- •1. Якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору.
- •1. Застосування права іноземної держави охоплює всі його норми, які регулюють відповідні правовідносини.
- •2. Застосування норми права іноземної держави не може бути обмежене лише на тій підставі, що ця норма належить до публічного права.
- •1. При визначенні права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом.
- •2. У випадках, що стосуються особистого та сімейного статусу фізичної особи, зворотне відсилання до права України приймається.
- •2. Якщо застосування права іноземної держави залежить від взаємності, вважається, що вона існує, оскільки не доведено інше.
- •1. Виникнення і припинення цивільної правоздатності фізичної особи визначається її особистим законом.
- •2. Іноземці та особи без громадянства мають цивільну правоздатність в Україні нарівні з громадянами України, крім випадків, передбачених законом або міжнародними договорами України.
- •2. Підстави та правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи регулюються особистим законом цієї особи.
- •1. Підстави та правові наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою регулюються останнім з відомих особистих законів цієї особи.
- •1. Права фізичної особи на ім'я, його використання та захист визначаються 11 особистим законом, якщо інше не встановлено законом.
- •1. До особистих немаинових прав застосовується право держави, у якій мала місце дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про захист таких прав, якщо інше не передбачено законом.
- •1. Особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи.
- •2. Для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави.
- •3. За відсутності таких умов або якщо їх неможливо встановити, застосовується право держави, у якій знаходиться виконавчий орган управління юридичної особи.
- •1. Цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається особистим законом юридичної особи.
- •1. Підприємницька та інша діяльність іноземних юридичних осіб в Україні регулюється законодавством України щодо юридичних осіб України, якщо інше не встановлено законом.
- •1. Зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом.
- •2. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином.
- •1. Позовна давність визначається правом, яке застосовується для визначення прав та обов'язків учасників відповідних відносин.
- •1. До правочинів, предметом яких є право інтелектуальної власності, застосовується право, що визначається згідно з відповідними правилами цього Закону.
- •2. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.
- •3. Виникнення права власності внаслідок набувальної давності визначається правом держави, у якій майно знаходилося на момент спливу строку набувальної давності.
- •1. Право власності та інші речові права, відомості про які підлягають внесенню до державних реєстрів, визначаються правом держави, у якій це майно зареєстровано.
- •1. Захист права власності та інших речових прав здійснюється на вибір заявника відповідно до права держави, у якій майно знаходиться, або відповідно до права держави суду.
- •2. Захист права власності та інших речових прав на нерухоме майно здійснюється відповідно до права держави, у якій це майно знаходиться.
- •3. Захист права власності та інших речових прав, які підлягають державній реєстрації в Україні, здійснюється відповідно до права України.
- •1. Сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.
- •1. До засновницького договору, що є установчим документом юридичної особи з іноземною участю, застосовується право держави, у якій буде створена юридична особа.
- •1. До зобов'язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням положень статей 49—51 цього Закону, застосовується право держави, у якій мала місце така дія.
- •1. До вимоги про відшкодування шкоди на вибір потерпілого застосовується:
- •1) Право держави, у якій знаходиться місце проживання або основне місце діяльності потерпілого;
- •3) Право держави, у якій споживач придбав товар або в якій йому була надана послуга.
- •1. До зобов'язань, що виникли внаслідок набуття, збереження майна без достатніх правових підстав, застосовується право держави, у якій такі дії мали місце.
- •1) Громадяни України працюють у закордонних дипломатичних установах України;
- •3) Це передбачено законом або міжнародним договором України.
- •1. Форма і порядок укладення шлюбу в Україні між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, а також між іноземцями або особами без громадянства визначаються правом України.
- •1. Шлюб між громадянами України, якщо хоча б один з них проживає за межами України, може укладатися в консульській установі або дипломатичному представництві України згідно з правом України.
- •2. Укладення шлюбу між іноземцями в консульській установі або дипломатичному представництві відповідних держав в Україні регулюється правом акредитуючої держави.
- •2. Шлюб між іноземцями, шлюб між іноземцем та особою без громадянства, шлюб між особами без громадянства, що укладені відповідно до права іноземної держави, є дійсними в Україні.
- •1. Сторони шлюбного договору можуть обрати право, що застосовується до шлюбного договору, відповідно до частини першої статті 61 цього Закону.
- •3. У разі відсутності вибору права подружжям майнові наслідки шлюбу визначаються правом, яке застосовується до правових наслідків шлюбу.
- •1. Припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
- •1. Недійсність шлюбу, укладеного в Україні або за її межами, визначається правом, яке застосовувалося відповідно до статей 55 і 57 цього Закону.
- •1. Права та обов'язки батьків і дітей визначаються особистим законом дитини або правом, яке має тісний зв'язок із відповідними відносинами і якщо воно є більш сприятливим для дитини.
- •2. Якщо особа, яка має право на утримання, не може його одержати згідно з правом, визначеним у частині першій цієї статті, застосовується право їхнього спільного особистого закону.
- •3. Правові наслідки усиновлення або його припинення визначаються особистим законом усиновлювача.
- •4. Нагляд та облік дітей, усиновлених відповідно до положень цієї статті, здійснюються відповідно до особистого закону дитини.
- •1. Спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, — правом України.
- •2. Міжнародними договорами України та законами України можуть бути встановлені особливості участі у процесі дипломатичних агентів, персоналу міжнародних організацій та інших осіб.
- •1. Процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України.
- •1. Компетенція інших органів України щодо розгляду справ з
- •3. Міжнародні організації підлягають юрисдикції судів України в цивільних справах у межах, визначених міжнародними договорами України або законами України.
- •2. Доручення судів України про вручення документів громадянам України, які постійно проживають за кордоном, або отримання від
- •1. Визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.
- •1. Цей Закон набирає чинності з 1 вересня 2005 року.
1. До засновницького договору, що є установчим документом юридичної особи з іноземною участю, застосовується право держави, у якій буде створена юридична особа.
1. Стаття 46 закріплює колізійну норму, завданням якої є визначення права, що застосовується до засновницького договору юридичної особи з іноземною участю. Юридичною особою з іноземною участю є будь-яка юридична особа як комерційного, так і некомерційного типу, особистим законом якої є українське або іноземне право, якщо хоча б одним з учасників такої юридичної особи є іноземна фізична або юридична особа. Визначення ж конкретної організаційно-правової форми участі суб'єктів іноземного права у створенні такої юридичної особи буде залежати від характеру організації, що створюється.
Колізійна норма, що сформульована у цій статті, відноситься до числа імперативних, двосторонніх колізійних правил. При створенні юридичної особи з іноземною участю її засновники
122
зобов'язані керуватися імперативними нормами законодавства держави, у якій буде створена ця юридична особа. Виходячи з того, що правило про застосування права щодо договорів такого виду сформульоване у вигляді окремої статті, а не закріплене у ст. 44 цього Закону, дія принципу Іех уошпШіз на даний випадок не поширюється.
Стаття 46 за своїм характером тісно пов'язана зі ст. 25, яка передбачає, що особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи, під яким розуміється держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави. Розмежування цих статей необхідно здійснювати за чітко визначеним формальним критерієм. Якщо юридична особа ще не заснована, а між її учасниками виникли спірні питання, то їх необхідно розглядати у відповідності з приписами права держави, в якій ця юридична особа має бути заснована, тобто згідно з правилами статті, що коментується. Якщо ж юридична особа заснована (тобто вчинено конститутивну дію, з якою право держави, у якій засновується юридична особа, пов'язує її створення), то згідно із ст. 25 цього Закону для вирішення усіх колізійних питань щодо створення юридичної особи застосовується її особистий закон.
Оскільки до засновницького договору, що є установчим документом юридичної особи з іноземною участю, застосовується право держави, у якій буде створена юридична особа, слід враховувати, що національним законодавством може бути обмежено кількість видів (форм) юридичних осіб в той час, як договором може передбачатися створення юридичної особи конкретного виду (форми), яка не відома національному правопорядку. З метою запобігання такій колізії доцільно завчасно пересвідчитися в можливості визнання відповідного виду юридичної особи правом держави, у якій буде створена юридична особа.
При укладанні засновницького договору про заснування юридичної особи у її засновників щодо один одного виникають взаємні права та обов'язки, внаслідок чого постає питання про дію зобов'язального статуту щодо даного договору. Під сферу дії зобов'язального статуту даного договору підпадають усі питання, що передбачені статтею 47 цього Закону (див. відповідний коментар).
Стаття 47. Сфера дії права, що застосовується до договору 1. Право, що застосовується до договору згідно з положеннями цього розділу, охоплює:
1) дійсність договору;
2) тлумачення договору;
3) права та обов'язки сторін;
4) виконання договору;
5) наслідки невиконання або неналежного виконання договору;
6) припинення договору;
123
7) наслідки недійсності договору;
8) відступлення права вимоги та переведення боргу згідно з договором.
2. Якщо при визначенні способів та порядку виконання договору, а також заходів, які мають бути вжиті в разі невиконання або неналежного виконання договору, неможливе застосування права, зазначеного в частині першій цієї статті, може бути застосоване право держави, у якій здійснюється виконання договору.
3. Право, що застосовується до форми договору, визначається відповідно до статті 31 цього Закону.
1. Коментована стаття встановлює сферу дії зобов'язального статуту (Іех саше) — права, що застосовується до договору у відповідності з приписам розділу VI Закону України «Про міжнародне приватне право». Наведений у ст. 47 перелік відносин, що застосовується до визначення сфери дії зобов'язального статуту договору, відповідає загальноприйнятим міжнародним стандартам. Така сама концепція знайшла своє відображення у ст. 12 Гаазької конвенції про право, застосовне до договорів міжнародної купівлі-продажу товарів, від 22.12.1986 р., ст. 10 Римської конвенції про право, застосовуване до договірних зобов'язань, від 19.06.1980 р., ст. 14 Міжамериканської конвенції про право, застосовуване до міжнародних договорів, від 17.03.1994 р. Правила ст. 47 підлягають застосуванню як у випадку відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, так і у випадку, коли вибір права здійснюється за взаємною згодою сторін.
Право, що застосовується до договору, вирішує наступні питання, які пов'язані зі сферою його дії:
1) дійсність договору;
2) тлумачення договору;
3) права та обов'язки сторін;
4) виконання договору;
5) наслідки невиконання або неналежного виконання договору;
6) припинення договору;
7) наслідки недійсності договору;
8) відступлення права вимоги та переведення боргу згідно з договором.
Таким чином, при застосуванні кожної колізійної норми, яка встановлює право, що підлягає застосуванню для того чи іншого договору, її обсяг необхідно тлумачити через призму ст. 47 цього Закону. Коментована стаття конкретизує зміст поняття «договір» з позиції вибору права, що підлягає застосуванню, а тому є обов'язковим складником обсягу будь-якої колізійної норми, що передбачає вибір права для договірних зобов'язань.
2. При вирішенні питань, які стосуються сфери дії права, що застосовується до договору, можуть виникнути труднощі щодо застосування права, зазначеного у ч. 1 цієї статті. Як уявляється
124
із змісту ч. 2, виконання договору стосується не тільки загальних принципів виконання зобов'язань, а й способів, порядку, місця, строків, валюти виконання, визначення суб'єктного складу відповідних договірних зобов'язань (у тому числі — множинності осіб у зобов'язанні, співвідношення часткових, солідарних, субсидіар-них зобов'язань, передоручення тощо). Наслідки невиконання або неналежного виконання договору, про які йдеться у коментованій частині норми ст. 47, вочевидь охоплюють підстави та умови юридичної відповідальності за порушення договору і поширюються на визначення можливих видів (часткова, солідарна, субсидіарна, кумулятивна тощо) або форм (збитки, штраф, пеня, оперативно-господарські санкції тощо) такої відповідальності.
Тому, якщо при визначенні способів та порядку виконання договору, а також заходів, які мають бути вжиті в разі невиконання або неналежного виконання договору, є неможливим застосування права, зазначеного в частині 1 коментованої статті, Закон дозволяє застосувати право держави, у якій здійснюється виконання договору. Таким чином, звернення законодавця у цій ситуації до права держави, у якій договір виконується, тобто досягається мета, яку сторони (які уклали договір) насправді переслідували, вбачається цілком виправданим.
3. Зобов'язальний статут є застосовуваним і до визначення форми договору. Враховуючи, що договір становить собою один з видів правочину (двосторонній або багатосторонній правочин) і що вимоги до форми договору в основному співпадають з загальними вимогами до форми правочину, у ч. З статті, що коментується, для них передбачені єдині правила. Усі питання щодо права, яке застосовується до форми договору, визначаються відповідно до статті 31 цього Закону (див. відповідний коментар).
125
Розділ VII
КОЛІЗІЙНІ НОРМИ
НЕДОГОВІРНИХ
ЗОБОВ'ЯЗАНЬ
Стаття 48. Право, що застосовується до недоговірних зобов'язань