- •1. Якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору.
- •1. Застосування права іноземної держави охоплює всі його норми, які регулюють відповідні правовідносини.
- •2. Застосування норми права іноземної держави не може бути обмежене лише на тій підставі, що ця норма належить до публічного права.
- •1. При визначенні права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом.
- •2. У випадках, що стосуються особистого та сімейного статусу фізичної особи, зворотне відсилання до права України приймається.
- •2. Якщо застосування права іноземної держави залежить від взаємності, вважається, що вона існує, оскільки не доведено інше.
- •1. Виникнення і припинення цивільної правоздатності фізичної особи визначається її особистим законом.
- •2. Іноземці та особи без громадянства мають цивільну правоздатність в Україні нарівні з громадянами України, крім випадків, передбачених законом або міжнародними договорами України.
- •2. Підстави та правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи регулюються особистим законом цієї особи.
- •1. Підстави та правові наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою регулюються останнім з відомих особистих законів цієї особи.
- •1. Права фізичної особи на ім'я, його використання та захист визначаються 11 особистим законом, якщо інше не встановлено законом.
- •1. До особистих немаинових прав застосовується право держави, у якій мала місце дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про захист таких прав, якщо інше не передбачено законом.
- •1. Особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи.
- •2. Для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави.
- •3. За відсутності таких умов або якщо їх неможливо встановити, застосовується право держави, у якій знаходиться виконавчий орган управління юридичної особи.
- •1. Цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається особистим законом юридичної особи.
- •1. Підприємницька та інша діяльність іноземних юридичних осіб в Україні регулюється законодавством України щодо юридичних осіб України, якщо інше не встановлено законом.
- •1. Зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом.
- •2. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином.
- •1. Позовна давність визначається правом, яке застосовується для визначення прав та обов'язків учасників відповідних відносин.
- •1. До правочинів, предметом яких є право інтелектуальної власності, застосовується право, що визначається згідно з відповідними правилами цього Закону.
- •2. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.
- •3. Виникнення права власності внаслідок набувальної давності визначається правом держави, у якій майно знаходилося на момент спливу строку набувальної давності.
- •1. Право власності та інші речові права, відомості про які підлягають внесенню до державних реєстрів, визначаються правом держави, у якій це майно зареєстровано.
- •1. Захист права власності та інших речових прав здійснюється на вибір заявника відповідно до права держави, у якій майно знаходиться, або відповідно до права держави суду.
- •2. Захист права власності та інших речових прав на нерухоме майно здійснюється відповідно до права держави, у якій це майно знаходиться.
- •3. Захист права власності та інших речових прав, які підлягають державній реєстрації в Україні, здійснюється відповідно до права України.
- •1. Сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.
- •1. До засновницького договору, що є установчим документом юридичної особи з іноземною участю, застосовується право держави, у якій буде створена юридична особа.
- •1. До зобов'язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням положень статей 49—51 цього Закону, застосовується право держави, у якій мала місце така дія.
- •1. До вимоги про відшкодування шкоди на вибір потерпілого застосовується:
- •1) Право держави, у якій знаходиться місце проживання або основне місце діяльності потерпілого;
- •3) Право держави, у якій споживач придбав товар або в якій йому була надана послуга.
- •1. До зобов'язань, що виникли внаслідок набуття, збереження майна без достатніх правових підстав, застосовується право держави, у якій такі дії мали місце.
- •1) Громадяни України працюють у закордонних дипломатичних установах України;
- •3) Це передбачено законом або міжнародним договором України.
- •1. Форма і порядок укладення шлюбу в Україні між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, а також між іноземцями або особами без громадянства визначаються правом України.
- •1. Шлюб між громадянами України, якщо хоча б один з них проживає за межами України, може укладатися в консульській установі або дипломатичному представництві України згідно з правом України.
- •2. Укладення шлюбу між іноземцями в консульській установі або дипломатичному представництві відповідних держав в Україні регулюється правом акредитуючої держави.
- •2. Шлюб між іноземцями, шлюб між іноземцем та особою без громадянства, шлюб між особами без громадянства, що укладені відповідно до права іноземної держави, є дійсними в Україні.
- •1. Сторони шлюбного договору можуть обрати право, що застосовується до шлюбного договору, відповідно до частини першої статті 61 цього Закону.
- •3. У разі відсутності вибору права подружжям майнові наслідки шлюбу визначаються правом, яке застосовується до правових наслідків шлюбу.
- •1. Припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
- •1. Недійсність шлюбу, укладеного в Україні або за її межами, визначається правом, яке застосовувалося відповідно до статей 55 і 57 цього Закону.
- •1. Права та обов'язки батьків і дітей визначаються особистим законом дитини або правом, яке має тісний зв'язок із відповідними відносинами і якщо воно є більш сприятливим для дитини.
- •2. Якщо особа, яка має право на утримання, не може його одержати згідно з правом, визначеним у частині першій цієї статті, застосовується право їхнього спільного особистого закону.
- •3. Правові наслідки усиновлення або його припинення визначаються особистим законом усиновлювача.
- •4. Нагляд та облік дітей, усиновлених відповідно до положень цієї статті, здійснюються відповідно до особистого закону дитини.
- •1. Спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, — правом України.
- •2. Міжнародними договорами України та законами України можуть бути встановлені особливості участі у процесі дипломатичних агентів, персоналу міжнародних організацій та інших осіб.
- •1. Процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України.
- •1. Компетенція інших органів України щодо розгляду справ з
- •3. Міжнародні організації підлягають юрисдикції судів України в цивільних справах у межах, визначених міжнародними договорами України або законами України.
- •2. Доручення судів України про вручення документів громадянам України, які постійно проживають за кордоном, або отримання від
- •1. Визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.
- •1. Цей Закон набирає чинності з 1 вересня 2005 року.
1. Захист права власності та інших речових прав здійснюється на вибір заявника відповідно до права держави, у якій майно знаходиться, або відповідно до права держави суду.
2. Захист права власності та інших речових прав на нерухоме майно здійснюється відповідно до права держави, у якій це майно знаходиться.
3. Захист права власності та інших речових прав, які підлягають державній реєстрації в Україні, здійснюється відповідно до права України.
1. Частина перша статті, що коментується, наділяє власника речі у разі необхідності звернення до речово-правових способів захисту свого права власності та інших речових прав можливістю вирішити на власний вибір, нормами законодавства якої держави повинні визначатися його права — правом держави, у якій майно знаходиться (Іех геі зііае), чи правом держави, до суду якої він
108
звернувся з відповідною вимогою (Іех Гогі). Норма ст. 42 охоплює випадки застосування речово-правових способів захисту права власності та інших речових прав. Для захисту таких прав від порушень, які випливають із захисту прав споживачів, обов'язку відшкодувати завдану шкоду, зобов'язань, що виникли внаслідок набуття, збереження майна без достатніх правових підстав, у Законі України «Про міжнародне приватне право» передбачені спеціальні колізійні норми (ст. ст. 45, 49, 51 та ін.). Таким чином, сфера дії ч. 1 ст. 42 охоплює виключно такі речово-правові способи зхахисту, як віндикаційний та негаторний позови, позов про визнання права власності, позов про виключення майна з опису, позов про захист прав співвласника у разі виділу, поділу або продажу спільного майна, а також інші позови, що випливають із необхідності захисту речових прав на чуже майно. Отже, важливою умовою застосування речово-правових засобів захисту є відсутність між позивачем і відповідачем зобов'язально-правових відносин щодо спірної речі.
У разі застосування на підставі цієї норми приписів права іноземної держави український суд зобов'язаний визнати правомірними речово-правові способи захисту, які хоча і не відомі праву України, однак передбачені чинним законодавством іноземної держави, у якій це майно знаходиться. Наприклад, французьке право надає володільцю право на так званий «володільницький захист» (захист у спрощеному порядку, який позбавляє відповідача можливості заявляти заперечення про право; суд, встановивши факт володіння річчю або правом, а також факт їх порушення, приймає рішення на користь володільця, залишаючи за порушником право на пред'явлення позову про власність). Згідно із ст. 2279 ФЦК будь-який позов про захист володіння рухомою річчю визнається позовом про захист права власності, а отже, має «петиторний характер», тобто в силу приписів ч. 1 цієї статті встановлюється презумпція права власності володільця такої речі. Володільці ж нерухомих речей можуть скористатися для захисту своїх прав засобом «посесорного» захисту. Слід зазначити, що ст. 2283 ФЦК наділяє правом на посесорний (володільницький) захист не лише володільця, а й простого держателя, тобто особу, яка фактично володіє річчю без наміру вважати її своєю (наприклад, наймач або узуфруктуарій).
2. Законом місця знаходження майна визначається захист права власності та інших речових прав і на нерухоме майно. Під правом держави «місця знаходження майна» (ч. 2 ст. 42) мається на увазі фактичне, дійсне місце знаходження відповідного майна незалежно від місця знаходження (перебування) власника цього майна або володільця інших речових прав щодо нього, від того, в якій державі воно взяте на облік або зареєстроване (окрім об'єктів, зазначених у ст. 40), від того, де видані або знаходяться правовстановлюючі документи на це майно. Слід мати на увазі, що стосовно питань захисту речових прав на нерухоме майно у праві різних країн зустрічаються принципові відмінності. Нап-
109
риклад, в країнах сім ї загального права, як правило, захист цих прав грунтується на позовах про відшкодування шкоди, тобто на деліктних позовах. У будь-якому випадку українські громадяни або юридичні особи, які мають власність чи інші речові права за кордоном, повинні чітко усвідомлювати, що захист своїх речових прав цілком визначається правом держави, на території якої це майно знаходиться.
3. В ч. З ст. 42 міститься єдиний імперативний підхід щодо вирішення питання про право, яке застосовується при вирішенні питання захисту права власності та інших речових прав: «Захист права власності та інших речових прав, які піддягають державній реєстрації в Україні, здійснюється відповідно до права України». Тому у разі виникнення спору з приводу захисту відповідних прав сторони позбавлені можливості домовитися про вибір іншого права, ніж те, застосування якого передбачене ст. 42 цього Закону. Порядок регулювання відносин, пов'язаних з державною реєстрацією права власності та інших речових прав, визначається Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 р. № 1952-ІУ. Слід зазначити, що особливості захисту об'єктів, згаданих у коментарі до ст. 40, тісно пов'язані саме з фактом їх державної реєстрації, оскільки реєстрації у відповідних державних реєстрах підлягають не тільки самі об'єкти речових прав, а і будь-які види речових прав, які виникають або припиняються. А тому правовому захисту підлягають тільки ті речові права, які зареєстровані у встановленому законом порядку у відповідній іноземній державі.
ПО
Розділ VI
КОЛІЗІЙНІ НОРМИ
ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНОГО
ПРАВА
Стаття 43. Вибір права за згодою сторін договору