- •Вопрос 1
- •Вопрос 2
- •Вопрос 3
- •Вопрос 4
- •Вопрос 5
- •Вопрос 6
- •Вопрос 7
- •Вопрос 8
- •Вопрос 9
- •Вопрос 10.
- •Вопрос 11.
- •Вопрос 12.
- •Вопрос 13.
- •Вопрос 14.
- •Вопрос 15.
- •Вопрос 16.
- •Вопрос 17.
- •Вопрос 18.
- •Вопрос 19.
- •Вопрос 20.
- •Вопрос 21.
- •Вопрос 22.
- •Вопрос 23.
- •Вопрос 24.
- •Вопрос 25.
- •Вопрос 26
- •Вопрос 27
- •Вопрос 28
- •Вопрос 29
- •Вопрос 30
- •Вопрос 31
- •Вопрос 32
- •Вопрос 33
- •Вопрос 34
- •Вопрос 35.
- •Вопрос 37.
- •Вопрос38
- •Вопрос39
- •Вопрос40
- •Вопрос41
- •Вопрос42
- •Вопрос43
- •Вопрос44
- •Вопрос45
- •Вопрос46
- •Вопрос47
- •Вопрос48
- •50.Види речей у приватному праві
- •51. Сутність поділу на actio in rem та actio in personam (рожмежування речових та зобов’язальних прав)
- •52.Види речових прав.
- •53.Поняття посідання.
- •54.Види посідання (володінь)
- •55.Винекнення та припинення посідання
- •57 .Поняття та зміст права власності.
- •60. Виникнення та припинення права власності.
- •Захист права власності
- •Поняття, сутність та види прав на чужі речі.
- •Сервітути: поняття та види
- •65. Персональні сервітути
- •68.Заставне право
- •69. Захист прав на чужі речі
- •70. Поняття та види спадкування.
- •71. Спадкування за заповітом
- •72. Спадкування без заповіту ( за законом) (hereditas ab intestato)
- •73. Обовязкове спадкування (обов'язкова частка)
- •76.Захист спадкових прав
- •77.Забовязання. Поняття та види.
- •Види зобов'язань.
- •85. Поняття квазіконтрактів та їх види.
- •86. Ведення справ без доручення
- •89. Квазіделекти.
- •91. Самозахист прав
- •92. Преторські інтердикти.
- •94. Поняття та види позовів.
- •97. Екстраординарний процес.
- •98.( Подробный ответ) рецепція римського права.
- •100. Форми рецепції
- •101. Види і типи рецепції
- •104. Систематизація Юстиніана
- •Дигести (105)
- •111. Вплив римського права на кодифікації XIX ст.
Вопрос43
Законодавчий термін "повнолітні діти "вважався усталеним, звичним. Його вжито у статті 51 Конституції України, використовується він й у Цивільному кодексі України. У Сімейному кодексі вживаються слова "син" та "дочка"; для чого були, як уже зазначалося, достатні історико-етимологічні підстави. Отже, маємо давню і відносно нову правничу термінологію, які можуть застосовувати паралельно.
Повноліття - певною мірою умовний термін, оскільки фізичне і духовне формування людини не є ще завершеним. Вважається, що з досягненням 18-ти років вона є достатньо зрілою, такою, що доросла до того, щоби бути самостійним творцем свого майбутнього, самостійним суб'єктом різноманітних ризиків та відповідальності.
Особисті відносини між батьками та повнолітніми дітьми
Досягнення повноліття вносить істотні зміни у відносини між батьками та сином чи дочкою.
Батьки не мають юридичного права продовжувати виховання синів та дочок. Рівно ж діти не мають юридичного обов'язку пристосовувати свою поведінку до вимог чи настанов батьків. Проте, як відомо, юридичне право не є монополістом у регулюванні сімейних відносин. Отже, там, де перестали діяти юридичні правила поведінки, продовжують діяти інші регулятори сімейних відносин, зокрема, звичай, традиції, мораль.
Відповідно до української національної традиції, обов'язок батьків радити, застерігати, допомагати продовжує тривати, як і обов'язок дітей поважно вислухати їхню думку. Це значить, що особистий, чуттєвий і почуттєвий зв'язок між батьками та дітьми не переривається ніколи. Він лише покривається тією чи іншою правовою оболонкою: юридичною, звичаєвою, традиційною, моральною.
Реєстрація особою шлюбу до досягнення повноліття не припиняє батьківських прав щодо неї, а лише корегує їх здійснення.
Повноліття засвідчує, що вчорашня дитина, а нині - син чи дочка стають рівними з батьками суб'єктами родинного, сімейного партнерства, заснованого на взаємній любові та повазі.
Шануй отця і матір свою!
Цей обов'язок не залежить ні від віку батьків, ні від віку дітей. Приїжджайте частіше додому, Щоб не мучила совість потому... Бо не вічні ні батько, ні мати, Завтра можете їх не застати.
Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дітей
Загальний аліментний обов'язок
Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дітей визначений у Сімейному кодексі в окремій главі. Але підстави для виникнення у батьків цього обов'язку залишилися такими ж, як і були в Кодексі про шлюб та сім'ю:
1) непрацездатність сина чи дочки;
2) недостатній рівень матеріального забезпечення, що зумовив потребу у матеріальній допомозі.
У літературі була висловлена думка про те, що запровадження обов'язку утримувати повнолітніх осіб "явно спрямовано на перекладення соціального й пенсійного забезпечення з держави на утримувача.., таким чином втрачається зміст і мета соціального забезпечення"471. Такі сентенції не можуть не дивувати. Не лише тому, що обов'язок утримувати повнолітніх був визначений і раніше й досі ніким не заперечувався, а й тому, що аліментний обов'язок, наприклад, батька щодо повнолітнього сина може виникнути лише тоді, коли рівень існуючого сьогодні соціального забезпечення сина є недостатнім.
Це значить, що обов'язок батьків утримувати непрацездатного сина чи дочку-каліку є субсидіарним, додатковим до обов'язку держави турбуватися про усіх таких, як вони.
Що ж робити, коли пенсія, призначена синові-інваліду, є невисокою? Казати йому: зажди, поки держава розбагатіє, чи зобов'язати рідних йому людей, якщо вони не є бідними, надавати йому допомогу?
Навіть для пересічної людини, якщо вона знає Закон Божий, відповідь буде одна.
