6. Залежно від території дії.

• єдині (загальнодержавні) ціни;

• регіональні (зональні) ціни;

• місцеві ціни.

7. Залежно від вартості.

• ціни вище вартості;

• ціни нижче вартості (пільгові, знижені - уцінка);

• дотаційні ціни.

8. Відповідно до умов постачання і продажу товарів (послуг).

Світові ціни – це ціни експортних й імпортних операцій, які характеризують стан міжнародної торгівлі. На практиці світові ціни сировинних товарів визначаються рівнем цін країн-експортерів або країн-імпортерів, цінами бірж, аукціонів; ціни на товари виробничо-технічного призначення формуються під впливом цін провідних виробників.

Нетто-ціна – ціна на місці купівлі-продажу товару (послугу).

Брутто-ціна (фактурна ціна) – визначається умовами купівлі-продажу (товарними податками, рівнем знижок, видом “франко” і умовами страхування).

“Франко” – термін означає, до якого пункту на шляху товару до покупця продавець має відшкодувати транспортні витрати.

• У міжнародній торгівлі, залежно від порядку відшкодування транспортних витрат, ціни класифікуються за базисним пунктом, від якого починається оплата транспортних витрат покупцем. Так, якщо товар постачається прямо до складу покупця, то усі витрати з доставки несе продавець і включає їх у ціну. Але можуть діяти єдині ціни, незалежно від місцезнаходження покупців, із включенням до ціни суми транспортних витрат, що розраховується як середня вартість усіх перевезень. Це вигідно покупцям, які значно віддалені від продавця. За таким же принципом формуються зональні ціни.

Зональні ціни - передбачають виділення кількох географічних зон і встановлення єдиної ціни для споживачів, які перебувають у межах однієї зони.

Сторони контракту можуть бути малознайомими з практикою торгівлі різних країн. Це може стати причиною непорозумінь, розбіжностей і судових розглядів, втрати часу і грошей. Для подолання усіх цих проблем Міжнародна торговельна палата уперше опублікувала в 1936 р. міжнародні правила точного визначення торговельних термінів. Ці правила стали відомими як “Інкотермс”. Зміни і доповнення були зроблені пізніше (у 1953, 1967, 1976, 1980, 1990 і остання редакція – 2000 р.) для приведення правил у відповідність із сучасною практикою міжнародної торгівлі. Таблиця 2.1 містить класифікацію торговельних термінів “Інкотермс-2000”.

Таблиця 2.1. Групи умов “Інкотермс-2000” [21]

Найменування групи	Умови постачання (торговельні терміни)	Умови відшкодування транспортних витрат, відшкодування ризиків, митних зборів
Група Е. Відправлення	EXW	Франко завод (…назва місця)
Група F. Основне перевезення не оплачене	FCA	Франко перевізник (…назва місця призначення)
	FAS	Франко вздовж борта судна (…назва порту відвантаження)
	FOB	Франко борт (…назва порту відвантаження)
Група С. Основне перевезення оплачене	CFR	Вартість і фрахт (…назва порту призначення)
	CIF	Вартість, страхування і фрахт (…назва порту призначення)
	CPT	Фрахт/перевезення оплачені до (…назва місця призначення)
	CIP	Фрахт/перевезення і страхування оплачені до (…назва місця призначення)
Група D. Прибуття	DAF	Постачання до кордону (… назва місця постачання)
	DES	Постачання з судна (… назва порту призначення)
	DEQ	Постачання з пристані (… назва порту призначення)
	DDU	Постачання без сплати мита (…назва місця призначення)
	DDP	Постачання з оплатою мита (…назва місця призначення)

Метою “Інкотермс” є тлумачення торговельних термінів у зовнішній торгівлі. Завдяки “Інкотермс” можна уникнути або значно скоротити невизначеність різної інтерпретації таких термінів у різних країнах світу.

Офіційний переклад і трактування “Інкотермс” розповсюджують Національні комітети Міжнародної торговельної палати у всьому світі. Ці широко вживані в міжнародних контрактах стандартні торговельні визначення захищені законодавством про авторське право.

Остання редакція “Інкотермс” враховує розвиток, вільних митних зон, впровадження в торгівлю електронного зв’язку і зміни в практиці вантажних перевезень. Текст видання 2000 р. порівняно з редакцією 1990 р. істотно змінено. Слід зазначити, що “Інкотермс” є нормативним документом у тому випадку, якщо на них зроблено пряме посилання в контракті, та у контракті не передбачено іншого, ніж у тексті “Інкотермс”.

В “Інкотермс” усі умови згруповано в чотири категорії:

починаючи з терміна, відповідно до якого продавець тільки надає товар покупцю на власній території (“E” – термін – EX WORKS);

далі йде друга група, відповідно до якої продавець зобов’язаний поставити товар перевізнику, призначеному покупцем (“F” – терміни – FCA, FAS і FOB);

далі “C” – терміни, згідно з якими продавець укладає контракт на перевезення, але не бере на себе ризик втрати (пошкодження) товару або додаткові витрати через події після відвантаження і відправлення (CFR, CIF, CPT і CIP);

і, нарешті, “D” – терміни, відповідно до яких продавець несе усі витрати і ризики з постачання товару в країну призначення (DAF, DES, DEQ, DDU і DDP).

Опубліковані ціни носять довідковий характер і доволі часто відхиляються від фактичних цін завдяки широкому застосуванню системи знижок.

Знижки – це суми коштів, які виділяються продавцем товару різним покупцям для розширення ринку збуту, покриття окремих витрат, збільшення обсягу реалізації.

Бонусна знижка надається постійним покупцям, якщо вони за певний період часу купують визначену кількість товару.

Спеціальна знижка надається таким покупцям, у яких фірма особливо зацікавлена (оптові покупці, постійні покупці).

Дилерська знижка надається виробниками для постійних представників або посередників, у тому числі іноземних.

Експортні знижки надаються іноземним покупцям додатково до знижок, що діють для учасників внутрішнього ринку.