- •1. Якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору.
- •1. Застосування права іноземної держави охоплює всі його норми, які регулюють відповідні правовідносини.
- •2. Застосування норми права іноземної держави не може бути обмежене лише на тій підставі, що ця норма належить до публічного права.
- •1. При визначенні права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом.
- •2. У випадках, що стосуються особистого та сімейного статусу фізичної особи, зворотне відсилання до права України приймається.
- •2. Якщо застосування права іноземної держави залежить від взаємності, вважається, що вона існує, оскільки не доведено інше.
- •1. Виникнення і припинення цивільної правоздатності фізичної особи визначається її особистим законом.
- •2. Іноземці та особи без громадянства мають цивільну правоздатність в Україні нарівні з громадянами України, крім випадків, передбачених законом або міжнародними договорами України.
- •2. Підстави та правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи регулюються особистим законом цієї особи.
- •1. Підстави та правові наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою регулюються останнім з відомих особистих законів цієї особи.
- •1. Права фізичної особи на ім'я, його використання та захист визначаються 11 особистим законом, якщо інше не встановлено законом.
- •1. До особистих немаинових прав застосовується право держави, у якій мала місце дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про захист таких прав, якщо інше не передбачено законом.
- •1. Особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи.
- •2. Для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави.
- •3. За відсутності таких умов або якщо їх неможливо встановити, застосовується право держави, у якій знаходиться виконавчий орган управління юридичної особи.
- •1. Цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається особистим законом юридичної особи.
- •1. Підприємницька та інша діяльність іноземних юридичних осіб в Україні регулюється законодавством України щодо юридичних осіб України, якщо інше не встановлено законом.
- •1. Зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом.
- •2. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином.
- •1. Позовна давність визначається правом, яке застосовується для визначення прав та обов'язків учасників відповідних відносин.
- •1. До правочинів, предметом яких є право інтелектуальної власності, застосовується право, що визначається згідно з відповідними правилами цього Закону.
- •2. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.
- •3. Виникнення права власності внаслідок набувальної давності визначається правом держави, у якій майно знаходилося на момент спливу строку набувальної давності.
- •1. Право власності та інші речові права, відомості про які підлягають внесенню до державних реєстрів, визначаються правом держави, у якій це майно зареєстровано.
- •1. Захист права власності та інших речових прав здійснюється на вибір заявника відповідно до права держави, у якій майно знаходиться, або відповідно до права держави суду.
- •2. Захист права власності та інших речових прав на нерухоме майно здійснюється відповідно до права держави, у якій це майно знаходиться.
- •3. Захист права власності та інших речових прав, які підлягають державній реєстрації в Україні, здійснюється відповідно до права України.
- •1. Сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.
- •1. До засновницького договору, що є установчим документом юридичної особи з іноземною участю, застосовується право держави, у якій буде створена юридична особа.
- •1. До зобов'язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням положень статей 49—51 цього Закону, застосовується право держави, у якій мала місце така дія.
- •1. До вимоги про відшкодування шкоди на вибір потерпілого застосовується:
- •1) Право держави, у якій знаходиться місце проживання або основне місце діяльності потерпілого;
- •3) Право держави, у якій споживач придбав товар або в якій йому була надана послуга.
- •1. До зобов'язань, що виникли внаслідок набуття, збереження майна без достатніх правових підстав, застосовується право держави, у якій такі дії мали місце.
- •1) Громадяни України працюють у закордонних дипломатичних установах України;
- •3) Це передбачено законом або міжнародним договором України.
- •1. Форма і порядок укладення шлюбу в Україні між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, а також між іноземцями або особами без громадянства визначаються правом України.
- •1. Шлюб між громадянами України, якщо хоча б один з них проживає за межами України, може укладатися в консульській установі або дипломатичному представництві України згідно з правом України.
- •2. Укладення шлюбу між іноземцями в консульській установі або дипломатичному представництві відповідних держав в Україні регулюється правом акредитуючої держави.
- •2. Шлюб між іноземцями, шлюб між іноземцем та особою без громадянства, шлюб між особами без громадянства, що укладені відповідно до права іноземної держави, є дійсними в Україні.
- •1. Сторони шлюбного договору можуть обрати право, що застосовується до шлюбного договору, відповідно до частини першої статті 61 цього Закону.
- •3. У разі відсутності вибору права подружжям майнові наслідки шлюбу визначаються правом, яке застосовується до правових наслідків шлюбу.
- •1. Припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
- •1. Недійсність шлюбу, укладеного в Україні або за її межами, визначається правом, яке застосовувалося відповідно до статей 55 і 57 цього Закону.
- •1. Права та обов'язки батьків і дітей визначаються особистим законом дитини або правом, яке має тісний зв'язок із відповідними відносинами і якщо воно є більш сприятливим для дитини.
- •2. Якщо особа, яка має право на утримання, не може його одержати згідно з правом, визначеним у частині першій цієї статті, застосовується право їхнього спільного особистого закону.
- •3. Правові наслідки усиновлення або його припинення визначаються особистим законом усиновлювача.
- •4. Нагляд та облік дітей, усиновлених відповідно до положень цієї статті, здійснюються відповідно до особистого закону дитини.
- •1. Спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, — правом України.
- •2. Міжнародними договорами України та законами України можуть бути встановлені особливості участі у процесі дипломатичних агентів, персоналу міжнародних організацій та інших осіб.
- •1. Процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України.
- •1. Компетенція інших органів України щодо розгляду справ з
- •3. Міжнародні організації підлягають юрисдикції судів України в цивільних справах у межах, визначених міжнародними договорами України або законами України.
- •2. Доручення судів України про вручення документів громадянам України, які постійно проживають за кордоном, або отримання від
- •1. Визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.
- •1. Цей Закон набирає чинності з 1 вересня 2005 року.
1. Цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається особистим законом юридичної особи.
1. Цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи є основоположними категоріями, які визначають її цивільну правосуб'єктність. Стосовно цих двох елементів цивільної правосуб'єктності питання про право, що підлягає застосуванню (колізійне питання), може виникнути у зв'язку з існуючими розбіжностями в законодавстві окремих країн. Зокрема, цивільним правом різних країн по-різному визначається зміст право- та дієздатності, право різних країн передбачає численні обмеження правоздатності або для певних видів юридичних осіб, або в окремих сферах підприємницької діяльності тощо. З огляду на зазначене вітчизняний законодавець виходить з необхідності того, що цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначаються особистим законом юридичної особи. Законодавство і судова практика зарубіжних країн по-різному підходять до формулювання колізійних прив'язок, які регулюють питання визначення права, що підлягає застосуванню до цивільної право- та дієздатності юридичних осіб. Так, ст. 10 ЦК Греції встановлює, що «право- та дієздатність юридичної особи визначається за правом держави, в якій ця особа має свій головний орган управління». Відповідно до ст. 9 польського Закону про МПП «правоздатність юридичної особи визначається за законом тієї держави, в якому ця особа має своє місцеперебування».
У сфері регулювання цивільно-правових відносин вітчизняне законодавство наділяє іноземні юридичні особи національним режимом (див. коментар до ст. 29 цього Закону). Це означає, що іноземні юридичні особи можуть набувати аналогічні права і нести ті ж самі обов'язки, що і українські учасники цивільного обігу. Можливість мати права і обов'язки входить до складу категорії цивільної правоздатності юридичної особи, а сама правоздатність, її зміст і межі визначається особистим законом цієї особи, тобто згідно із ч. 2 ст. 25 цього Закону правом держави, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави. Якщо іноземна юридична особа за своїм особистим законом наділена спеціальною правоздатністю (наприклад, винят-
75
ково для здійснення благодійної діяльності), то вона не має права вчиняти дії, які спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків поза межами її спеціальної правоздатності і в країні місця свого нового перебування, діяльності і т.д. Отже, виключно в межах правоздатності, встановленої її особистим законом, юридична особа може набувати свої цивільні права, встановлені і українським правом.
Діздатність іноземної юридичної особи здійснюється через діяльність фізичних осіб, які виступають у якості органів юридичної особи. Усі цивільні права та обов'язки для юридичної особи набуваються саме завдяки діяльності її органів, а тому дієздатність юридичної особи зводиться винятково до компетенції цих органш. Весь комплекс питань, необхідних для повноцінного функціонування юридичної особи, що пов'язаний з її дієздатністю, також повинен вирішуватися згідно з коментованою статтею за особистим законом юридичної особи — правом держави, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави. Слід мати на увазі, що дієздатність юридичних осіб, як і їх правоздатність, може мати спеціальний характер, а тому вони мають право вчиняти лише такі юридичні дії, які відповідають установленим цілям їх діяльності.
Разом з тим в окремих країнах статус іноземної юридичної особи визначається її особистим законом лише остільки, оскільки це допускається місцевим законодавством щодо юридичних осіб взагалі й іноземних юридичних осіб зокрема. Деякі держави прямо встановлюють правила, які не допускають для іноземних осіб користування більшими правами, аніж тими, що володіють місцеві юридичні особи тієї ж категорії, або ж взагалі створюють преференції національним юридичним особам перед іноземними з метою обмежити останнім вільний доступ до певної місцевості, галузі праці тощо. Так, наприклад, Конституція штату Монтана (США) у ст. 15 (§ 11) встановлює, що «жодна компанія і корпорація, що утворилася за законом якої-небудь іншої країни, штату чи території, не повинна мати або здійснювати в межах цього штату більше прав чи привілеїв, ніж ті, якими володіють такі ж або схожі компанії чи корпорації, які утворені за законами цього штату. Усі іноземні корпорації, які отримали дозвіл здійснювати операції в штаті Монтана, повинні бути підпорядковані усім зобов'язанням, обмеженням і податкам, які покладені або можуть бути покладені на подібного роду корпорації, що організовані за законами цього штату».
Отже, в певній мірі можна говорити про те, що, з одного боку, правосуб'єктність іноземної юридичної особи (її правова дієздатність) визначається її особистим законом, який має екстериторіальний характер, а з іншого боку — діяльність такої юридичної особи регулюється правом країни території її основної діяльності. При цьому умови такої діяльності переважно визначаються правовим режимом, яким наділяється юридична особа країною її місця перебування.
76
Стаття 27. Особистий закон іноземної організації, яка не є юридичною особою відповідно до права іноземної держави 1. Особистим законом іноземної організації, яка не є юридичною особою відповідно до права держави, у якій така організація створена, вважається право цієї держави. Якщо така організація діє на території України, до її діяльності застосовується законодавство України, яке регулює діяльність юридичних осіб, якщо інше не випливає з вимог законодавства чи суті правовідносин.
1. Необхідність закріплення цієї норми в Законі України «Про міжнародне приватне право» зумовлена все більшим поширенням на практиці так званих «квазіправосуб'єктних» утворень. Це пов'язано з тим фактом, що право деяких зарубіжних країн допускає існування в якості суб'єктів цивільних правовідносин утворень, які поряд з цим не набувають статусу юридичної особи. Така ситуація має, наприклад, місце щодо об'єднань підприємців, які переслідують некомерційну мету, деякі громадські об'єднання, релігійні організації та передбачених зарубіжним законодавством деяких видів торгових товариств. Так, наприклад, у Франції часто використовуються засновані на підставі договору об'єднання господарських товариств (СІЕ) для реалізації спільної економічної політики. Такі організації можуть набути статусу юридичної особи з моменту реєстрації їх у торговому реєстрі або ж можуть діяти без реєстрації і без набуття статусу юридичної особи. Схожа ситуація склалася стосовно повних товариств у праві Великобританії та командитних товариств у ФРН. Тому, наприклад, повне товариство за українським правом буде вважатися юридичної особою, а за англійським правом воно буде розглядатися як проста сукупність фізичних осіб.
Стаття 27 цього Закону передбачає, що особистим законом іноземної організації, яка не є юридичною особою відповідно до права держави, у якій така організація створена, вважається право цієї держави. З врахуванням того, що такі організації створюються на підставі договору, який укладається їх засновниками, місцем заснування цієї організації слід вважати місце вчинення установчого договору. Так само, якщо організаційно-правові дії спрямовані на створення юридичної особи були розпочаті в одній країні, а отримали своє логічне продовження уже в іншій, моментом і місцем її створення слід вважати момент і місце, коли і в якій країні цей процес отримав завершення. Наприклад, якщо подібне об'єднання буде створене у Франції, а зареєстроване як юридична особа у ФРН, то шоземним правом, що підлягає застосуванню буде саме німецьке право як право місця заснування юридичної особи.
Коментована стаття містить правило, яке дає відповідь на питання з приводу того, які норми права слід застосовувати у разі, коли організація, що не є юридичної особою, діє на території України. Закон дає відповідь, що у таких випадках застосовується
77
законодавство України, яке регулює діяльність юридичних осіб. Наприклад, правове становище релігійної групи, створеної на території Швеції і яка займається місіонерською діяльністю (у якості основної) на території України, буде регулюватися законодавством України, а не Швеції. Варто звернути увагу на те, що наведене правило не наділене законом абсолютним характером, а тому з нього можуть бути зроблені винятки, якщо це прямо випливатиме з приписів закону. Окрім цього, правила вітчизняного законодавства щодо юридичних осіб не повинні застосовуватися до організацій, які не володіють статусом юридичної особи за іноземним правом, також і у випадках, коли необхідність іншого підходу прямо випливає із сутності відносин, учасником яких є така організація, якщо з цих відносин виникло колізійне питання.
Стаття 28. Обмеження повноважень органу або представника юридичної особи
1. Юридична особа не може посилатися на обмеження повноважень її органу або представника на вчинення правочину, яке не відоме праву держави, у якій інша сторона має місце перебування або знаходження, крім випадків, коли інша сторона знала або за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
1. Інтереси цивільного та торгового обігів вимагають забезпечення їх стабільності, запобігання можливості в окремих випадках заперечення правочинів через посилання на особливості іноземного законодавства, до якого відсилає особистий закон юридичної особи. Стаття 28 Закону України «Про міжнародне приватне право» стосується випадків, коли юридична особа, яка заснована в одній країні (право якої є її особистим законом), вчиняє правочин в іншій країні. Положення цієї статті закріплює примат національного законодавства країни місця вчинення правочину на випадок колізії між правовими системами.
Згідно з диспозицією статті, що коментується, юридична особа не може посилатися на обмеження повноважень її органу або представника на вчинення правочину, яке не відоме праву держави, у якій інша сторона має місце перебування або знаходження, крім випадків, коли інша сторона знала або за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Наприклад, деякі обмеження повноважень органу або представника англійської юридичної особи, що випливають з відносин довірчої власності, не будуть братися до уваги німецькими правозастосовними органами, якщо правочин вчинено у ФРН, оскільки вони не відомі німецькому праву.
Дана презумпція (припущення того, що інша сторона у право-чині не знала або наперед не повинна була знати про існування обмежень повноважень органу або представника юридичної особи на вчинення правочину, не відомого праву держави, в якій цей орган або представник юридичної особи вчинив правочин) спрямована на забезпечення стабільності цивільного і торгового обігу та
78
захисту прав і законних інтересів протилежної сторони у правочині. Це означає також, що юридична особа не може володіти більшим обсягом правомочностей, аніж юридичні особи, які засновані в цій другій країні. Виняток з цього правила може бути зроблений лише у разі недобросовісної поведінки контрагента у правочині. Слід мати на увазі, що незнання протилежною стороною обмеження вищезазначених повноважень повинно бути доведено. За умови надання належних доказів про те, що інша сторона знала або за всіма обставинами не могла не знати про існуючі обмеження органу або представника юридичної особи на вчинення правочину, яке не відоме праву держави, у якій інша сторона має місце перебування або знаходження, посилання юридичної особи на існуючі обмеження вважаються неправомірними.
Стаття 29. Національний режим діяльності іноземних юридичних осіб в Україні