- •1. Якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору.
- •1. Застосування права іноземної держави охоплює всі його норми, які регулюють відповідні правовідносини.
- •2. Застосування норми права іноземної держави не може бути обмежене лише на тій підставі, що ця норма належить до публічного права.
- •1. При визначенні права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом.
- •2. У випадках, що стосуються особистого та сімейного статусу фізичної особи, зворотне відсилання до права України приймається.
- •2. Якщо застосування права іноземної держави залежить від взаємності, вважається, що вона існує, оскільки не доведено інше.
- •1. Виникнення і припинення цивільної правоздатності фізичної особи визначається її особистим законом.
- •2. Іноземці та особи без громадянства мають цивільну правоздатність в Україні нарівні з громадянами України, крім випадків, передбачених законом або міжнародними договорами України.
- •2. Підстави та правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи регулюються особистим законом цієї особи.
- •1. Підстави та правові наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою регулюються останнім з відомих особистих законів цієї особи.
- •1. Права фізичної особи на ім'я, його використання та захист визначаються 11 особистим законом, якщо інше не встановлено законом.
- •1. До особистих немаинових прав застосовується право держави, у якій мала місце дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про захист таких прав, якщо інше не передбачено законом.
- •1. Особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи.
- •2. Для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави.
- •3. За відсутності таких умов або якщо їх неможливо встановити, застосовується право держави, у якій знаходиться виконавчий орган управління юридичної особи.
- •1. Цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається особистим законом юридичної особи.
- •1. Підприємницька та інша діяльність іноземних юридичних осіб в Україні регулюється законодавством України щодо юридичних осіб України, якщо інше не встановлено законом.
- •1. Зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом.
- •2. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином.
- •1. Позовна давність визначається правом, яке застосовується для визначення прав та обов'язків учасників відповідних відносин.
- •1. До правочинів, предметом яких є право інтелектуальної власності, застосовується право, що визначається згідно з відповідними правилами цього Закону.
- •2. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.
- •3. Виникнення права власності внаслідок набувальної давності визначається правом держави, у якій майно знаходилося на момент спливу строку набувальної давності.
- •1. Право власності та інші речові права, відомості про які підлягають внесенню до державних реєстрів, визначаються правом держави, у якій це майно зареєстровано.
- •1. Захист права власності та інших речових прав здійснюється на вибір заявника відповідно до права держави, у якій майно знаходиться, або відповідно до права держави суду.
- •2. Захист права власності та інших речових прав на нерухоме майно здійснюється відповідно до права держави, у якій це майно знаходиться.
- •3. Захист права власності та інших речових прав, які підлягають державній реєстрації в Україні, здійснюється відповідно до права України.
- •1. Сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.
- •1. До засновницького договору, що є установчим документом юридичної особи з іноземною участю, застосовується право держави, у якій буде створена юридична особа.
- •1. До зобов'язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням положень статей 49—51 цього Закону, застосовується право держави, у якій мала місце така дія.
- •1. До вимоги про відшкодування шкоди на вибір потерпілого застосовується:
- •1) Право держави, у якій знаходиться місце проживання або основне місце діяльності потерпілого;
- •3) Право держави, у якій споживач придбав товар або в якій йому була надана послуга.
- •1. До зобов'язань, що виникли внаслідок набуття, збереження майна без достатніх правових підстав, застосовується право держави, у якій такі дії мали місце.
- •1) Громадяни України працюють у закордонних дипломатичних установах України;
- •3) Це передбачено законом або міжнародним договором України.
- •1. Форма і порядок укладення шлюбу в Україні між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, а також між іноземцями або особами без громадянства визначаються правом України.
- •1. Шлюб між громадянами України, якщо хоча б один з них проживає за межами України, може укладатися в консульській установі або дипломатичному представництві України згідно з правом України.
- •2. Укладення шлюбу між іноземцями в консульській установі або дипломатичному представництві відповідних держав в Україні регулюється правом акредитуючої держави.
- •2. Шлюб між іноземцями, шлюб між іноземцем та особою без громадянства, шлюб між особами без громадянства, що укладені відповідно до права іноземної держави, є дійсними в Україні.
- •1. Сторони шлюбного договору можуть обрати право, що застосовується до шлюбного договору, відповідно до частини першої статті 61 цього Закону.
- •3. У разі відсутності вибору права подружжям майнові наслідки шлюбу визначаються правом, яке застосовується до правових наслідків шлюбу.
- •1. Припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
- •1. Недійсність шлюбу, укладеного в Україні або за її межами, визначається правом, яке застосовувалося відповідно до статей 55 і 57 цього Закону.
- •1. Права та обов'язки батьків і дітей визначаються особистим законом дитини або правом, яке має тісний зв'язок із відповідними відносинами і якщо воно є більш сприятливим для дитини.
- •2. Якщо особа, яка має право на утримання, не може його одержати згідно з правом, визначеним у частині першій цієї статті, застосовується право їхнього спільного особистого закону.
- •3. Правові наслідки усиновлення або його припинення визначаються особистим законом усиновлювача.
- •4. Нагляд та облік дітей, усиновлених відповідно до положень цієї статті, здійснюються відповідно до особистого закону дитини.
- •1. Спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, — правом України.
- •2. Міжнародними договорами України та законами України можуть бути встановлені особливості участі у процесі дипломатичних агентів, персоналу міжнародних організацій та інших осіб.
- •1. Процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України.
- •1. Компетенція інших органів України щодо розгляду справ з
- •3. Міжнародні організації підлягають юрисдикції судів України в цивільних справах у межах, визначених міжнародними договорами України або законами України.
- •2. Доручення судів України про вручення документів громадянам України, які постійно проживають за кордоном, або отримання від
- •1. Визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.
- •1. Цей Закон набирає чинності з 1 вересня 2005 року.
1. Права фізичної особи на ім'я, його використання та захист визначаються 11 особистим законом, якщо інше не встановлено законом.
1. Право на ім'я є найважливішим і невід'ємним немайновим правом, що забезпечує соціальне буття фізичної особи. Ім'я є основним засобом її індивідуалізації і як таке — однією з умов участі фізичної особи у цивільному обороті. Закон гарантує захист доброго імені фізичної особи, встановлює відповідальність за перекручення імені, а також за таке його використання, що ганьбить гідність, честь та ділову репутацію особи.
Стійка в останній час для багатьох країн світу тенденція до зближення правових норм, які регулюють використання та захист імені фізичної особи, тим не менш не усуває до кінця усіх існуючих у цій сфері розбіжностей між національними законодавствами. Наприклад, в Грузії право фізичної особи на ім'я включає ім'я та прізвище (ч. 1 ст. 17 ЦК Грузії), а в Україні під ім'ям фізичної особи, яка є її громадянином, розуміється прізвище, власне ім'я та по батькові (ст. 28 ЦК України). Разом з тим закон встановлює винятки з цього правила, які обумовлюються певними обставинами (зокрема, наявністю звичаїв та традицій національних меншин). Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про національні меншини в Україні» від 25.06.1992 р. за № 2494-ХІІ кожний громадянин України має право на національні прізвище, ім'я та по батькові (наприклад, повне ім'я громадянина України азербайджанської діаспори може мати наступний запис у паспорті громадянина України: Байрамов Мушфіг Мамед-огли).
В рамках однієї національної правової системи можуть існувати різні звичаї зі скороченого або навпаки повного використання імені в залежності від встановлених в певній соціальній групі правил спілкування або правил ділового етикету тощо. Зокрема, у повідомленнях по телебаченню про офіційних посадових осіб часто використовується лише прізвище та ім'я людини (наприклад, Міхаіл Саакашвілі). У випадках, коли повністю збігаються прізвище, ім'я, по батькові, як правило, до прізвища або імені застосовують додаткові елементи індивідуалізації. Наприклад, в сім'ї відомих блюзових музикантів Бремхоллів батько і син відповідно індивідуалізуються як Ооуіе Вгатпаїї І (перший) та Ооуіе Вгаїтшаїї II (другий) або ж, наприклад, Апсіу Раіпуеаіпег Ні§1і та Апйу Раітеаїпег Ьо\у. В країнах англосаксонської правової системи в таких випадках найбільш вживаним засобом конкретизації осіб, що є родичами, є використання приставки «молодший» Цпт.). В деяких країнах замість по батькові прийнято називати людину її «другим» іменем, яке використовується в сімейному колі (наприклад, під своїм другим іменем Роджер виступає відомий музикант та автор багатьох пісень Ріпк Ріоусі Джордж Роджер Уотерз). Відповідно до ч. 2 ст. 294 ЦК фізична особа має право на транскрибований запис її прізвища та імені, тобто їх запис шляхом точного фонетичного відтворення на
63
письмі звуків певної мови за допомогою літер української мови незалежно від орфографічних правил (наприклад, співак Біллі Айдол (ВШу Иоі), а не Біллі Ідол). Виходячи з особливостей різних правових систем, а також культурних традицій та особливостей різних соціальних груп, право фізичної особи на ім'я, його використання та захист, рівно як і кваліфікація поняття імені, повноти його позначення, достатніх для ідентифікації фізичної особи, визначаються у відповідності з її особистим законом.
Застосування колізійного принципу Іех регзопаїіз для вирішення спірних питань, пов'язаних із використанням та захистом права особи на ім'я, широко вживається у законодавстві багатьох зарубіжних країн (ст. 10 Ввідного закону до НЦУ, ст. 1198 ЦК РФ, ст. 13 австрійського Закону про МПП, ст. 14 румунського Закону, ст. 37—40 швейцарського Закону та ін.). Однак при цьому нерідко передбачається окрема колізійна норма, яка регулює захист права на ім'я, до того ж на відміну від права на ім'я та його використання, яке регулюється особистим законом особи, захист порушеного права підпорядковується праву держави місця заподіяння шкоди (ч. 2 ст. 13 австрійського Закону про МПП, ст. 14 ліхтенштейнського Закону про МПП та ін.).
Коментована стаття, підпорядковуючи увесь комплекс питань, пов'язаних з правом фізичної особи на ім'я, особистому закону цієї особи, передбачає можливість й інакшого вирішення, якщо воно буде встановлене в інших законах. Прикладом такого вирішення можна назвати порядок використання імені при створенні творів науки, літератури та мистецтва шляхом застосування псевдоніму (вигаданого імені) або діяти анонімно, без зазначення імені (ч. 2 ст. 28 ЦК України). Так, Бернська конвенція про охорону літературних та художніх творів 1886 р. відсилає для вирішення цього питання до права держави, у якій проситься охорона прав автора (ст. 7 Конвенції), тобто до українського права.
Стаття 22. Особисті немайнові права