- •1. Якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору.
- •1. Застосування права іноземної держави охоплює всі його норми, які регулюють відповідні правовідносини.
- •2. Застосування норми права іноземної держави не може бути обмежене лише на тій підставі, що ця норма належить до публічного права.
- •1. При визначенні права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом.
- •2. У випадках, що стосуються особистого та сімейного статусу фізичної особи, зворотне відсилання до права України приймається.
- •2. Якщо застосування права іноземної держави залежить від взаємності, вважається, що вона існує, оскільки не доведено інше.
- •1. Виникнення і припинення цивільної правоздатності фізичної особи визначається її особистим законом.
- •2. Іноземці та особи без громадянства мають цивільну правоздатність в Україні нарівні з громадянами України, крім випадків, передбачених законом або міжнародними договорами України.
- •2. Підстави та правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи регулюються особистим законом цієї особи.
- •1. Підстави та правові наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою регулюються останнім з відомих особистих законів цієї особи.
- •1. Права фізичної особи на ім'я, його використання та захист визначаються 11 особистим законом, якщо інше не встановлено законом.
- •1. До особистих немаинових прав застосовується право держави, у якій мала місце дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про захист таких прав, якщо інше не передбачено законом.
- •1. Особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи.
- •2. Для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави.
- •3. За відсутності таких умов або якщо їх неможливо встановити, застосовується право держави, у якій знаходиться виконавчий орган управління юридичної особи.
- •1. Цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається особистим законом юридичної особи.
- •1. Підприємницька та інша діяльність іноземних юридичних осіб в Україні регулюється законодавством України щодо юридичних осіб України, якщо інше не встановлено законом.
- •1. Зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом.
- •2. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином.
- •1. Позовна давність визначається правом, яке застосовується для визначення прав та обов'язків учасників відповідних відносин.
- •1. До правочинів, предметом яких є право інтелектуальної власності, застосовується право, що визначається згідно з відповідними правилами цього Закону.
- •2. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.
- •3. Виникнення права власності внаслідок набувальної давності визначається правом держави, у якій майно знаходилося на момент спливу строку набувальної давності.
- •1. Право власності та інші речові права, відомості про які підлягають внесенню до державних реєстрів, визначаються правом держави, у якій це майно зареєстровано.
- •1. Захист права власності та інших речових прав здійснюється на вибір заявника відповідно до права держави, у якій майно знаходиться, або відповідно до права держави суду.
- •2. Захист права власності та інших речових прав на нерухоме майно здійснюється відповідно до права держави, у якій це майно знаходиться.
- •3. Захист права власності та інших речових прав, які підлягають державній реєстрації в Україні, здійснюється відповідно до права України.
- •1. Сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.
- •1. До засновницького договору, що є установчим документом юридичної особи з іноземною участю, застосовується право держави, у якій буде створена юридична особа.
- •1. До зобов'язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням положень статей 49—51 цього Закону, застосовується право держави, у якій мала місце така дія.
- •1. До вимоги про відшкодування шкоди на вибір потерпілого застосовується:
- •1) Право держави, у якій знаходиться місце проживання або основне місце діяльності потерпілого;
- •3) Право держави, у якій споживач придбав товар або в якій йому була надана послуга.
- •1. До зобов'язань, що виникли внаслідок набуття, збереження майна без достатніх правових підстав, застосовується право держави, у якій такі дії мали місце.
- •1) Громадяни України працюють у закордонних дипломатичних установах України;
- •3) Це передбачено законом або міжнародним договором України.
- •1. Форма і порядок укладення шлюбу в Україні між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, а також між іноземцями або особами без громадянства визначаються правом України.
- •1. Шлюб між громадянами України, якщо хоча б один з них проживає за межами України, може укладатися в консульській установі або дипломатичному представництві України згідно з правом України.
- •2. Укладення шлюбу між іноземцями в консульській установі або дипломатичному представництві відповідних держав в Україні регулюється правом акредитуючої держави.
- •2. Шлюб між іноземцями, шлюб між іноземцем та особою без громадянства, шлюб між особами без громадянства, що укладені відповідно до права іноземної держави, є дійсними в Україні.
- •1. Сторони шлюбного договору можуть обрати право, що застосовується до шлюбного договору, відповідно до частини першої статті 61 цього Закону.
- •3. У разі відсутності вибору права подружжям майнові наслідки шлюбу визначаються правом, яке застосовується до правових наслідків шлюбу.
- •1. Припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
- •1. Недійсність шлюбу, укладеного в Україні або за її межами, визначається правом, яке застосовувалося відповідно до статей 55 і 57 цього Закону.
- •1. Права та обов'язки батьків і дітей визначаються особистим законом дитини або правом, яке має тісний зв'язок із відповідними відносинами і якщо воно є більш сприятливим для дитини.
- •2. Якщо особа, яка має право на утримання, не може його одержати згідно з правом, визначеним у частині першій цієї статті, застосовується право їхнього спільного особистого закону.
- •3. Правові наслідки усиновлення або його припинення визначаються особистим законом усиновлювача.
- •4. Нагляд та облік дітей, усиновлених відповідно до положень цієї статті, здійснюються відповідно до особистого закону дитини.
- •1. Спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, — правом України.
- •2. Міжнародними договорами України та законами України можуть бути встановлені особливості участі у процесі дипломатичних агентів, персоналу міжнародних організацій та інших осіб.
- •1. Процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України.
- •1. Компетенція інших органів України щодо розгляду справ з
- •3. Міжнародні організації підлягають юрисдикції судів України в цивільних справах у межах, визначених міжнародними договорами України або законами України.
- •2. Доручення судів України про вручення документів громадянам України, які постійно проживають за кордоном, або отримання від
- •1. Визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.
- •1. Цей Закон набирає чинності з 1 вересня 2005 року.
1. Права та обов'язки батьків і дітей визначаються особистим законом дитини або правом, яке має тісний зв'язок із відповідними відносинами і якщо воно є більш сприятливим для дитини.
1. Колізійне регулювання питань, пов'язаних з правовідносинами між батьками і дітьми, зачіпає широкий спектр проблем: це — і встановлення прав та обов'язків батьків і дітей; і захист та представництво батьками інтересів дитини; і право дитини на прізвище, ім'я, по батькові; і право та обов'язок батьків щодо виховання дитини, і зобов'язання щодо утримання дітей та ряд інших. Включення спеціальної статті, яка регулює права та обов'язки батьків і дітей у транскордонних сімейних правовідносинах, відповідає значущості цих прав у сфері міжнародно-правових стандартів невід'ємних прав дитини. Україна є учасницею Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей (Гаага, 1996 р.), а тому прийняла на себе обов'язок щодо посилення захисту дітей у справах міжнародного характеру та співробітництва у цій сфері.
У сфері транскордонного регулювання прав та обов'язків батьків і дітей ст. 66 закріплює загальне правило вирішення колізійних питань, наявних в іноземному праві, яке підлягає застосуванню — у відповідності з особистим законом дитини (Іех раїгіае). В якості субсидіарної прив'язки ст. 66 використовує прив'язку до права, яке має тісний зв'язок із відповідними відносинами (ргорег 1а\у). Про це свідчить те, що формула прикріплення ргорег 1а\у може використовуватися лише у разі, якщо це право є більш сприятливим для дитини. Наприклад, якщо дитина, яка народилася від батька — громадянина України і матері — громадянки Румунії, проживає разом
157
з матір'ю в Румунії, то до регулювання сімейних прав та обов'язків між батьками і дитиною може застосовуватися законодавство цієї країни, якщо воно є більш сприятливим для інтересів дитини (див. також ч. 2 ст. 28 Договору між Україною та Румунією про правову допомогу та правові відносини у цивільних справах). Про критерії, які дозволяють визначити найбільш тісний зв'язок сімейно-правових відносин, ускладнених іноземним елементом, і права, що застосовується, див. п. 2 коментарю до ст. 4 цього Закону.
Колізійні норми зарубіжного законодавства, міжнародних конвенцій та договорів про правову допомогу, маючи на увазі подібні ситуації, звертаються і до інших видів прив'язок. Наприклад, ст. 20 Ввідного закону до НЦУ закріплює правило, що правовідносини між дитиною та її батьками підпорядковуються праву держави, в якій дитина має місце звичайного перебування (Іех йотісіїіі). Згідно з ч. 1 ст. 15 вищезгаданої Гаазької конвенції 1996 р. під час здійснення своєї юрисдикції щодо вжиття заходів, спрямованих на захист особи чи майна дитини, органи договірних держав застосовують своє національне право (Іех гогі). Однак, якщо це вимагається для захисту особи чи майна дитини, вони можуть як виняток застосувати або врахувати право іншої держави, з якою ситуація має істотний зв'язок (ч. 2 ст. 15 Конвенції). Переважна більшість договорів України про правову допомогу встановлює, що правовідносини між батьками і дітьми визначаються законодавством тієї держави, на території якої вони мають спільне місце проживання (ч. 1 ст. 27 договору з В'єтнамом, ч. 2 ст. 28 з Естонією, ч. 2 ст. 27 з Латвією, ч. ст. 28 з Литвою, ч. 1 ст. 32 з Узбекистаном). Інший колізійний підхід відображено у ч. 1 ст. 28 договору з Грузією, ч. 1 ст. 27 з Кубою.ч. 1 ст. 27 з КНДР, ч. 1 ст. 30 з Македонією, ч. 1 ст. 28 з Молдовою, ч. 1 ст. 28 з Польщею, ч. 1 ст. 33 з Чехією, які передбачають застосування до правовідносин батьків і дітей законодавства тієї держави, громадянином якої є дитина.
Стаття 67. Зобов'язання щодо утримання
1. Зобов'язання щодо утримання, які виникають із сімейних відносин, крім випадків, передбачених статтею 66 цього Закону, регулюються правом держави, у якій має місце проживання особа, яка має право на утримання.