3. Типи проектів

Науковці виділяють такі підходи до класифікації навчальних проектів:

1. Домінуюча діяльність дослідження в проекті: пошукова, творча, ролева, прикладна (практико-орієнтована), ознайомлювальне орієнтування та ін. (дослідницький проект, ігровий, практико-орієнтований, творчий).

2. Наочно-змістовна область: монопроект (в рамках однієї області знання), міжпредметний проект.

3. Характер координації проекту: безпосередній (жорсткий, гнучкий), прихований (неявний, такий, що імітує учасника проекту, характерний для телекомунікаційних проектів).

4. Характер контактів (серед учасників однієї групи, ВНЗ, міста, регіону, країни, різних країн світу).

5. Кількість учасників проекту.

6. Тривалість проекту.

Реалізація методу проектів і дослідницького методу на практиці веде до зміни позиції викладача. З носія готових знань він перетворюється на організатора пізнавальної, дослідницької діяльності своїх студентів. Змінюється і психологічний клімат в аудиторії, оскільки викладач переорієнтовує свою роботу і роботу студентів з навчально-виховної роботи на різноманітні види самостійної діяльності, на пріоритет діяльності дослідницького, пошукового, творчого характеру [141].

Навчальні проекти мають певні різновиди:

Практико-орієнтований проект націлений на соціальні інтереси самих учасників проекту.

Продукт наперед визначений і може бути використаний. Палітра різноманітна – від навчального посібника для кабінету фізики до пакету рекомендацій з педагогіки. Важливо оцінити реальність використання проекту на практиці і його здатність вирішити поставлену проблему.

Дослідницький проект за структурою нагадує наукове дослідження і складається з певних етапів: обґрунтування актуальності вибраної теми, виз­начення проблеми, предмета, об'єкта, цілей і завдань дослідження, висунення гіпотези з подальшою її перевіркою, обговорення отриманих результатів. При цьому використовуються методи сучасної науки: лабораторний експеримент, моделювання, соціологічне опитування та інші.

Інформаційний проект покликаний навчити здобувати й аналізувати інформацію про об'єкт, узагальнювати її і розтлумачувати для широкої аудиторії. Результатом такого проекту може бути публікація, створення інформаційного середовища класу або школи. Проект може інтегруватися в біль­ший дослідницький проект і стати його частиною. Студенти вивчають і вико­ристовують різні методи одержання інформації (література, бібліотечні фонди, ЗМІ, бази даних, у тому числі електронні, методи анкетування та інтерв'ювання), її обробки (аналіз, узагальнення, зіставлення з відомими фактами, аргументовані висновки) і презентації (доповідь, публікація, роз­міщення в мережі Інтернет або локальній мережі, телеконференція).

В ігровому проекті учасники отримують певні ролі. Провідний вид діяль­ності студентів у таких проектах – рольова гра. Це можуть бути імітації со­ціальних і ділових відносин у ситуаціях, придуманих учасниками, літера­турні персонажі в певних історичних і соціальних умовах і т. п. Результати проекту не завжди можливо спроектувати на початку роботи, вони можуть визначитися лише вкінці, однак потрібна рефлексія учасників і співвідношення отриманих результатів з поставленою метою.

Творчий проект передбачає максимально вільний і нетрадиційний підхід до оформлення результатів. Це можуть бути відеофільми, презентації тощо.

Рольовий проект. Беручи в ньому участь, проектанти беруть на себе роль літературних або історичних персонажів, вигаданих героїв і т.п. Результат проекту залишається відкритим до самого закінчення. Чим завершиться судове засідання? Чи буде дозволений конфлікт і поміщений договір?

Практико-орієнтовані проекти. Це проекти орієнтовані на резуль­тат (конкретний виріб, орієнтація на певний соціальний статус, спрямований на розв'язання суспільних проблем). Тут важлива не тільки добре продумана структура проекту, але й гарна організація координаційної роботи з корекції спільних і ін­дивідуальних зусиль, організації презентації отриманих результатів і мож­ливих способів їхнього впровадження в практику, а також організації зов­нішньої оцінки проекту[135, 141].

Класифікація проектів за комплексністю і характером контактів:

Монопроекти проводяться, як правило, в рамках одного предмету або однієї області знання, хоч і можуть використовувати інформацію з інших областей знання і діяльності. Такі проекти можуть проводитися в рамках класно-урочної діяльності.

Міжпредметні проекти виконуються виключно в поза аудиторний час і під керівництвом декількох фахівців з різних областей науки. Вони вимагають глибокої змістовної інтеграції вже на етапі постановки проблеми.

За характером контактів між учасниками проекти можуть бути:

внутрішньогруповими;

внутрішньовузівськими;

регіональними (різного масштабу);

міжрегіональними (в рамках однієї держави);

міжнародними.

Останні два типи проектів (міжрегіональні і міжнародні), як правило, є телекомунікаційними, оскільки вимагають для координації діяльності учасників взаємодії.

Проект може бути короткостроковим; середньостроковим (від тижня до місяця), довгостроковим (від одного до декількох місяців) [141].

Уміння організувати проектну діяльність студентів – показник високої кваліфікації викладача, його здатності користуватися розвиваючими тех­нологіями навчання. І тут важливу роль відіграє володіння методами твор­чості, осягнути які допомагає евристика – наука, що вивчає продуктивне творче мислення.

Телекомунікаційний проект – це проект, що виконується з використанням таких комп'ютерних засобів, як електронна пошта і WWW (мережа Інтернет-сайтів).

Проблематика і зміст телекомунікаційних проектів повинні бути такими, щоб їх виконання вимагало залучення засобів комп'ютерної телекомунікації. При використанні телекомунікацій у вітчизняній і зарубіжній школі добре себе зарекомендували: інтерактивні пригодницькі ігри між двома чи більше групами, журнали і газети, проекти, що припускають збір різноманітних фактів або даних і статистичну обробку,екологічні проекти, сумісне написання літературних творів різних жанрів.

Телекомунікаційні проекти в розвинених країнах ініціюються науковими центрами. Особливе місце в освітній діяльності школи займають телекомунікаційні регіональні і міжнародні проекти. З їх допомогою створюється природне мовне середовище і формується потреба в спілкуванні. Крім того, створюються реальні умови для міжкультурного спілкування.

Телекомунікаційні мережі використовувалися у сфері науки і освіти лише як зручний і оперативний вид зв'язку. Проте, як показала міжнародна практика і численні експерименти, на відміну від простого листування, спеціально організована цілеспрямована спільна робота студентів в мережі може дати вищий педагогічний результат. Найбільш ефективною виявилася організація сумісних проектів на основі співпраці різних шкіл, що вчилися, міст і країн. Основною формою організації навчальної діяльності тих, що вчаться в мережі став телекомунікаційний проект.

Телекомунікаційний проект – спільна навчально-пізнавальна, дослідницька, творча або ігрова діяльність, організована на основі комп'ютерної телекомунікації, має загальну проблему, мету, узгоджені методи, способи діяльності, направлену на досягнення сумісного результату діяльності.

Вирішення проблеми, закладеної в будь-якому проекті, завжди вимагає залучення інтегрованого знання. Але в телекомунікаційному проекті, особливо міжнародному, потрібна, як правило, глибша інтеграція знань, що припускає не тільки знання власне предмету досліджуваної проблеми, але і знання особливостей національної культури партнера, особливостей його світовідчування. Міжнародні проекти, які проводяться англійською мовою, доцільно вводити, якщо дозволяє програма, в структуру змісту навчання і співставляти його з тією або іншою темою.

Таким чином, вибрана тема для телекомунікаційного проекту органічно вписуватиметься в систему навчання, включаючи програмний мовний матеріал. Якщо міжнародний проект передбачається по інших предметах шкільної програми, який також повинен виконуватися англійською мовою, але який не відповідає програмному матеріалу.

Проблематика і зміст телекомунікаційних проектів повинні бути такими, щоб їх виконання вимагало залучення комп'ютерної телекомунікації. Далеко не всі проекти, які б цікаві і практично значущі вони не були, можуть відповідати характеру телекомунікаційних проектів. Як визначити, які проекти можуть бути найефективніше виконані із залученням телекомунікацій?

Телекомунікаційні проекти виправдані педагогічно в тих випадках, коли в ході їх виконання передбачаються:

• множинні, систематичні, разові або тривалі спостереження за певним природним, фізичним, соціальним, ін. явищем;

• порівняльне вивчення, дослідження того або іншого явища, факту, події, що відбулися або мали місце в різних місцевостях для виявлення певної тенденції або ухвалення рішення, розробки пропозицій;

• порівняльне вивчення ефективності використання одного і того ж або різних (альтернативних) способів вирішення однієї проблеми, одного завдання для виявлення найбільш ефективного, прийнятного для будь-яких ситуацій, рішення, тобто для отримання даних про об'єктивну ефективність пропонованого способу вирішення проблеми;

• спільна творча розробка якоїсь ідеї: чисто практичною (наприклад, виведення нового сорту рослини в різних кліматичних зонах, спостереження за погодними явищами, ін.), або творчою (створення журналу, газети, п'єси, книги, музичного твору, пропозицій по вдосконаленню навчального курсу, спортивних, культурних сумісних заходів, народних свят тощо);

• проведення пригодницьких комп'ютерних ігор, змагань.

Ще одним із різновидів проектів є проект як гіпертекст. Проект починається постановкою пробле­ми й закінчується рефлексивним аналізом успішності її розв'язання в ре­зультаті проектування. Дослідницька частина проекту, етап аналізу, самостійного пошуку шляхів розв'язання проблеми – найважливіша частина процесу роботи над проектом. Навчитися проведенню дослідження стане легше, якщо спробувати побачити в цій частині роботи риси гіпертексту: бічні відгалуження, відступи, посилання.

У проектній діяльності закладено глибокий освітній зміст. Відхід убік (гіперпосилання) у ході проектного дослідження може багато чому навчити. Досвід роботи з посиланнями надзвичайно важливий, тому що вчить структурувати матеріал, визначати, де можна обмежитися простим згаду­ванням про факт, а де необхідні подробиці в контексті виконуваного про­екту.

Взаємозв'язок фактів і явищ допомагає студентові відчути інтегративну природу знань, усвідомити умовність кордонів між дисциплінами або галузями науки й культури, і разом з тим приводить до розуміння їхньої специфіки. Однак під час подорожі по гіперпосиланнях існує небезпека відходу від цілей і змісту конкретного проекту. І потрібна допомога викладача-керівника проекту [135].

Одним з найбільших складностей методу проектів є те, що не відразу стає зрозуміла ідея нав­чання через проектну діяльність. У цьому випадку викладач визначає теми, які виносяться на самостійне вивчення в ході виконання проектів. Студенти здійс­нюють пошук інформації зі своєї проблеми й у ході вироблення рішення самостійно засвоюють певні теми навчальної програми. Це відбувається нібито поволі, у ході практичної діяльності. Учитель – лише консультант.

Проект часто перетворюється на реферат, скачаний з Інтернету, що знищує ідею методу. Особли­во це стосується інформаційних проектів.

Отже, реферат – це короткий виклад змісту книги, статті й т. п., а також доповідь із таким викладом. Інформаційний же проект припускає роботу в структурі дослід­ницької діяльності. Він повинен містити: предмет інформаційного пошуку; поетапність пошуку з позначенням проміжних результатів; аналітичну ро­боту над зібраними фактами; висновки; коректування первісного напрям­ку (якщо буде потрібно); подальший пошук інформації з уточнених напрям­ків; аналіз нових фактів; узагальнення й т. д. (до одержання результатів, що задовольняють розв'язання проблеми інформаційного пошуку); висновок, оформлення результатів (обговорення, презентація (захист), зовнішня оцін­ка, рефлексія)[141].