Параметри зовнішньої оцінки проекту:

• значущість і актуальність висунутих проблем, їх адекватність тематиці;

• коректність використаних методів дослідження і методів обробки отриманих результатів;

• активність кожного учасника проекту відповідно до його індивідуальних можливостей;

• колективний характер схвалюваних рішень (при груповому проекті);

• характер спілкування і взаємодопомоги, взаємодоповнення учасників проекту;

• необхідна і достатня глибина проникнення в проблему; залучення знань з інших областей;

• доведення власного рішення, вміння аргументувати висновки;

• естетика оформлення результатів проведеного проекту;

• уміння відповідати на запитання опонентів, лаконічність і аргументованість відповідей кожного члена групи.

Приведемо перелік можливих видів презентацій проектів:

Web-сайт; аналіз даних соціологічного опитування; атлас; бізнес-план; відеофільм; відеокліп; виставка; газета; ділова гра, мультимедійний продукт; публікація; путівник; серія ілюстрацій, захист на вченій раді, гра із залом; наукова конференція, наукова доповідь, прес-конференція.

Критерії оцінки проекту повинні бути вибрані,орієнтуючись на принципи оптимальності і доступності, і повинні оцінювати якість не стільки презентації, скільки проекту вцілому.

Серед критеріїв виділяють: важливість теми проекту; глибину дослідження проблеми, оригінальність запропонованих рішень; якість виконання, переконливість презентації.

Рекомендована література

[29; 30; 98 – 100; 101; 102; 109; 112; 113; 121; 122; 125; 135; 138; 141; 148; 156]

Запитання для самоконтролю

1. Дайте визначення педагогічного проектування.

2. Назвіть етапи процесу створення педагогічного об'єкту.

3. Коли вперше в педагогіці стали розробляти метод проектів ?

4. Охарактеризуйте сутність методу проектів.

5. За якими ознаками класифікують проекти?

6. Назвіть дидактичні завдання, які вирішують педагоги за допомогою методу проектів.

7. Які вимоги ставляться до використання методу проектів.

8. Які загальні підходи до структуризації проекту Вам відомі?

9. Назвіть типи навчальних проектів та ознаки кожного з них.

10. У чому сучасність методу проектів і чому його вважають технологією майбутнього?

11. Які методи творчості використовуються при проектуванні?

12. Як оцінювати проект?

13. Що таке телекомунікаційний проект?

14. Запишіть схему захисту проекту.

15. Які критерії оцінки проекту Вам відомі?

Тема 6. Методологія і технологія розробки мультимедіа-курсів

1. Дидактична концепція навчання на основі комп’ютерних технологій.

2. Принципи створення електронних навчальних засобів.

3. Класифікація електронних засобів навчального призначення.

4. Технологія створення електронних засобів навчання.

5. Використання мультимедіа-курсів в навчальному процесі.

Короткий виклад матеріалу

1. Дидактична концепція навчання на основі комп'ютерних технологій

Не зважаючи на те, що технічні засоби навчання (ТЗН) активно використовуються в навчальному процесі, вони є допоміжним дидактичним засобом. Визначальна роль в традиційному навчанні належить викладачеві – інтерпретатору знань. Спілкування викладача зі студентом складає основу передачі інформації, важливою особливістю якої є наявність оперативного зворотного зв'язку. Проте вже з ранніх етапів розвитку комунікаційних засобів використовується опосередковане спілкування з розділеним в часі зворотним зв'язком. Саме воно є основою навчання на відстані. Очевидно, що психологічна і інформаційна насиченість опосередкованого спілкування залежить від рівня технічних засобів, використовуваних при цьому. Але навіть довершені засоби комунікації використання традиційних методів навчання, в основі яких діалог викладача із студентом, не дають ефекту безпосереднього спілкування.

Інша ситуація виникає внаслідок використанням комп'ютера в навчальному процесі. Головною особливістю, яка відрізняє комп'ютер від звичайних ТЗН, є можливість організації діалогу людини з комп'ютером за допомогою інтерактивних програм. За наявності телекомунікаційного каналу комп'ютер може як виступати посередником між викладачем і студентом, так і брати на себе частину навчального процесу.

Для цього комп'ютер володіє можливостями зберігання і оперативної обробки інформації, представленої в мультимедіа-вигляді. Тут варто додати можливість доступу до видалених баз даних (електронним бібліотекам) за допомогою мережі Інтернет, можливість спілкування з будь-якими партнерами за допомогою електронних конференцій, передачі інформації у будь-якому вигляді і будь-якого об'єму.

Таким чином, комп'ютер можна не тільки використовувати як дидактичний засіб в традиційному процесі навчання, але й реалізувати з його допомогою можливість навчання на відстані, за якістю не поступливого технологіям очного навчання.

Звичайно, зміст освіти і його мети не залежать від форми навчання. Проте застосування комп'ютерних засобів вимагає іншого представлення знань, організації пізнавальної діяльності студентів і вибору методів навчання.

Наступним важливим наслідком застосування комп'ютерних засобів є використання інноваційних методів навчання, які носять колективний дослідницький характер. Ці методи є активними, направленими на пошук і ухвалення рішень в результаті самостійної творчої діяльності.

Навчання із застосуванням комп'ютерних засобів відноситься до класу інтенсивних методів, проте використання гіпертекстових структур навчального матеріалу дозволяє створити відкриту систему інтенсивного навчання, коли студентові надається можливість вибору відповідної йому програми і технології навчання, тобто система адаптується під індивідуальні можливості студента. Навчання стає гнучким, не зв'язаним жорстким навчальним планом і обов'язковими аудиторними заходами.

В основі навчання із застосуванням комп'ютерних засобів лежить певна дидактична концепція, сутність якої полягає в тому, що процес навчання будується на самостійній пізнавальній діяльності студента.

Тут чітко визначені суб'єкти процесу навчання і роль викладача в навчальному процесі. Особисте спілкування викладача і студента є беззаперечною ознакою очної форми навчання, і його ніколи не замінить спілкування студента з будь-якою, навіть найрозумнішою машиною.

Проте в такій педагогічній ситуації визначальним є талант педагога, адже відомо, що традиційне навчання не має такого ефекту, як індивідуальне.

Якщо ж ставити за мету максимальне розкриття творчих здібностей студента, то необхідно створити таке освітнє середовище, яке б максимально сприяло цьому. І тут, перш за все, необхідно забезпечити доступ студента до навчальної інформації.

Сьогодні практично всі освітні установи мають інформаційні ресурси, забезпечені засобами доступу до Інтернет. В цьому випадку основним технічним засобом навчання є комп'ютер. Навчальні функції комп'ютера реалізуються через комп'ютерні програми.

Маючи різне призначення (теоретичний матеріал, тренажери, контролюючі програми), навчальні програми володіють важливою інтерактивністю. Саме ця властивість програми допомагає відтворити ефект спілкування викладача зі студентом.

Розробка комп’ютерної навчальної програми складна процедура, головним елементом якої є участь викладача. Це дозволяє передати комп'ютерній програмі педагогічну індивідуальність людини, тобто те, що в традиційній педагогіці є основою педагогічної школи.

Створення комп'ютерних навчальних програм вимагає від викладача певних специфічних знань в області інформаційних технологій, вимагає іншої організації (структуризації) навчального матеріалу.

Активний характер навчання, в основі якого є комп'ютерні технології, тісно пов'язаний з принципом самоосвіти. Самоосвіта визначається, перш за все, внутрішньою мотивацією, вираженою як бажання вчитися.

У дистанційному навчанні необхідна активна пізнавальна самостійна розумова діяльність. Тому потрібно використовувати такі методи і технології, які сприяють умінню самостійно здобувати потрібну інформацію, вичленити проблеми і способи їх раціонального розв’язання, критично аналізувати отримані знання і застосовувати їх на практиці.

Серед усіх різновидів методів комп’ютерного навчання особливе місце належить продуктивним методам, які за типом комунікації між викладачем і студентом відносяться до групи «багато багатьом» і поділяються на: рольові ігри, дискусійні групи, форум, проектні групи і т.п. Основою реалізації цих методів є телекомунікаційні мережі і інформаційні технології мережевого навчання.

Навчання повинно бути особисто-орієнтованим. Поняття «особисто орієнтоване навчання» допускає диференціацію і індивідуалізацію навчання залежно від психолого-педагогічних властивостей того, хто навчається. Підвищення ефективності навчального процесу можливе тільки на основі індивідуалізації навчально-пізнавальної діяльності.

Таке персоніфіковане навчання в умовах масового попиту можливе тільки на основі високих технологій навчання, побудованих на комп'ютерних засобах і технологіях.

Очевидно, що нова комп'ютерна форма навчання може застосовуватися як в стінах ВНЗ, так і за його межами. Навчання із застосуванням комп'ютерних технологій приводить до зміни парадигми освіти, ядром якої є індивідуалізоване навчання в освітньому і комунікативному середовищі, де поняття відстані і часу втрачають первинний сенс, стає не важливо, де знаходиться джерело інформації – в сусідній кімнаті, або за океаном.