52.Види речових прав.

Джерела римського права не містили визначення речового права. Існувало посилання, що право поділяється на:

• право, яке стосується речей

  • охоплює всі норми, що регулюють майнові відносини, тобто майнове право

  • згодом у складі норм майнового права виокремлено групи правових норм

    • право на речі (jura in re)

      • правові приписи, що забезпечували особам право використовувати в своїх інтересах деякі речі

      • згодом право на річ перетворилося на речове право

        • речове право – сукупність правових норм, що встановлювали постійні та безпосередні правомочності окремих суб’єктів на свій розсуд використовувати повністю або частково будь-які речі

        • види речових прав

          • володіння

ще на ранніх стадіях розвитку римського права із речових прав сформувалося володіння

яке згодом породило

• право власності як найбільш абсолютне речове право

та похідні від нього речові

• права на чуже майно

  • сервітут

  • емфітевзис

  • суперфіцій

  • заставне право

• право на особистість (jura in persona)

  • норми права, що наділяли певних осіб правом вимоги від інших вчинення певних дій на свою користь

• право, яке стосується позовів

53.Поняття посідання.

• посідання - це фактичне володіння річчю, поєдна­не з наміром вважати її своєю.

  • Володіння (possessio) походить від sedere (сидіти, посідати)  захоплення римлянами родючих с/г земель, посідання на них обумовлювало виникнення та розвиток правового інституту «володіння»

  • Закон XII таблиць: дворічний строк добросовісного володіння перетворює володільця в цивільного власника (для простих речей – 1 рік)

  • Посідання – це єдність 2-х елементів:

    • суб’єктивний-- animus possessionis– наявність володільницької волі, намір володіти річчю для себе

    • об’єктивний-- corpus possessionis– реальне володарювання над предметом, в будь-який момент здійснити потрібний вплив на річ

54.Види посідання (володінь)

-Натуральне посідання – панування натуральних володільців

• натуральний володілець (детентор) – особа, яка панувала над річчю від чужого імені, тобто без наміру ставитися до речі як до власної

• характер захисту прав

  • не отримували жодного правового захисту крім того, що вони мали вимагати від власника

-Цивільне або інтердиктне посідання – противага натуральному

• підстави володіння:

  • будь-який правомірний акт передачі речі, укладений із НЕвласником

  • протиправні дії, що призводили до встановлення фізичної влади над предметом володіння

• визначалося фізичною владою над річчю, поєднаною з наміром тримати річ у себе

• характер захисту прав

  • не могли вимагати захисту від власника

  • мали право на застосування інтердиктів від порушення володіння третіми особами

  • мали право розраховувати на захист від власника, якщо він намагався передати володіння іншій особі

• Практичне значення розмежування посідань полягало у характері захисту, що надавався суб’єктам

• 2 (цивільне і натуральне володіння отримало назву титульного і безтитульного володіння)

  • критерій розмежування

    • наявність правової підстави (титулу) володіння (iusta causa possessionis)

-Титульне володіння

• наявність правової підстави – певного юридичного факту, який визнавався достатнім для набуття володіння

• види

  • правомірний – захоплення речі, що нікому не належала

  • неправомірний – заволодіння всупереч волі власника

• наявність титулу – це намір особи володіти річчю для себе із подальшою можливістю набуття права власності

-Безтитульне володіння

• володіння кредитором річчю, яку передано в реальну заставу

• володіння в порядку секвестру (володіння річчю, яку передано особі на зберігання на час суду з умовою подальшої передачі переможцю)

  • невідомо, від чийого імені здійснюється володіння (власник вирішиться судом пізніше)

  • надавався самостійний володільницький захист

• володіння спадкового орендаря на підставі довгострокового договору оренди землі

• прекарне володіння – шляхом відступлення предмета в тимчасове користування до моменту витребування з боку власника

• 3

-Неправомірне

• володіння, встановлене за допомогою насилля, таємно, прекарно, шляхом уникнення реституції

• не претендувало на захист від попереднього суб’єкта

• надавався захист всупереч вимогам третіх осіб

• види

  • добросовісне

    • набувач в момент встановлення володіння не був та не міг бути обізнаний, що титул набуття речі містить такі недоліки, що не може бути підставою для передачі права

    • міг у подальшому розраховувати на набуття права власності за давністю володіння

  • недобросовісне

    • з набуттям речі обізнаний чи мав бути обізнаний щодо причини, внаслідок якої не виникне права власності

-Правомірне

• ґрунтується на певній правовій підставі (договорі)

• правомірний володілець на обгрунтування свого статусу міг послатися на будь-який титул, який за звичайних умов мав би наслідком виникнення права власності

В післякласичний період набуло поширення володіння правами