3. Класифікація електронних засобів навчального призначення

Зміст електронних засобів навчального призначення повинен бути адекватним сучасним технологіям навчання, враховувати необхідність активного використання комп'ютерної техніки в навчальному процесі.

Електронні засоби навчального призначення можна віднести як до навчальних, так і до електронних видань. За технологією створення вони є програмним продуктом. Тому в основу класифікації електронних засобів навчального призначення покладені загальноприйняті способи класифікації як навчальних, так і електронних видань, і програмних засобів.

Електронні засоби навчального призначення розрізняють за:

• за функціональною ознакою;

• за структурою;

• за організацією тексту;

• за інформацією;

• за формою викладу;

• за цільовим призначенням;

• за наявністю друкарського еквівалента;

• за природою основної інформації;

• за технологією розповсюдження;

• за характером взаємодії користувача і електронного видання.

В даний час утвердилася певна типологічна модель навчальних видань для ВНЗ, що визначає їх значення і місце в навчальному процесі :

• програмно-методичні (навчальні плани і навчальні програми);

• навчально-методичні (методичні вказівки, матеріали з методики викладання навчальної дисципліни, вивчення курсу, виконання курсових і дипломних робіт);

• навчальні (підручники, навчальні посібники, конспекти лекцій тощо);

• допоміжні (практикуми, збірки завдань і вправ, хрестоматії, книги для читання);

• контролюючі (тестуючі програми, бази даних)

Електронні видання за структурою поділяють на:

• однотомне електронне видання – електронне видання, випущене на одному носії;

• багатотомне електронне видання – електронне видання, що складається з двох або більше пронумерованих частин, кожна з яких представлена на самостійному носії, є єдиним цілим за змістом і оформленням;

• електронна серія – серійне електронне видання, що включає сукупність томів, об'єднаних спільністю задуму, тематики, цільовим призначенням, що виходять в однотипному оформленні.

Навчальні електронні видання за організацією тексту поділяються на моновидання і збірки. Моновидання включає один твір, а збірка – декілька творів навчальної літератури. Підручник, навчальний посібник, курс і конспект лекцій можуть виходити в світ тільки у вигляді моновидань, а практикум, хрестоматія, книга для читання – у вигляді збірок.

Що стосується навчальних планів, навчальних програм, методичних вказівок і керівництва, завдань для практичних занять, то їх випускають переважно у вигляді моновидань. Подібні видання підсилюють активність студента, забезпечують комплексність процесу оволодіння інформацією.

За формою викладу матеріалу навчальні видання поділені на групи:

• конвекційні навчальні видання, які реалізують інформаційну функцію навчання;

• програмовані навчальні видання, які і є в цій класифікації електронними виданнями;

• проблемні навчальні видання, які базуються на теорії проблемного навчання і направлено на розвиток логічного мислення;

• комбіновані, або універсальні навчальні видання, які містять окремі елементи перерахованих моделей.

За цільовим призначенням електронні засоби навчального призначення можуть бути поділені на наступні групи:

• для школярів;

• для студентів;

• для бакалаврів;

• для дипломованих фахівців;

• для магістрів;

• для дорослих.

За присутності текстового еквівалента виділяються електронні засоби навчального призначення:

• електронний аналог текстового навчального видання – електронний засіб навчального призначення, який відтворює відповідне текстове видання (розташування тексту на сторінках, ілюстрації, посилання, примітки і т.п.);

• самостійний електронний засіб навчального призначення – електронне видання, що не має текстових аналогів.

Є такі типи електронних видань:

• символьне електронне видання – електронне видання, що складається з текстової інформації, представленої у формі, що допускає посимвольну обробку;

• образотворче електронне видання – видання, що містить переважно електронні взірці об'єктів, що розглядаються як цілісна графічна суть, представлена у формі, що дає право на перегляд і відтворення, але не допускає посимвольну обробку;

• звукове електронне видання – електронне видання, що містить цифрове представлення звукової інформації у формі, що допускає її прослуховування, але не призначеною для друкарського відтворення;

• програмний продукт – самостійний, відчужуваний твір, що є публікацією тексту програми, або програм на мові програмування, або у вигляді певного коду;

• мультимедійне електронне видання – електронне видання, в якому взаємозв’язана інформація різної природи для вирішення визначених розробником завдань, причому цей взаємозв'язок забезпечений відповідними програмними засобами.

За технологією розповсюдження можна виділити:

• локальний електронний засіб навчального призначення – електронне видання, що призначене для локального використання і випускається у вигляді певної кількості ідентичних екземплярів (тиражу) на електронних носіях;

• мережеве електронне видання – електронне видання, доступне потенційно необмеженому кругу користувачів через телекомунікаційні мережі;

• електронне видання комбінованого розповсюдження – видання, яке може використовуватися як локальний, так і як мережевий.

За характером взаємодії користувача і електронного видання можна виділити дві групи:

• детерміноване електронне видання – електронне видання, параметри, зміст і спосіб взаємодії з яким визначені видавцем, і не можуть бути змінені користувачем;

• недетерміноване електронне видання – електронне видання, параметри, зміст і спосіб взаємодії з яким прямо або побічно встановлюються користувачем відповідно до його інтересів, мети, рівня підготовки і т.п. на основі інформації, і за допомогою алгоритмів, визначених видавцем.

Дані принципи класифікації дозволяють врахувати окремі характеристики електронних засобів навчального призначення. Можна використовувати й інші критерії класифікації, проте, незалежно від призначення, методики використання або технології реалізації, основою будь-якого дидактичного засобу є навчальний матеріал. Відбір цього матеріалу (який здійснюється виходячи з дидактичних завдань і методичних принципів) ніхто, окрім викладача, провести не може. З цієї причини комп'ютерний курс повинен бути не конгломератом різнорідних модулів, а цілісною багатокомпонентною системою, що відображає наукові і методичні погляди автора [21].