- •1. Якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору.
- •1. Застосування права іноземної держави охоплює всі його норми, які регулюють відповідні правовідносини.
- •2. Застосування норми права іноземної держави не може бути обмежене лише на тій підставі, що ця норма належить до публічного права.
- •1. При визначенні права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом.
- •2. У випадках, що стосуються особистого та сімейного статусу фізичної особи, зворотне відсилання до права України приймається.
- •2. Якщо застосування права іноземної держави залежить від взаємності, вважається, що вона існує, оскільки не доведено інше.
- •1. Виникнення і припинення цивільної правоздатності фізичної особи визначається її особистим законом.
- •2. Іноземці та особи без громадянства мають цивільну правоздатність в Україні нарівні з громадянами України, крім випадків, передбачених законом або міжнародними договорами України.
- •2. Підстави та правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи регулюються особистим законом цієї особи.
- •1. Підстави та правові наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою регулюються останнім з відомих особистих законів цієї особи.
- •1. Права фізичної особи на ім'я, його використання та захист визначаються 11 особистим законом, якщо інше не встановлено законом.
- •1. До особистих немаинових прав застосовується право держави, у якій мала місце дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про захист таких прав, якщо інше не передбачено законом.
- •1. Особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи.
- •2. Для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави.
- •3. За відсутності таких умов або якщо їх неможливо встановити, застосовується право держави, у якій знаходиться виконавчий орган управління юридичної особи.
- •1. Цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається особистим законом юридичної особи.
- •1. Підприємницька та інша діяльність іноземних юридичних осіб в Україні регулюється законодавством України щодо юридичних осіб України, якщо інше не встановлено законом.
- •1. Зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом.
- •2. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином.
- •1. Позовна давність визначається правом, яке застосовується для визначення прав та обов'язків учасників відповідних відносин.
- •1. До правочинів, предметом яких є право інтелектуальної власності, застосовується право, що визначається згідно з відповідними правилами цього Закону.
- •2. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.
- •3. Виникнення права власності внаслідок набувальної давності визначається правом держави, у якій майно знаходилося на момент спливу строку набувальної давності.
- •1. Право власності та інші речові права, відомості про які підлягають внесенню до державних реєстрів, визначаються правом держави, у якій це майно зареєстровано.
- •1. Захист права власності та інших речових прав здійснюється на вибір заявника відповідно до права держави, у якій майно знаходиться, або відповідно до права держави суду.
- •2. Захист права власності та інших речових прав на нерухоме майно здійснюється відповідно до права держави, у якій це майно знаходиться.
- •3. Захист права власності та інших речових прав, які підлягають державній реєстрації в Україні, здійснюється відповідно до права України.
- •1. Сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.
- •1. До засновницького договору, що є установчим документом юридичної особи з іноземною участю, застосовується право держави, у якій буде створена юридична особа.
- •1. До зобов'язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням положень статей 49—51 цього Закону, застосовується право держави, у якій мала місце така дія.
- •1. До вимоги про відшкодування шкоди на вибір потерпілого застосовується:
- •1) Право держави, у якій знаходиться місце проживання або основне місце діяльності потерпілого;
- •3) Право держави, у якій споживач придбав товар або в якій йому була надана послуга.
- •1. До зобов'язань, що виникли внаслідок набуття, збереження майна без достатніх правових підстав, застосовується право держави, у якій такі дії мали місце.
- •1) Громадяни України працюють у закордонних дипломатичних установах України;
- •3) Це передбачено законом або міжнародним договором України.
- •1. Форма і порядок укладення шлюбу в Україні між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, а також між іноземцями або особами без громадянства визначаються правом України.
- •1. Шлюб між громадянами України, якщо хоча б один з них проживає за межами України, може укладатися в консульській установі або дипломатичному представництві України згідно з правом України.
- •2. Укладення шлюбу між іноземцями в консульській установі або дипломатичному представництві відповідних держав в Україні регулюється правом акредитуючої держави.
- •2. Шлюб між іноземцями, шлюб між іноземцем та особою без громадянства, шлюб між особами без громадянства, що укладені відповідно до права іноземної держави, є дійсними в Україні.
- •1. Сторони шлюбного договору можуть обрати право, що застосовується до шлюбного договору, відповідно до частини першої статті 61 цього Закону.
- •3. У разі відсутності вибору права подружжям майнові наслідки шлюбу визначаються правом, яке застосовується до правових наслідків шлюбу.
- •1. Припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
- •1. Недійсність шлюбу, укладеного в Україні або за її межами, визначається правом, яке застосовувалося відповідно до статей 55 і 57 цього Закону.
- •1. Права та обов'язки батьків і дітей визначаються особистим законом дитини або правом, яке має тісний зв'язок із відповідними відносинами і якщо воно є більш сприятливим для дитини.
- •2. Якщо особа, яка має право на утримання, не може його одержати згідно з правом, визначеним у частині першій цієї статті, застосовується право їхнього спільного особистого закону.
- •3. Правові наслідки усиновлення або його припинення визначаються особистим законом усиновлювача.
- •4. Нагляд та облік дітей, усиновлених відповідно до положень цієї статті, здійснюються відповідно до особистого закону дитини.
- •1. Спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, — правом України.
- •2. Міжнародними договорами України та законами України можуть бути встановлені особливості участі у процесі дипломатичних агентів, персоналу міжнародних організацій та інших осіб.
- •1. Процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України.
- •1. Компетенція інших органів України щодо розгляду справ з
- •3. Міжнародні організації підлягають юрисдикції судів України в цивільних справах у межах, визначених міжнародними договорами України або законами України.
- •2. Доручення судів України про вручення документів громадянам України, які постійно проживають за кордоном, або отримання від
- •1. Визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.
- •1. Цей Закон набирає чинності з 1 вересня 2005 року.
1. Особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи.
2. Для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави.
3. За відсутності таких умов або якщо їх неможливо встановити, застосовується право держави, у якій знаходиться виконавчий орган управління юридичної особи.
1. Коментована стаття дає відповідь на питання, право якої держави підлягає застосуванню при вирішенні колізійних проблем, пов'язаних з визначенням обсягу правосуб'єктності юридичної особи у відповідній країні. Таке право в доктрині МПП отримало назву особистий закон або особистий статут юридичної особи — Іех зосіеіаїіз. В сучасному МПП використовуються кілька теорій (доктрин) визначення особистого закону (статуту) юридичної особи:
а) теорія інкорпорації: особистим законом юридичної особи є право держави, в якій вона зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави. Такий підхід здебільшого є характерним для країн з англосаксонською системою права (Австралія, США, Великобританія, Нова Зеландія та ін.) та деяких країн континентальної Європи (Нідерланди, Російська Федерація, Чехія, Швейцарія). Наприклад, застосування права держави за місцем заснування передбачено у ст. 154 швейцарського Закону про МПП 1987 р.: «До товариств застосовується право держави, в якій вони засновані». Критерій інкорпорації юридичної особи використаний латиноамериканськими країнами у Конвенції про колізійні питання по відношенню до комерційних компаній (Монтевідео, 1979);
71
б) теорія осілості: друга її назва — теорія ефективного місцеперебування, згідно із якою особистим законом юридичної особи є право тієї держави, в якій знаходиться центр управління юридичної особи (адміністративний орган, рада директорів, правління тощо). Цієї теорії дотримуються Бельгія, Греція, Іспанія, Люксембург, Франція, ФРН та ін. Прикладом відсилання до права держави за місцем знаходження адміністративного центру може бути ст. 10 ЦК Греції 1940 р.: «Право- та дієздатність юридичної особи визначаються за правом держави, в якій ця особа має головний орган управління»;
в) теорія центру експлуатації: особистим законом юридичної особи є право тієї держави, в якій ця юридична особа здійснює основну господарську діяльність (вилучає прибутки, отримує доходи, здійснює податкові відрахування тощо). Критерій діяльності характерний в основному для країн, що розвиваються (держави Африки та Азії). Так, наприклад, ч. 1 ст. 547 Торгового кодексу Алжиру, визнаючи доміцилієм товариства його місцезнаходження, поряд з цим уточнює, що «товариства, які здійснюють свою діяльність в Алжирі, підпорядковуються алжирському закону» (ч. 2 ст. 547 ТК Алжиру).
г) теорія»контролю: особистим законом юридичної особи є право тієї держави, де проживають (або мають громадянство) суб'єкти, які фактично контролюють дану юридичну особу (наприклад, за допомогою контрольного пакету акцій, внесених інвестицій тощо). Застосування цієї теорії вбачається доцільним у випадку, коли необхідно чітко визначити дійсну приналежність юридичної особи. Так, наприклад, у п. с) ч. 2 ст. 1 Угоди між Урядом України та Урядом Королівства Марокко про заохочення та взаємний захист інвестицій від 11.07.2006 р. використовується критерій контролю юридичної особи.
Зважаючи на різноманітні підходи у встановленні колізійних норм, за допомогою яких можна визначити особистий закон юридичної особи з метою запобігання конфлікту кваліфікацій (див. ч. 1 ст. 7 Закону та коментар до неї) слід керуватися дефініцією юридичної особи, яка закріплена у ст. 80 ЦК України: «Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді». В якості формули прикріплення для визначення належного статусу юридичної особи, український законодавець у ч. 1 ст. 25 цього Закону, називає «право держави місцезнаходження юридичної особи». Встановлене в ч. 1 коментованої статті правило: «Особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи» — це типова колізійна норма з двосторонньою прив'язкою, яка може відсилати як до українського права, так і до іноземного. Особистий закон володіє ознакою екстериторіальності, і навіть якщо він буде іноземним, його необхідно застосовувати в межах української юрисдикції.
72
2. Різні підходи до визначення особистого закону юридичної особи на практиці породжують проблему в правовому регулюванні їх діяльності. Така проблема в МПП відома під назвою «колізія колізій», існування якої обумовлюється наявністю у законодавстві багатьох країн таких колізійних норм, які мають однаковий обсяг, але різні колізійні прив'язки. Так, в переважній більшості правових систем світу передбачені колізійні норми, які визначають вибір права для встановлення особистого закону юридичної особи, однак, як було показано в ч. 1 коментарю до цієї статті, самі колізійні принципи мають різний зміст. Колізія колізій може проявлятися у двох видах: «позитивної колізії» (коли одні правовідносини можуть бути урегульовані кількома правовими системами) та «негативної колізії» (коли жодна з правових систем не є компетентною для врегулювання конкретного виду правовідносин).
Позитивна колізія проявляється у випадку, коли на визначення особистого статуту юридичної особи «претендують» дві і більше правових систем: наприклад, за обставин, коли юридична особа, яка зареєстрована в Австралії (де застосовується критерій «інкорпорації»), здійснює свою діяльність на території Франції (де застосовується критерій «осілості»). Саме тому одна й та сама юридична особа, що має статут, який зареєстровано у Австралії, а місцезнаходження свого адміністративного органу — у Франції, буде визнана в Іспанії французькою, а в Російській Федерації — австралійською юридичною особою. При негативній колізії, юридична особа певною мірою втрачає свою початкову, або «генетичну» національність1. Наприклад, якщо юридична особа зареєстрована у Франції, де використовується критерій осілості, а здійснює свою діяльність на території Австралії, де використовується критерій інкорпорації.
Частина 2 коментованої статті передбачає, що для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи визнається держава, у якій ця юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави. Відповідно до ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Аналіз частин першої та другої ст. 25 Закону України «Міжнародне приватне право» дозволяє дійти висновку, що вітчизняний законодавець у питанні визначення особистого закону юридичної особи керувався теорією інкорпорації. Такою державою в даному випадку слід вважати не країну, де мав місце комплекс організаційно-правових заходів зі створення юридичної особи (проведення установчих зборів, підготовка установчих документів, формування майна тощо), а країну, де юридична особа пройшла реєстрацію в такій якості (шляхом внесення до торгового, банківського чи судового реєстру або іншим чином), коли ком-
1 Див.: Чубарєв В.Л. Міжнародне приватне право: Навчальний посібник. — К.: Атіка, 2006. - С. 176.
73
петентний орган держави своїм рішенням підтверджує, що певне утворення, яке претендує на статус юридичної особи, утворене у відповідності з передбаченою для юридичних осіб процедурою та володіє необхідними ознаками юридичної особи. Наприклад, згідно із § 21 книги І НЦУ некомерційне об'єднання, «яке не переслідує мету здійснювати підприємницьку діяльність, набуває правоздатності після внесення його до реєстру об'єднаннь, який ведеться в компетентному дільничому суді».
Частина 7 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб—підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-ІУ передбачає, що у разі державної реєстрації юридичної особи, засновником (засновниками) якої є іноземна юридична особа, поміж інших документів додатково подається документ про підтвердження реєстрації іноземної особи в країні її місцезнаходження, зокрема витяг із торговельного, банківського або судового реєстру. Документ про підтвердження реєстрації іноземної юридичної особи в країні її місцезнаходження повинен бути легалізований у встановленому порядку. Цей документ має бути посвідчений відповідно до приписів законодавства країни його видачі, викладений українською мовою та легалізований у консульській установі України. Так, наприклад, витяг з торговельного реєстру німецької компанії може бути посвідчений у посольстві ФРН в Україні та легалізований в Міністерстві закордонних справ України (див. коментар до ст. 13 цього Закону).
3. Пов'язуючи визначення статуту юридичної особи з критерієм інкорпорації, Закон диспозитивно дозволяє для визначення цього статуту використовувати принцип осілості. Ця прив'язка є суб-сидіарною до основної, що міститься у ч. 1 коментованої статті, і може застосовуватися винятково у разі відсутності умов, передбачених ч. ч. 1,2 ст. 25 цього Закону або якщо їх взагалі неможливо встановити. В такому випадку особистий закон юридичної особи буде визначатися за правом держави, у якій знаходиться виконавчий орган управління юридичної особи.
Іноді колізійний критерій інкорпорації або осілості, який передбачає застосування права іноземної держави, обмежується на користь свого власного національного права за ознакою критерію центру експлуатації. Наприклад, ст. 11 ЦК Єгипту, встановлюючи застосування права, де знаходиться основний орган управління, зазначає, що у разі, коли ця особа здійснює свою основну діяльність у Єгипті, то підлягає застосуванню єгипетський закон. Передбачаючи в цілому застосування права за критерієм інкорпорації, ст. 25 італійського Закону про МПП поряд з цим дозволяє при визначенні особистого закону юридичної особи обмежувати його на користь італійського права у двох випадках: якщо орган управління знаходиться в Італії або у разі, коли основна діяльність юридичної особи здійснюється на території Італії.
Таким чином, сучасна законодавча практика як вітчизняна, так і різних зарубіжних держав розвивається шляхом відмежування особистого закону (статуту) юридичної особи від її національності
74
(під якою, як правило, розуміється приналежність юридичної особи до певної держави), а опрацьовані наукою МПП критерії визначення приналежності юридичної особи до певної держави використовуються в якості відповідних колізійних прив'язок. Коментована стаття закріплює загальне формулювання «особистий закон юридичної особи», яке охоплює як вітчизняні, так й іноземні юридичні особи, а тому право держави, де засновано юридичну особу, завжди буде її особистим законом незалежно від її державної приналежності.
Стаття 26. Цивільна правоздатність та дієздатність юридичної
Особи