- •1. Якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору.
- •1. Застосування права іноземної держави охоплює всі його норми, які регулюють відповідні правовідносини.
- •2. Застосування норми права іноземної держави не може бути обмежене лише на тій підставі, що ця норма належить до публічного права.
- •1. При визначенні права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом.
- •2. У випадках, що стосуються особистого та сімейного статусу фізичної особи, зворотне відсилання до права України приймається.
- •2. Якщо застосування права іноземної держави залежить від взаємності, вважається, що вона існує, оскільки не доведено інше.
- •1. Виникнення і припинення цивільної правоздатності фізичної особи визначається її особистим законом.
- •2. Іноземці та особи без громадянства мають цивільну правоздатність в Україні нарівні з громадянами України, крім випадків, передбачених законом або міжнародними договорами України.
- •2. Підстави та правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи регулюються особистим законом цієї особи.
- •1. Підстави та правові наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою регулюються останнім з відомих особистих законів цієї особи.
- •1. Права фізичної особи на ім'я, його використання та захист визначаються 11 особистим законом, якщо інше не встановлено законом.
- •1. До особистих немаинових прав застосовується право держави, у якій мала місце дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про захист таких прав, якщо інше не передбачено законом.
- •1. Особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи.
- •2. Для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави.
- •3. За відсутності таких умов або якщо їх неможливо встановити, застосовується право держави, у якій знаходиться виконавчий орган управління юридичної особи.
- •1. Цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається особистим законом юридичної особи.
- •1. Підприємницька та інша діяльність іноземних юридичних осіб в Україні регулюється законодавством України щодо юридичних осіб України, якщо інше не встановлено законом.
- •1. Зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом.
- •2. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином.
- •1. Позовна давність визначається правом, яке застосовується для визначення прав та обов'язків учасників відповідних відносин.
- •1. До правочинів, предметом яких є право інтелектуальної власності, застосовується право, що визначається згідно з відповідними правилами цього Закону.
- •2. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.
- •3. Виникнення права власності внаслідок набувальної давності визначається правом держави, у якій майно знаходилося на момент спливу строку набувальної давності.
- •1. Право власності та інші речові права, відомості про які підлягають внесенню до державних реєстрів, визначаються правом держави, у якій це майно зареєстровано.
- •1. Захист права власності та інших речових прав здійснюється на вибір заявника відповідно до права держави, у якій майно знаходиться, або відповідно до права держави суду.
- •2. Захист права власності та інших речових прав на нерухоме майно здійснюється відповідно до права держави, у якій це майно знаходиться.
- •3. Захист права власності та інших речових прав, які підлягають державній реєстрації в Україні, здійснюється відповідно до права України.
- •1. Сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.
- •1. До засновницького договору, що є установчим документом юридичної особи з іноземною участю, застосовується право держави, у якій буде створена юридична особа.
- •1. До зобов'язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням положень статей 49—51 цього Закону, застосовується право держави, у якій мала місце така дія.
- •1. До вимоги про відшкодування шкоди на вибір потерпілого застосовується:
- •1) Право держави, у якій знаходиться місце проживання або основне місце діяльності потерпілого;
- •3) Право держави, у якій споживач придбав товар або в якій йому була надана послуга.
- •1. До зобов'язань, що виникли внаслідок набуття, збереження майна без достатніх правових підстав, застосовується право держави, у якій такі дії мали місце.
- •1) Громадяни України працюють у закордонних дипломатичних установах України;
- •3) Це передбачено законом або міжнародним договором України.
- •1. Форма і порядок укладення шлюбу в Україні між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, а також між іноземцями або особами без громадянства визначаються правом України.
- •1. Шлюб між громадянами України, якщо хоча б один з них проживає за межами України, може укладатися в консульській установі або дипломатичному представництві України згідно з правом України.
- •2. Укладення шлюбу між іноземцями в консульській установі або дипломатичному представництві відповідних держав в Україні регулюється правом акредитуючої держави.
- •2. Шлюб між іноземцями, шлюб між іноземцем та особою без громадянства, шлюб між особами без громадянства, що укладені відповідно до права іноземної держави, є дійсними в Україні.
- •1. Сторони шлюбного договору можуть обрати право, що застосовується до шлюбного договору, відповідно до частини першої статті 61 цього Закону.
- •3. У разі відсутності вибору права подружжям майнові наслідки шлюбу визначаються правом, яке застосовується до правових наслідків шлюбу.
- •1. Припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
- •1. Недійсність шлюбу, укладеного в Україні або за її межами, визначається правом, яке застосовувалося відповідно до статей 55 і 57 цього Закону.
- •1. Права та обов'язки батьків і дітей визначаються особистим законом дитини або правом, яке має тісний зв'язок із відповідними відносинами і якщо воно є більш сприятливим для дитини.
- •2. Якщо особа, яка має право на утримання, не може його одержати згідно з правом, визначеним у частині першій цієї статті, застосовується право їхнього спільного особистого закону.
- •3. Правові наслідки усиновлення або його припинення визначаються особистим законом усиновлювача.
- •4. Нагляд та облік дітей, усиновлених відповідно до положень цієї статті, здійснюються відповідно до особистого закону дитини.
- •1. Спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, — правом України.
- •2. Міжнародними договорами України та законами України можуть бути встановлені особливості участі у процесі дипломатичних агентів, персоналу міжнародних організацій та інших осіб.
- •1. Процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України.
- •1. Компетенція інших органів України щодо розгляду справ з
- •3. Міжнародні організації підлягають юрисдикції судів України в цивільних справах у межах, визначених міжнародними договорами України або законами України.
- •2. Доручення судів України про вручення документів громадянам України, які постійно проживають за кордоном, або отримання від
- •1. Визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.
- •1. Цей Закон набирає чинності з 1 вересня 2005 року.
1. Шлюб між громадянами України, якщо хоча б один з них проживає за межами України, може укладатися в консульській установі або дипломатичному представництві України згідно з правом України.
2. Укладення шлюбу між іноземцями в консульській установі або дипломатичному представництві відповідних держав в Україні регулюється правом акредитуючої держави.
1. Колізійна норма ст. 57 охоплює випадки укладення шлюбу в консульській установі або дипломатичному представництві як між громадянами України, які проживають за її межами, так і між іноземцями, які проживають в Україні. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про органи реєстрації актів громадянського стану» від 24. 12. 1993 р. № 3807-ХІІ реєстрацію актів громадянського стану громадян України, які проживають за кордоном, проводять консульські установи та дипломатичні представництва України. Норма ч. 1 статті, що коментується, в цілому співпадає з правилом ст. 29 Консульського статуту України, затвердженого Указом
141
Президента України від 2 квітня 1994 року № 127/94, згідно з яким консул провадить реєстрацію укладення шлюбу, розірвання шлюбу відповідно до законодавства України. Таким чином, громадяни України, які є співробітниками певної міжнародної міжурядової організації, наприклад ЮНЕСКО, не можуть зареєструвати свій шлюб у відповідному французькому державному відомстві, оскільки на громадян України, які проживають у Франції, у сфері шлюбного статуту поширюються приписи законодавства України. Шлюб між громадянами України, якщо хоча б один з них проживає за межами України, може укладатися виключно або в консульській установі, або в дипломатичному представництві України відповідно до приписів Сімейного кодексу України та інших нормативних актів у цій сфері (зокрема, Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні від 03.09.2002 р. за № 728/7016).
Слід також мати на увазі, що наряду зі ст. ст. 56, 57 правове регулювання процедури укладення шлюбу передбачено і в інших нормативних актах. Так, відповідно до ст. 70 КТМ України про кожний випадок укладення шлюбу на судні, яке перебуває у закордонному плаванні, капітан зобов'язаний скласти акт у присутності двох свідків, а також зробити запис у судновому журналі. Цей акт підлягає поданню до органів реєстрації актів цивільного стану для одержання свідоцтва про шлюб. Згідно із п. 4.16 Правил реєстрація одруження проводиться відділом реєстрації актів цивільного стану за спільною заявою подружжя встановленої форми у книзі поновлених записів актів про шлюб на підставі акта, складеного каштаном судна, у присутності осіб, які уклали цей шлюб. У таких випадках дата виникнення фактичних шлюбних відносин визначається у відповідності до дати складання акта капітаном судна. Якщо на день звернення до відділу реєстрації актів цивільного стану одна з осіб, з якою було укладено шлюб шляхом складання вищезазначеного акта капітаном судна, померла, то друга особа має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту перебування у фактичних шлюбних відносинах. У цьому разі реєстрація одруження провадиться у відділі реєстрації актів цивільного стану на підставі копії рішення суду про встановлення факту перебування у фактичних шлюбних відносинах. На підставі складеного поновленого запису акта заявникам видається^ відповідне свідоцтво про укладення шлюбу. Таким чином ч. ¥ ст. 57 цього Закону підпорядковує передбачені у ній відносини українському праву, а отже, тут використана прив'язка до закону громадянства — Іех раїгіае. '
2. Частина друга ст. 57 стосується тих випадків, коли намі$ укласти шлюб виявили іноземні громадяни, які проживають т території України. Згідно з приписами, встановленими цією нор^ мою, укладення шлюбу між іноземцями в консульській установ! або дипломатичному представництві відповідних держав в Україні регулюється правом акредитуючої держави, тобто держави, яЩ призначила посла або консула, громадянами якої жінка або чолср вік були на момент реєстрації шлюбу. Взаємне визнання шлюбів^
142
укладених у консульській установі або відповідно дипломатичному представництві, є характерним для численних консульських конвенцій, укладених Україною з іншими державами (зокрема, ч. 1 ст. 12 консульської конвенції з Болгарією, ч. 1 ст. 45 з Італією, ч. 1 ст. 9 з КНР, ч. 1 ст. 28 з Кубою, ч. 1 ст. 27 з Польщею, ч. 1 ст. 10 з Російською Федерацією, п. 1.4 ст. 9 з Туреччиною, ч. 1 ст. 29 з Угорщиною та ряд ін.). Як правило, в цих конвенціях за посадовими консульськими особами закріплюється право укладати шлюби та реєструвати відповідні акти за умови, що подружжя є громадянами акредитуючої держави. Компетентні органи влади держави перебування мають бути про це проінформовані, якщо цього вимагає законодавство держави перебування. За незначними винятками в окремих конвенціях передбачаються дещо інші правила регулювання даного виду відносин. Так, п. Г ст. 5 Віденської конвенції про консульські зносини передбачає, що до консульських функцій віднситься виконання обов'язків нотаріуса, реєстратора актів цивільного стану й інших подібних обов'язків, а також виконання деяких функцій адміністративного характеру за умови, що в цьому випадку ніщо не суперечить законам і правилам держави перебування. Подібне положення міститься у ст. 36 консульської конвенції з СРВ.
Стаття 58. Дійсність шлюбу, укладеного за межами України
1. Шлюб між громадянами України, шлюб між громадянином України та іноземцем, шлюб між громадянином України та особою без громадянства, що укладений за межами України відповідно до права іноземної держави, є дійсним в Україні за умови додержання щодо громадянина України вимог Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу.