16. Запишіть слова у дві колонки: а) ті, що з апострофом; б) ті, що без апострофа.

1. Дев'ятсот, жираф'яча, хуторянин, зв'язок, духмяний, порядок, бур'ян, без'язикі, тьмяно, цвях, присвята, реп'ях, п'ятдесят, з'ясовано, Соловйов.

2. Медвяний, п'ятсот, арф'яр, посерйознішав, дзвякнути, розв'язано, поморянин, свято, сузір'я, харків'янин, варяг, від'їзд, різьбяр, мавпяча, роз'ятрити, приїзд.

КЛЮЧ: з останніх літер слів прочитайте назви віршів відомих поетів:

1.В. Сосюра ("Так ніхто…")

2.М.Рильського("Троянди й виноград").

17 . Прокоментуйте речення.

Всі квіти зберу у дніпровських гаях, зв'яжу у вінки і букети (М. Нагиба.)

Чорнолісся п'янко духмянить доспілою суницею (М. Стельмах.)

Ластівки щебечуть попід стріхою, білим пір'ям гнізда перев'ють (А. Малишко.)

Лиш по пам'яті в людині пізнає Людину світ (Б. Олійник.)

Кам'яну голову хоч об мури товчи – не пом'якшає (Г. Тютюнник.)

У всякому подвір'ї своє повір'я (Народна творчість.)

18.Напишіть диктант

У ЛУЗІ

Луг, на який вони прийшли, був давній і старий. Побризкані росою, трави стояли тихі, принишклі, бо ранок був теж тихий та безвітряний і обіцяв сонячний жаркий день. Сонце уже зійшло, але його ще не було видно із-за темного лугу; небо світилося ясно й погожо, і луг теж посвітлішав і прихорошився.

Уже горіли мохнатими і червоними, як жар, шапками будяки, дихаючи солодким медвяним душком. Розпарена нічною задухою, гостро і нудливо смерділа болиголова, яка то там, то тут здіймалася вище всіх на своєму товстому і порожньому стовбурові, увінчаному тоненькими, схожими на віття кропу гіллячками. Посеред луки розкішно кущився верболіз, схожий здаля на копицю сіна.

У небі вже кружляли чайки, вишукуючи вранішню поживу. Близькість річки відчувалась особливо виразно не тільки по свіжому холодному повітрі, яким віяло з очеретів, а й по щедрій росі на травах, яка бризкала людям на руки і на ноги світлими льодяними краплями, таємничістю звуків, властивих для кожного приріччя: тихим бульканням, коротким ранковим плюскотом, якимось шарудінням, схожим на чиїсь хитрі кроки. Може, то лисиця вигулювала очеретами, а може, вовк-сіроманець підшукував сухіший острівець.

КИЇВ

Київ! Скільки рідного і близького в цьому сонячному слові для серця кожного патріота.

Ти – колиска нашої свободи і державності.

Із сивої глибини віків сторінки стародавніх літописів зберігають безсмертну славу Київської Русі.

Багато грабіжників зазіхало на твої багатства і могутність, стольне місто Київ. Та гинули вони на твої площах, біля твоїх стін, на стрімких берегах Дніпра. В народі ти завжди був символом непохитності, непереможності й вічної слави.

Біля твої Золотих воріт цілував твою священну землю великий Богдан Хмельницький, який приніс тобі перемогу. Через Золоті ворота увійшов він з військом України, і коло стародавньої Софії під дзвони на площі підніс гетьман свою булаву. Твою чарівну красу, Києве, твої тополі і каштани, блакитне небо і яскраві зірки оспівали поети.

Про тебе народ склав найдорожчі нашому серцю думи та пісні, прославляючи чудо-богатирів, їх безсмертні подвиги в ім’я незалежності й свободи України.

Славу твою, Києве, несли в віках стародавні й вічні кобзарі, світлі посланці народної правди й мудрості.

Київ сучасний! Славна столиця України, квітучий сад. Місто веселих пісень і творчої праці. Таким знає і любить тебе вся наша Батьківщина.

Крилатий вітер з Дніпра розвіває над вільним Києвом блакитно-жовтий прапор свободи й незалежності.

(За Г. Ткаченко, 190 слів)