- •1. Якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору.
- •1. Застосування права іноземної держави охоплює всі його норми, які регулюють відповідні правовідносини.
- •2. Застосування норми права іноземної держави не може бути обмежене лише на тій підставі, що ця норма належить до публічного права.
- •1. При визначенні права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом.
- •2. У випадках, що стосуються особистого та сімейного статусу фізичної особи, зворотне відсилання до права України приймається.
- •2. Якщо застосування права іноземної держави залежить від взаємності, вважається, що вона існує, оскільки не доведено інше.
- •1. Виникнення і припинення цивільної правоздатності фізичної особи визначається її особистим законом.
- •2. Іноземці та особи без громадянства мають цивільну правоздатність в Україні нарівні з громадянами України, крім випадків, передбачених законом або міжнародними договорами України.
- •2. Підстави та правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи регулюються особистим законом цієї особи.
- •1. Підстави та правові наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою регулюються останнім з відомих особистих законів цієї особи.
- •1. Права фізичної особи на ім'я, його використання та захист визначаються 11 особистим законом, якщо інше не встановлено законом.
- •1. До особистих немаинових прав застосовується право держави, у якій мала місце дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про захист таких прав, якщо інше не передбачено законом.
- •1. Особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи.
- •2. Для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави.
- •3. За відсутності таких умов або якщо їх неможливо встановити, застосовується право держави, у якій знаходиться виконавчий орган управління юридичної особи.
- •1. Цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається особистим законом юридичної особи.
- •1. Підприємницька та інша діяльність іноземних юридичних осіб в Україні регулюється законодавством України щодо юридичних осіб України, якщо інше не встановлено законом.
- •1. Зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом.
- •2. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином.
- •1. Позовна давність визначається правом, яке застосовується для визначення прав та обов'язків учасників відповідних відносин.
- •1. До правочинів, предметом яких є право інтелектуальної власності, застосовується право, що визначається згідно з відповідними правилами цього Закону.
- •2. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.
- •3. Виникнення права власності внаслідок набувальної давності визначається правом держави, у якій майно знаходилося на момент спливу строку набувальної давності.
- •1. Право власності та інші речові права, відомості про які підлягають внесенню до державних реєстрів, визначаються правом держави, у якій це майно зареєстровано.
- •1. Захист права власності та інших речових прав здійснюється на вибір заявника відповідно до права держави, у якій майно знаходиться, або відповідно до права держави суду.
- •2. Захист права власності та інших речових прав на нерухоме майно здійснюється відповідно до права держави, у якій це майно знаходиться.
- •3. Захист права власності та інших речових прав, які підлягають державній реєстрації в Україні, здійснюється відповідно до права України.
- •1. Сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.
- •1. До засновницького договору, що є установчим документом юридичної особи з іноземною участю, застосовується право держави, у якій буде створена юридична особа.
- •1. До зобов'язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням положень статей 49—51 цього Закону, застосовується право держави, у якій мала місце така дія.
- •1. До вимоги про відшкодування шкоди на вибір потерпілого застосовується:
- •1) Право держави, у якій знаходиться місце проживання або основне місце діяльності потерпілого;
- •3) Право держави, у якій споживач придбав товар або в якій йому була надана послуга.
- •1. До зобов'язань, що виникли внаслідок набуття, збереження майна без достатніх правових підстав, застосовується право держави, у якій такі дії мали місце.
- •1) Громадяни України працюють у закордонних дипломатичних установах України;
- •3) Це передбачено законом або міжнародним договором України.
- •1. Форма і порядок укладення шлюбу в Україні між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, а також між іноземцями або особами без громадянства визначаються правом України.
- •1. Шлюб між громадянами України, якщо хоча б один з них проживає за межами України, може укладатися в консульській установі або дипломатичному представництві України згідно з правом України.
- •2. Укладення шлюбу між іноземцями в консульській установі або дипломатичному представництві відповідних держав в Україні регулюється правом акредитуючої держави.
- •2. Шлюб між іноземцями, шлюб між іноземцем та особою без громадянства, шлюб між особами без громадянства, що укладені відповідно до права іноземної держави, є дійсними в Україні.
- •1. Сторони шлюбного договору можуть обрати право, що застосовується до шлюбного договору, відповідно до частини першої статті 61 цього Закону.
- •3. У разі відсутності вибору права подружжям майнові наслідки шлюбу визначаються правом, яке застосовується до правових наслідків шлюбу.
- •1. Припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
- •1. Недійсність шлюбу, укладеного в Україні або за її межами, визначається правом, яке застосовувалося відповідно до статей 55 і 57 цього Закону.
- •1. Права та обов'язки батьків і дітей визначаються особистим законом дитини або правом, яке має тісний зв'язок із відповідними відносинами і якщо воно є більш сприятливим для дитини.
- •2. Якщо особа, яка має право на утримання, не може його одержати згідно з правом, визначеним у частині першій цієї статті, застосовується право їхнього спільного особистого закону.
- •3. Правові наслідки усиновлення або його припинення визначаються особистим законом усиновлювача.
- •4. Нагляд та облік дітей, усиновлених відповідно до положень цієї статті, здійснюються відповідно до особистого закону дитини.
- •1. Спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, — правом України.
- •2. Міжнародними договорами України та законами України можуть бути встановлені особливості участі у процесі дипломатичних агентів, персоналу міжнародних організацій та інших осіб.
- •1. Процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України.
- •1. Компетенція інших органів України щодо розгляду справ з
- •3. Міжнародні організації підлягають юрисдикції судів України в цивільних справах у межах, визначених міжнародними договорами України або законами України.
- •2. Доручення судів України про вручення документів громадянам України, які постійно проживають за кордоном, або отримання від
- •1. Визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.
- •1. Цей Закон набирає чинності з 1 вересня 2005 року.
1. Виникнення і припинення цивільної правоздатності фізичної особи визначається її особистим законом.
2. Іноземці та особи без громадянства мають цивільну правоздатність в Україні нарівні з громадянами України, крім випадків, передбачених законом або міжнародними договорами України.
1. В ст. 17 вирішуються колізійні питання щодо загальної правоздатності фізичних осіб. Цивільна правоздатність — це здатність фізичної особи мати цивільні права та обов'язки (ч. 1 ст. 25 ЦК України). Вона виникає у фізичної особи в момент її народження та припиняється в момент її смерті. У відповідності з ч. 1 коментованої статті цивільна правоздатність фізичної особи визначається її особистим законом. З цього принципу виходить і переважна більшість зарубіжних законодавств: ст. 5 австрійського Закону про МПП, ст. 9 польського Закону, ст. 34 швейцарського Закону, ст. 1196 ЦК РФ та ін. Відсилання до Іех регзопаїіз повинне тлумачитися
54
через призму ст. 16 цього Закону, тобто воно стосується усіх зазначених у цій статті фізичних осіб (українських громадян, іноземців, осіб без громадянства та біженців). Це означає, що здатність особи мати права та обов'язки в сфері цивільно-правових відносин буде визначатися або у відповідності з правом держави, громадянином якої є особа, або у відповідності з правом держави, з якою особа має найбільш тісний зв'язок, або у відповідності з правом держави, у якій вона має місце перебування.
Зміст цивільної правоздатності фізичних осіб в Україні встановлюється у відповідності до ст. 26 ЦК. Колізійні питання стосовно права, що підлягає застосуванню при визначенні змісту цивільної правоздатності фізичної особи, можуть постати у зв'язку з існуючими розбіжностями в законодавстві окремих країн. Так, наприклад, якщо в Україні цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження (ч. 2 ст. 25 ЦК України), то в Іспанії дитина вважається народженою і такою, що володіє цивільною правоздатністю, якщо проживе не менше 24 години з моменту відділення від організму матері (ст. 30 ЦК Іспанії). З огляду на зазначене у випадку, коли постане питання з приводу визначення правоздатності іспанського громадянина, який народився в Україні, однак прожив менше доби після свого народження, цілком актуальною буде проблема визначення права держави (України або Іспанії), що підлягає застосуванню за необхідності встановити правоздатність цієї особи. Зокрема, це матиме істотне значення при встановленні права на спадкування зазначеної фізичної особи.
2. Визначаючи обсяг цивільної правоздатності іноземних громадян, осіб без громадянства та біженців, ч. 2 коментованої статті без вимоги дотримання принципу взаємності урівнює цих осіб з громадянами України, тобто надає цим особам національний режим. Це означає, що на зазначених осіб поширюється дія норм українського матеріального права, а в тому випадку, коли відносини потрапляють під сферу впливу МПП, — і українського колізійного права. Національний режим може бути умовним і безумовним. Перший вид режиму пов'язаний з наявністю інституту взаємності (див. коментар до ст. 11 Закону). Другий вид не пов'язаний з фактом надання національного режиму власним громадянам на території відповідної іноземної держави. Саме останній підхід і знайшов своє відображення в ч. 2 ст. 17 цього Закону. В той же час, якщо обмеження прав і свобод в іноземній державі буде стосуватися винятково українських громадян (на відміну від інших іноземців), у відповідності до ч. З ст. 2 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 04.02.1994 р. за № 3930-ХІІ Кабінет Міністрів України може прийняти рішення про встановлення відповідного порядку реалізації прав і свобод громадянами цієї держави на території України1. Воно може бути скасовано, якщо відпадуть підстави, за яких воно було прийнято. Таким
1 Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 23. — Ст. 161.
55
чином, вітчизняним законодавцем встановлюється додатковий захист наших громадян від заходів дискримінаційного характеру. У будь-якому разі реторсії мають зустрічний, адресний характер і вживаються не щодо усіх іноземців, а лише щодо громадян тієї країни, де обмежуються права українських громадян.
Винятки з принципу національного режиму можуть бути встановлені виключно у випадках, прямо передбачених законом або міжнародними договорами України. У приватноправовій сфері обмеження прав іноземців переважним чином стосуються заборон на зайняття ними посад, що мають важливість для захисту державних та суспільних інтересів, або в силу отримання іноземцями в результаті займання таких посад державної влади (наприклад, ст. 4 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. за № 3723-ХІІ встановлює, що право на державну службу мають лише громадяни України), або в силу виконання професійних функцій, пов'язаних з підвищеною небезпекою для суспільства (наприклад, згідно із ст. 53 КТМ капітаном судна, зареєстрованого у Державному судновому реєстрі України або Судновій книзі України, може бути тільки громадянин України). Законодавством України (ч. 4 ст. 8 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства») встановлено ряд обмежень на право займати окремі посади (зокрема, бути суддями, прокурорами, нотаріусами, співробітниками СБУ, МВС, митної та податкової служби та ін.) або займатися певними видами діяльності, на набуття у власність деяких видів земельних ділянок (наприклад, згідно із ч. 4 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам. Відповідно до ч. 4 ст. 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземними громадянами, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.
Іноземні громадяни та особи без громадянства, перебуваючи на території України, користуючись українською цивільною правоздатністю нарівні з громадянами України, не мають права посилатися на той обсяг правомочностей, якими вони володіють в іноземній державі.
Стаття 18. Цивільна дієздатність фізичної особи
1. Цивільна дієздатність фізичної особи визначається її особистим законом. Цивільна дієздатність фізичної особи щодо правочинів та зобов'язань, що виникають внаслідок завдання шкоди, може визначатися також правом держави місця вчинення правочинів або виникнення зобов'язань у зв'язку із завданням шкоди, якщо інше не передбачено законом.