізнання може відбуватися за різними схемами: «ознайомлення – засвоєння – повторення – застосування» (пояснювально-ілюстративне навчання); «ознайомлення – засвоєння – контроль» (програмоване навчання); «формування понять – узагальнення і висновки – практичне застосування узагальнень» (проблемно-розвиваюче навчання) та ін.

Серед особливостей дистанційної освіти є:

• можливість інтерактивної взаємодії між викладачем і студентом у діалоговому режимі;

• уміння працювати з навчальним и матеріалами в електронній версії;

• оперативний доступ до баз знань, розміщених у мережі Інтернет;

• можливості проведення різноманітних методів контролю знань у дистанційному режимі;

• необхідність проходження віртуального лабораторного практикуму;

• мережний доступ студента до реального лабораторного устаткування;

• створення «віртуальних груп» (оперативна взаємодія і співпраця тих, хто навчається між собою).

При виборі виду, методів і форм дистанційного навчання треба керуватися універсаліями педагогічної психології (хто, що, кому, як і навіщо викладає) і особливостями предметної області. У дистанційному навчанні певний курс орієнтований, в основному, на самостійне вивчення. Студент виступає у більшій ступені як суб'єкт навчальної діяльності, а в меншій – як об'єкт впливів викладача. Індивідуальна навчальна діяльність може бути ефективною лише у випадку дотримання принципу посильності в навчанні, що пов'язано з різнорівневими навчально-пізнавальними можливостями студентів, що навчаються, їх навчально-пізнавальними здібностями й уміннями.

Викладач, створюючи курс, повинен орієнтуватися на визначений рівень можливостей студента. Найчастіше обирається деякий середній рівень, і навчання будується за принципом «від простого до складного», але теорія і практика показують, що не завжди це є кращим рішенням. Можна проектувати курс, керуючись принципом здійснення навчання на високому рівні складності [Л.В.Занков] і припускаючи цілком самостійне вирішення поставлених перед студентом навчальних завдань.

Опосередковане управління навчально-пізнавальною діяльністю слухачів закладається в логічну структуру побудови навчального матеріалу курсу і в аудиторному навчанні, підтримується інструкцією з навчання.

Однак, користуючись інструкцією з навчання, не кожен студент здатен опанувати необхідний матеріал самостійно. Тут потрібна допомога і консультації, а в окремих випадках алгоритм засвоєння навчального матеріалу чи його фрагментів. Завдання викладача у цьому випадку – керівництво навчально-пізнавальною діяльністю студентів, надання їм можливості сприйняти, зрозуміти, усвідомити, використати здобуті знання допомога і співпраця [120].