3. Телекомунікаційні технології

У даному випадку хотілося б зупинитись на можливостях, які несуть в собі телекомунікаційні технології. Мова йде про глобальні телекомунікації, які допомагають відкрити вікно у широкий світ, організувати діалог культур. Коли створюються передумови та умови для істинної інтеграції та інформаційного простору (з використанням глобальної сітки Інтернет, технологій Microsoft,  Netscape) ця проблема набуває реальних обрисів. Cтуденти мають доступ до різноманітних інформаційних банків даних по всьому світу, можуть працювати разом над проектом, який їх цікавить, у межах телеконференції, обговорювати проблеми практично з усім світом.  Дистанційне навчання на базі комп’ютерних телекомунікацій у більшій мірі розширює ці можливості інтеграції.

Людина, справді, у будь-який період свого життя здобуває можливість дистанційно отримати нову професію, підвищити свою кваліфікацію, розширити свій світогляд, причому практично у будь-якому науковому чи навчальному центрі світу.

За допомогою глобальних мереж долаються перешкоди входження в єдиний освітній простір. Під час сумісної роботи над проектами навчання створюється найсильніша мотивація для самостійної пізнавальної діяльності студентів в групах та індивідуально. Така сумісна діяльність стимулює студентів до ознайомлення з різними точками зору на розглядувану проблему, на пошук додаткової інформації, на оцінку отримуваних власних результатів.

Учитель стає керівником, координатором, консультантом, до якого звертаються не за посадою, а як до авторитетного джерела інформації, як до експерта. Обговорення проміжних результатів, дискусії, мозкові атаки, доповіді, реферати набувають іншої якості, оскільки вони вміщають не лише матеріал з підручників та офіційних довідників, але й точки зору партнерів із проекту з інших регіонів світу, отриманих ними даних, інтерпретацію фактів, явищ.

Телекомунікації (електронна пошта, телеконференції, у тому числі аудіо та відеоконференції) дозволяють студентам самостійно формувати свій погляд на те, що діється у світі, усвідомлювати багато явищ та досліджувати їх з різних точок зору, нарешті, зрозуміти, що деякі проблеми можна вирішити тільки сумісними зусиллями. Це елементи глобального мислення. Це шлях до пізнання спільності людського буття і еволюції розвитку.

Глобальні телекомунікації сприяють розвитку критичного мислення, лаконічності, логіки у вираженні точок зору. Шкільні твори, написані студентами разом у мережі, оцінювалися незалежними експертами значно вище, ніж написані для вчителя, як за змістом, грамотністю, так і за композицією, стилістикою мови. Результати багатьох сумісних екологічних, природничих телекомунікаційних проектів використовуються серйозними науковими центрами, соціологічними службами у різних країнах світу.

4. Основні типи навчальних програм

Серед комп’ютерних навчальних програм, які необхідно використовувати в навчальному процесі виділяють:

1. Тренувальні. Призначені для закріплення умінь та навиків. Передбачається, що теоретичний матеріал уже засвоєний. Використовуються для відпрацювання математичних навиків, вправ із перекладу з іноземних мов. Використовується принцип підкріплення правильної відповіді. Рівень складності завдань регулюється педагогом. Якщо слухач дав правильну відповідь, йому повідомляється про це. Якщо ж відповідь невірна, йому або надається правильна відповідь, або дається можливість попросити допомоги. Багато систем дозволяють вводити сконструйовані відповіді (тобто вводити слова і навіть фрази), правда, з деякими обмеженнями. Ефективність таких програм, як правило, невисока, що дало привід тим, хто ототожнює комп’ютерне навчання з використанням даного типу навчальних програм, говорити про обмежені можливості застосування комп’ютера у навчальному процесі.

2. Наставницькі. Орієнтовані переважно на засвоєння нових понять. Багато з них працюють у режимі, близькому до програмованого навчання з розгорнутою програмою. Навчання ведеться у формі діалогу.  Після подання інформації студенту даються запитання. Ведеться так званий фактичний діалог, побудований на основі формального аналізу відповіді, створюється лише видимість узагальнення.

3. Проблемне навчання. Створюється проблема, яку слід вирішити. Проблемне навчання побудоване на ідеях і принципах когнітивної психології. У них здійснюється непряме управління діяльністю студентів. Це означає, що розробляються різні завдання, і студенти заохочуються вирішувати їх шляхом спроб і помилок.

4. Імітаційні та моделюючі. У якості навчання використовується моделювання.

5. Ігрові. У якості засобів навчання використовуються ігри.  Нерідко у навчальні програми включаються і ті, й інші засоби.

Існують й інші підходи до класифікації комп’ютерних навчальних програм. Розрізняють стратегії навчання: закріплюючі; тестуючі; дослідницькі (запити), які забезпечують доступ до бази знань шляхом подачі студентам списку ключових ознак; з імітаційним моделюванням; наставницькі з вивчення завершеного фрагмента навчальної програми.

За рівнем складності проектування програми поділяються на: показові фрагменти навчального матеріалу; перевіряючі; демонструючі; ігрові; запитуючі; закріпляючі; моделюючі, які можна викликати; з проблемно-орієнтованим контролем в експертній системі і з комплексною формою навчання, що передбачають застосування різних стратегій, і такі, що допускають різні запитання з боку студента.

За рівнем керівництва дією студентів розрізняють: тренувальні та наставницькі; ігрові та імітаційні; з системою обробки тексту; програми, в яких учень програмує комп’ютер, а не комп’ютер програмує студента, як звичайно. Науково обґрунтована класифікація навчальних програм повинна бути багатоаспектною і багаторівневою, і при її розробці необхідно враховувати такі особливості програм:

• безпосередня взаємодія студента з комп’ютером;

• використання функцій, необхідних для завершеного фрагменту навчання, покладають на комп’ютер;

• демонстрація навчального плану: звичайне подання умов завдань; вхід у завдання, коли учень (студент) відразу може побачити результат кожної із своїх дій; вхід у ситуацію завдання – виробничу, соціальну, історичну ;

• можливість діалогу ;

• управління комп’ютером зі сторони студента.