- •1. Якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору.
- •1. Застосування права іноземної держави охоплює всі його норми, які регулюють відповідні правовідносини.
- •2. Застосування норми права іноземної держави не може бути обмежене лише на тій підставі, що ця норма належить до публічного права.
- •1. При визначенні права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом.
- •2. У випадках, що стосуються особистого та сімейного статусу фізичної особи, зворотне відсилання до права України приймається.
- •2. Якщо застосування права іноземної держави залежить від взаємності, вважається, що вона існує, оскільки не доведено інше.
- •1. Виникнення і припинення цивільної правоздатності фізичної особи визначається її особистим законом.
- •2. Іноземці та особи без громадянства мають цивільну правоздатність в Україні нарівні з громадянами України, крім випадків, передбачених законом або міжнародними договорами України.
- •2. Підстави та правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи регулюються особистим законом цієї особи.
- •1. Підстави та правові наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою регулюються останнім з відомих особистих законів цієї особи.
- •1. Права фізичної особи на ім'я, його використання та захист визначаються 11 особистим законом, якщо інше не встановлено законом.
- •1. До особистих немаинових прав застосовується право держави, у якій мала місце дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про захист таких прав, якщо інше не передбачено законом.
- •1. Особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи.
- •2. Для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави.
- •3. За відсутності таких умов або якщо їх неможливо встановити, застосовується право держави, у якій знаходиться виконавчий орган управління юридичної особи.
- •1. Цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається особистим законом юридичної особи.
- •1. Підприємницька та інша діяльність іноземних юридичних осіб в Україні регулюється законодавством України щодо юридичних осіб України, якщо інше не встановлено законом.
- •1. Зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом.
- •2. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином.
- •1. Позовна давність визначається правом, яке застосовується для визначення прав та обов'язків учасників відповідних відносин.
- •1. До правочинів, предметом яких є право інтелектуальної власності, застосовується право, що визначається згідно з відповідними правилами цього Закону.
- •2. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.
- •3. Виникнення права власності внаслідок набувальної давності визначається правом держави, у якій майно знаходилося на момент спливу строку набувальної давності.
- •1. Право власності та інші речові права, відомості про які підлягають внесенню до державних реєстрів, визначаються правом держави, у якій це майно зареєстровано.
- •1. Захист права власності та інших речових прав здійснюється на вибір заявника відповідно до права держави, у якій майно знаходиться, або відповідно до права держави суду.
- •2. Захист права власності та інших речових прав на нерухоме майно здійснюється відповідно до права держави, у якій це майно знаходиться.
- •3. Захист права власності та інших речових прав, які підлягають державній реєстрації в Україні, здійснюється відповідно до права України.
- •1. Сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.
- •1. До засновницького договору, що є установчим документом юридичної особи з іноземною участю, застосовується право держави, у якій буде створена юридична особа.
- •1. До зобов'язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням положень статей 49—51 цього Закону, застосовується право держави, у якій мала місце така дія.
- •1. До вимоги про відшкодування шкоди на вибір потерпілого застосовується:
- •1) Право держави, у якій знаходиться місце проживання або основне місце діяльності потерпілого;
- •3) Право держави, у якій споживач придбав товар або в якій йому була надана послуга.
- •1. До зобов'язань, що виникли внаслідок набуття, збереження майна без достатніх правових підстав, застосовується право держави, у якій такі дії мали місце.
- •1) Громадяни України працюють у закордонних дипломатичних установах України;
- •3) Це передбачено законом або міжнародним договором України.
- •1. Форма і порядок укладення шлюбу в Україні між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, а також між іноземцями або особами без громадянства визначаються правом України.
- •1. Шлюб між громадянами України, якщо хоча б один з них проживає за межами України, може укладатися в консульській установі або дипломатичному представництві України згідно з правом України.
- •2. Укладення шлюбу між іноземцями в консульській установі або дипломатичному представництві відповідних держав в Україні регулюється правом акредитуючої держави.
- •2. Шлюб між іноземцями, шлюб між іноземцем та особою без громадянства, шлюб між особами без громадянства, що укладені відповідно до права іноземної держави, є дійсними в Україні.
- •1. Сторони шлюбного договору можуть обрати право, що застосовується до шлюбного договору, відповідно до частини першої статті 61 цього Закону.
- •3. У разі відсутності вибору права подружжям майнові наслідки шлюбу визначаються правом, яке застосовується до правових наслідків шлюбу.
- •1. Припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
- •1. Недійсність шлюбу, укладеного в Україні або за її межами, визначається правом, яке застосовувалося відповідно до статей 55 і 57 цього Закону.
- •1. Права та обов'язки батьків і дітей визначаються особистим законом дитини або правом, яке має тісний зв'язок із відповідними відносинами і якщо воно є більш сприятливим для дитини.
- •2. Якщо особа, яка має право на утримання, не може його одержати згідно з правом, визначеним у частині першій цієї статті, застосовується право їхнього спільного особистого закону.
- •3. Правові наслідки усиновлення або його припинення визначаються особистим законом усиновлювача.
- •4. Нагляд та облік дітей, усиновлених відповідно до положень цієї статті, здійснюються відповідно до особистого закону дитини.
- •1. Спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, — правом України.
- •2. Міжнародними договорами України та законами України можуть бути встановлені особливості участі у процесі дипломатичних агентів, персоналу міжнародних організацій та інших осіб.
- •1. Процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України.
- •1. Компетенція інших органів України щодо розгляду справ з
- •3. Міжнародні організації підлягають юрисдикції судів України в цивільних справах у межах, визначених міжнародними договорами України або законами України.
- •2. Доручення судів України про вручення документів громадянам України, які постійно проживають за кордоном, або отримання від
- •1. Визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.
- •1. Цей Закон набирає чинності з 1 вересня 2005 року.
3. У разі відсутності вибору права подружжям майнові наслідки шлюбу визначаються правом, яке застосовується до правових наслідків шлюбу.
1. Стаття 61 є конкретизацією загального положення ст. 60 цього Закону щодо встановлення права, яке підлягає застосуванню при визначенні правових наслідків шлюбу. В доктрині МПП розрізняють два типи правового режиму майна подружжя: 1) договірний, що виникає за умови укладення шлюбного договору, і 2) законний, тобто безпосередньо закришений нормами сімейного законодавства. В свою чергу законний режим майна подружжя буває трьох видів: а) режим спільного майна (характерний для Франції, Швейцарії), коли подружжя має спільне право власності на майно, що було нажите в період шлюбу, зберігаючи у своїй власності дошлюбне майно, а також майно, яке було подароване чи успадковане одним з них; б) режим роздільності, коли майно належить кожному з подружжя окремо (Англія, США); в) режим відкладеної спільності, коли подружжя розпоряджається майном, як за режиму роздільності, а при розлученні — майно розподіляється між ними порівну1.
Норма ч. 1 коментованої статті має диспозитивний характер, оскільки подружжя може обрати для регулювання майнових наслідків шлюбу право особистого закону одного з подружжя (Іех регзопаїіх) або право держави, у якій один з них має звичайне місце перебування (Іех сіотісіїіі), або стосовно до нерухомого майна право держави, у якій це майно знаходиться (Іех геі зііае). Питанню врегулювання правового режиму майна подружжя також присвячена Конвенція про право, що застосовується до режимів власності подружжя (Гаага, 1978 р.). Згідно із приписами ст. ст. З і 6 цієї Конвенції подружжю дозволяється здійснити вибір з-поміж права одного з подружжя, звичайного місця проживання, місця проживання після шлюбу, а для нерухомості — право її місцезнаходження. Якщо ж подружжя не здійснило вибір за власною волею, підлягає застосуванню право держави місця їх проживання (ст. 7).
2. Частина 2 статті 61 передбачає підстави та наслідки припинення застосування або зміни за згодою сторін права, яке вони обрали згідно з ч. 1 цієї статті. Право, обране подружжям для ре-
1 Див.: Міжнародне приватне право: Навч. посібник / За ред. В.М. Гайво-ронського, В.П. Жушмана. — К.: Юрінком Інтер, 2005. — С. 270.
149
гулювання майнових наслідків шлюбу, припиняє застосовуватися або змінюється за згодою сторін у разі зміни особистого закону або звичайного місця перебування того з подружжя, до особистого закону або звичайного місця перебування якого було прив'язане обране право. Правові наслідки такого припинення або зміни обраного сторонами права мають ретроспективний характер, оскільки нове право застосовується до правових відносин з моменту укладення шлюбу (якщо інше письмово не встановлено подружжям). На відміну від вітчизняного законодавчо закріпленого підходу до вирішення окресленої проблеми ч. 1 ст. 8 Гаазької конвенції про право, що застосовується до режимів власності подружжя, 1978 р. встановлює, що зміна застосовуваного права буде мати силу тільки на майбутнє, а власність, що належить подружжю до даної зміни, не підпорядковується новому праву, яке підлягає застосуванню.
У сфері вирішення колізійних питань майнових відносин подружжя у зарубіжному законодавстві з МПП склалися найрізноманітніші підходи. В ряді нормативних актів до майнових відносин подружжя застосовується особистий закон подружжя (чоловіка), який діяв на момент укладення шлюбу (Алжир, Греція, Єгипет, Італія, Португалія, Польща), закон суду, який вирішує спір (В'єтнам, Куба, Латвія), іноді трапляються і випадки застосування прив'язки особистого закону жінки (ст. 44 Кодексу Бустаманте). Однак в цілому на сучасному етапі формування та розвитку МПП абсолютна більшість законодавств світу має тенденцію до кумуляції колізійних прив'язок, що є цілком виправданим в аспекті підвищення ефективності регулювання сфери майнових відносин подружжя з іноземним елементом (цей процес характеризується поєднанням в одній колізійній нормі різних комбінацій усіх відомих формул прикріплення: закон доміцилію, особистого закону подружжя, автономії волі, місця вчинення акту, закону більш тісного зв'язку, закону місцезнаходження нерухомості, закону суду та ін.).
3. Частина 3 коментованої статті встановлює колізійну норму, яка визначає вибір права, що застосовується до майнових наслідків шлюбу у тому випадку, якщо подружжя не обрало таке право у відповідності з приписами ч. ч. 1 і 2 ст. 61. законодавець, надаючи подружжю можливість за взаємною згодою обрати, право якої держави буде регулювати їхні майнові відносини, надає цьому правилу першочергове значення. Усі інші способи вибору права, яке є компетентним щодо урегулювання цих відносин, мають вторинний характер, оскільки застосовуються тільки тоді, коли сторони таке право не оберуть. З цього положення виходить і українське законодавство: у випадку, коли відсутня домовленість сторін про право, що підлягає застосуванню, у законодавстві передбачаються додаткові, субсидіарні правила про вибір права, яке регламентуватиме майнові відносини подружжя. Закон у ч. З коментованої статті встановлює, що у разі відсутності вибору права подружжям майнові наслідки шлюбу визначаються правом, яке застосовується до правових наслідків шлюбу (див. коментар до ст. 60).
150
Стаття 62. Форма вибору права для правових наслідків шлюбу 1. Вибір права, передбачений частиною другою статті 60 та статтею 61 цього Закону, має бути здійснений у письмовій формі або явно випливати з умов шлюбного договору. Угода сторін про вибір права, що укладена в Україні, має бути нотаріально посвідчена.
1. Коментована стаття містить колізійну норму, яка визначає право, що підлягає застосуванню для вирішення питань, пов'язаних з формою вибору права для правових наслідків шлюбу (як особистих немайнових, так і майнових). Закон передбачає, що при виборі права для правових наслідків шлюбу подружжям, яке не має спільного особистого закону або у випадках, коли подружжя не має спільного місця проживання, або якщо особистий закон жодного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання, такий вибір повинен бути здійснений у письмовій формі або явно випливати з умов укладеного між ними шлюбного договору. Наслідком недотримання письмової форми такого вибору є його недійсність, а отже, вважатиметься, що вибір права подружжям не відбувся. В такому разі правом, яке застосовується до правових наслідків шлюбу, буде спільний особистий закон подружжя, тобто закон громадянства (Іех раїгіае). Вимоги щодо форми вибору права для правових наслідків шлюбу поширюються не тільки на їх вчинення, а також і на їх зміну та припинення (ст. 61 Закону). Вибір подружжям права для правових наслідків шлюбу буде дійсним, якщо такий вибір явно випливатиме з умов шлюбного договору.
У міжнародному приватному праві традиційно сформувалося правило, що форма цивільно-правового акту підпорядковується праву місця його вчинення — Іех Іосі асіш. У зв'язку з тим, що місце вчинення акту може мати випадковий характер, в доктрині і практиці МПП знайшов своє закріплення підхід, який підпорядковує форму акту праву тієї держави, яке регулює ці правовідносини, що випливають із змісту акту — Іех саизе. Так, наприклад, ст. 94 СК України прямо встановлює, що шлюбний договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвід-чується. З огляду на зазначене в цій же статті Закон України про МПП імперативно встановлює, що угода сторін про вибір права, яка укладена в Україні, має бути нотаріально посвідчена. Такий підхід вітчизняного законодавця до проблеми вирішення форми вибору права для правових наслідків шлюбу є цілком виправданим, оскільки часто особливості форми цивільно-правового акту пов'язані саме з особливостями змісту самого акту.
Стаття 63. Припинення шлюбу