- •1. Якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору.
- •1. Застосування права іноземної держави охоплює всі його норми, які регулюють відповідні правовідносини.
- •2. Застосування норми права іноземної держави не може бути обмежене лише на тій підставі, що ця норма належить до публічного права.
- •1. При визначенні права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом.
- •2. У випадках, що стосуються особистого та сімейного статусу фізичної особи, зворотне відсилання до права України приймається.
- •2. Якщо застосування права іноземної держави залежить від взаємності, вважається, що вона існує, оскільки не доведено інше.
- •1. Виникнення і припинення цивільної правоздатності фізичної особи визначається її особистим законом.
- •2. Іноземці та особи без громадянства мають цивільну правоздатність в Україні нарівні з громадянами України, крім випадків, передбачених законом або міжнародними договорами України.
- •2. Підстави та правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи регулюються особистим законом цієї особи.
- •1. Підстави та правові наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою регулюються останнім з відомих особистих законів цієї особи.
- •1. Права фізичної особи на ім'я, його використання та захист визначаються 11 особистим законом, якщо інше не встановлено законом.
- •1. До особистих немаинових прав застосовується право держави, у якій мала місце дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про захист таких прав, якщо інше не передбачено законом.
- •1. Особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи.
- •2. Для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави.
- •3. За відсутності таких умов або якщо їх неможливо встановити, застосовується право держави, у якій знаходиться виконавчий орган управління юридичної особи.
- •1. Цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається особистим законом юридичної особи.
- •1. Підприємницька та інша діяльність іноземних юридичних осіб в Україні регулюється законодавством України щодо юридичних осіб України, якщо інше не встановлено законом.
- •1. Зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом.
- •2. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином.
- •1. Позовна давність визначається правом, яке застосовується для визначення прав та обов'язків учасників відповідних відносин.
- •1. До правочинів, предметом яких є право інтелектуальної власності, застосовується право, що визначається згідно з відповідними правилами цього Закону.
- •2. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.
- •3. Виникнення права власності внаслідок набувальної давності визначається правом держави, у якій майно знаходилося на момент спливу строку набувальної давності.
- •1. Право власності та інші речові права, відомості про які підлягають внесенню до державних реєстрів, визначаються правом держави, у якій це майно зареєстровано.
- •1. Захист права власності та інших речових прав здійснюється на вибір заявника відповідно до права держави, у якій майно знаходиться, або відповідно до права держави суду.
- •2. Захист права власності та інших речових прав на нерухоме майно здійснюється відповідно до права держави, у якій це майно знаходиться.
- •3. Захист права власності та інших речових прав, які підлягають державній реєстрації в Україні, здійснюється відповідно до права України.
- •1. Сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.
- •1. До засновницького договору, що є установчим документом юридичної особи з іноземною участю, застосовується право держави, у якій буде створена юридична особа.
- •1. До зобов'язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням положень статей 49—51 цього Закону, застосовується право держави, у якій мала місце така дія.
- •1. До вимоги про відшкодування шкоди на вибір потерпілого застосовується:
- •1) Право держави, у якій знаходиться місце проживання або основне місце діяльності потерпілого;
- •3) Право держави, у якій споживач придбав товар або в якій йому була надана послуга.
- •1. До зобов'язань, що виникли внаслідок набуття, збереження майна без достатніх правових підстав, застосовується право держави, у якій такі дії мали місце.
- •1) Громадяни України працюють у закордонних дипломатичних установах України;
- •3) Це передбачено законом або міжнародним договором України.
- •1. Форма і порядок укладення шлюбу в Україні між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, а також між іноземцями або особами без громадянства визначаються правом України.
- •1. Шлюб між громадянами України, якщо хоча б один з них проживає за межами України, може укладатися в консульській установі або дипломатичному представництві України згідно з правом України.
- •2. Укладення шлюбу між іноземцями в консульській установі або дипломатичному представництві відповідних держав в Україні регулюється правом акредитуючої держави.
- •2. Шлюб між іноземцями, шлюб між іноземцем та особою без громадянства, шлюб між особами без громадянства, що укладені відповідно до права іноземної держави, є дійсними в Україні.
- •1. Сторони шлюбного договору можуть обрати право, що застосовується до шлюбного договору, відповідно до частини першої статті 61 цього Закону.
- •3. У разі відсутності вибору права подружжям майнові наслідки шлюбу визначаються правом, яке застосовується до правових наслідків шлюбу.
- •1. Припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
- •1. Недійсність шлюбу, укладеного в Україні або за її межами, визначається правом, яке застосовувалося відповідно до статей 55 і 57 цього Закону.
- •1. Права та обов'язки батьків і дітей визначаються особистим законом дитини або правом, яке має тісний зв'язок із відповідними відносинами і якщо воно є більш сприятливим для дитини.
- •2. Якщо особа, яка має право на утримання, не може його одержати згідно з правом, визначеним у частині першій цієї статті, застосовується право їхнього спільного особистого закону.
- •3. Правові наслідки усиновлення або його припинення визначаються особистим законом усиновлювача.
- •4. Нагляд та облік дітей, усиновлених відповідно до положень цієї статті, здійснюються відповідно до особистого закону дитини.
- •1. Спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, — правом України.
- •2. Міжнародними договорами України та законами України можуть бути встановлені особливості участі у процесі дипломатичних агентів, персоналу міжнародних організацій та інших осіб.
- •1. Процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України.
- •1. Компетенція інших органів України щодо розгляду справ з
- •3. Міжнародні організації підлягають юрисдикції судів України в цивільних справах у межах, визначених міжнародними договорами України або законами України.
- •2. Доручення судів України про вручення документів громадянам України, які постійно проживають за кордоном, або отримання від
- •1. Визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.
- •1. Цей Закон набирає чинності з 1 вересня 2005 року.
1. До вимоги про відшкодування шкоди на вибір потерпілого застосовується:
1) Право держави, у якій знаходиться місце проживання або основне місце діяльності потерпілого;
2) право держави, у якій знаходиться місце проживання або місцезнаходження виробника або особи, яка надала послугу;
3) Право держави, у якій споживач придбав товар або в якій йому була надана послуга.
1. Положення статті, яка коментується, визначають право, що регулює питання відповідальності за шкоду, завдану дефектами товарів, робіт або послуг (ргосшсі ІіаЬіІіІу). Незважаючи на те, що делінквент і потерпілий можуть одночасно перебувати і у договірних відносинах, відповідальність за шкоду, завдану недолікам товарів, робіт або послуг, реалізується саме в рамках недоговірного зобов'язання. За змістом ст. 50 уявляється, що її положення визначають об'єктом спеціального захисту цивільні права та інтереси не тільки споживачів (тобто осіб, які набувають, замовляють, використовують товари, роботи або послуги для власних побутових потреб), а й інших осіб (фізичних осіб-підприємців або юридичних осіб), які потерпіли від делікту, передбаченого коментованою статтею.
Коментована стаття наділяє осіб, які зазнали шкоди через недоліки товарів, робіт або послуг, можливістю самостійно обрати право, що застосовуватиметься до даного виду відносин. Однак на відміну від автономії волі у договірних зобов'язаннях вибір права потерпілим у даному виді недоговірного зобов'язання обмежений трьома варіантами. Для вимоги про відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг) — на вибір потерпілого, Закон називає наступні альтернативні варіанти можливості обрання такого права: по-перше, ним є право держави, у якій знаходиться місце проживання або основне місце діяльності потерпілого; по-друге цим правом може бути право держави, у якій знаходиться місце проживання або місцезнаходження виробника або особи, яка надала послугу; і по-третє, право держави, у якій споживач придбав товар або в якій йому була надана послуга.
Наділення потерпілого такими широкими можливостями вибору права, що підлягає застосуванню до відносин з відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт або послуг, свідчить про те, що законодавець виходив з принципу найбільш повного захисту інтересів саме потерпілого як більш слабкої сторони, а отже, цілком логічним вбачається надання потерпілому можливості на власний розсуд здійснити вибір права, яке в найбільш повній мірі відповідало б характеру конкретного правопорушення. Такий законодавчий підхід найбільш повно відповідає вимозі адекватності обраного права стосовно відносин, які воно регулює.
130
Доцільність розширення сфери застосування недоговірних зобов'язань, що виникають внаслідок шкоди, завданої через недоліки товарів, робіт або послуг, підтримується і зарубіжною доктриною та практикою МПП. Так, наприклад, ст. 1386-1 ФЦК встановлює, що виробник є відповідальним за шкоду, завдану недоліком товару, незалежно від того, пов'язаний він договором з потерпілим чи ні. Досить чітко вказана тенденція простежується в нормативних актах Європейського Співтовариства, зокрема, у Конвенції Європейської Ради про відповідальність за шкоду, завдану неякісною продукцією, від 27.01.1977 р., Брюссельською Директивою Ради ЄЕС 85/374 «Про наближення законів, постанов та адміністративних положень держав-членів щодо відповідальності за неякісну продукцію» від 25.07.1985 р.
Стаття 51. Право, що застосовується до набуття, збереження майна без достатньої правової підстави