65. Персональні сервітути

• властивості

  • персоналізований характер

    • набувався і здійснювався певною особою

    • припинявся зі смертю особи або інших визначених законом підстав

  • виняток із загального правила непередаваності:

    • особистий сервітут, що встановлювався на підставі договору між особою, яка претендує на сервітут, та власником (володільцем) речі

      • можливий перехід до спадкоємців набувача сервітута

• класифікація:

  • публічний

    • забезпечують права та інтереси невизначеного кола осіб, не обмежені в часі, поширюються на правонаступників власника майна, стосовно якого встановлюється сервітут

  • приватний

    • встановлювались на користь обмеженого кола персонально визначених осіб, які набували статус – правоволодільці

• види

  • узуфрукт – право користування чужою неспоживною річчю з правом отримання плодів, які вона здатна приносити

    • вигодонабувачеві (узуфруктарію) надавалося право безоплатно і в більшості випадків довічно користуватися чужою річчю та плодами

    • обов’язки узуфруктарія

      • користуватися майном добросовісно

      • не змінювати річ за жодних обставин, навіть з метою поліпшення

      • повернути власнику річ у неушкодженому стані

    • предмет узуфрукту – лише неспоживні речі

    • міг встановлюватися договором

      • власник мав право передати неспоживні речі, здатні приносити плоди

      • узуфруктарій мав право передати предмет узуфрукту іншій особі в тимчасове користування на підставі договору

    • міг грунтуватися на спадкових відносинах

      • П: заповіт на сад нащадку, встановивши довічний узуфрукт на частину саду на користь іншої особи

  • квазіузуфрукт – передача в узуфрукт споживних речей

    • з часом потреби цивільного обороту викликали необхідність встановлення узуфрукту на сукупності речей, в складі яких були споживні і неспоживні речі

  • узус

    • відмінність від узуфрукта:

      • відсутнє право вилучення плодів, що була здатна приносити річ

      • є тільки право користування чужою річчю

      • мав право обмеженого користування плодами для задоволення особистих потреб або найнеобхідніших потреб членів сім’ї (користування плодами без права одержувати доходи)

      • персональний характер

        • обов’язково встановлюється на користь чітко визначеної особи

        • зі смертю особи – припиняється

        • узусарій не має права відчужувати надане лише йому право користування річчю або передавати її третім особам на будь-яких засадах

      • за власником речі завжди залишалось право користування річчю та вилучення її плодів

  • право користування чужим житлом (для проживання)

    • право особи безоплатно і довічно використовувати чуже житло для особистого проживання і розміщення своєї сім’ї

    • найчастіше встановлюється за заповітом і набуває характер легата

    • вигодонабувач (легатарій) мав право

      • вселити іншу особу за умови встановлення такого права в легаті

      • здача житла в піднайм, залишаючи собі отримані кошти

  • право користування чужою робочою силою (рабом) або твариною (худобою)

    • було безоплатним і довічним

    • предмет права:

      • праця рабів

      • можливість використання худоби за її призначенням (видобуток води, перевезення вантажів)

      • утримання декоративних домашніх тварин

    • припинялося як правило зі смертю вигодонабувача

66. ЕМФІТЕВЗИС. (ОСОБЛИВІ ВИДИ СЕРВІТУТІВ: ЕМФІТЕВЗИС ТА СУПЕРФІЦІЙ)

Емфітевзис (emphyteusis) — довгострокове відчужуване і успадко­вуване право користування чужою землею сільськогосподарського призначення.

Об'єктом емфітевзису були сільськогосподарські землі, які пере­давалися для оброблення в разі виробництва сільськогосподарської продукції. Встановлювався емфітевзис договором та іншими право-чинами між власником землі і орендарем (емфітевта).

Суб'єкт емфітевзису (емфітевта) мав право:

користуватися земельною ділянкою і добувати плоди, які з моменту відокремлення ставали його власністю;

змінювати характер ділянки при збереженні умови не погір­шувати її;

на свій розсуд вільно розпоряджатися ділянкою, поступа­тися своїм правом іншій особі, встановлювати сервітути, закладати,

складати заповіт;

захищати своє право.

Обов'язки емфітевти полягали в добросовісному і сумлінному веденні господарства, сплаті всіх податків і виконанні всіх повин­ностей.

Емфітевзис припинявся в таких випадках:

набуття емф'ггевтою права власності на орендовану ділянку;

порушення своїх обов'язків, погіршення ділянки;

несплати орендної плати та податків і невиконання повин­ностей;

якщо стороння особа набула шляхом давності право влас­ності на ділянку, що орендувалася.

Захист прав емфітевти здійснювався тими ж способами, що і захист власності. Крім того, для захисту своїх прав емфітевта міг скориста­тися особливим позовом actio vectigalis (вектигальний позов), а також усіма володільницькими (власницькими) інтердиктами.

67.СУПЕРФІЦІЙ.

Суперфщій (superficies) — довгострокове, відчужуване і успадко­вуване право користування чужою землею для забудови. Суперфіцій, як і емфітевзис, був правом на оренду землі з тією лише різницею, що земля за суперфецієм орендувалася під будівлю, для задоволення житлових потреб.

Суперфіціарій отримував право користуватися і розпоряджатися будинком чи іншою спорудою на свій розсуд, мав змогу їх продати, подарувати, обміняти, здати в найм, встановити на них заклад (зас­таву) і сервітути. Права суперфіція переходили в спадщину.

Суперфіціарій зобов'язаний був сплачувати орендну плату влас­нику землі, а державі — встановлені податки та інші платежі.

Для встановлення суперфіцію необхідна була передача (traditio) згідно з договором. Припинявся суперфіцій так само, як і емфітевзис. Засоби захисту були ті ж, що і у власника. Крім того, існував ще спеціальний інтердикт для захисту суперфіція.