Вопрос 10.

Світогляд (Релігія).

В творі "Громадянські війни" історик Аппіан зазначає: Цезар перший став в очах римлян священним і одержав від них ще за життя прізвище Август".

Одержавши титул Августа, він встановив державний лад принципата, фактично це була необмежена імператорська влада.

Сам Август був помірковано - релігійним і марновірним, вірив у сни і прикмети. До часу встановлення його влади в римському суспільстві було поширено скептичне ставлення до традиційної релігії, поширювалася елліністична філософія, містичні вчення і східні культи. Август намагався в руслі свого загального консерватизму відродити ста-роримську релігію. Він поновлював і будував нові храми. В "Діяннях Божественного Августа" від імені Августа пишеться: " ... храм на Капітолії Юпітера Феретрія і Юпітера Громовержця, храм Квіріна і т. п. Там же повідомляється про те, що він був верховним жре-цем — великим понтіфіком, авгуром (жрецем - птаховорожісм), членом колегії П'ятнадцяти (квіндеиемвірів), що зберігали Сивільні книги, членом колегії Семи епулонів (що організовували релігійні трапези), членом Арвальського братства з дванадцяти жерців, що навесні обходили римську міську смугу з молитвами про врожай, членом колегії ТіЙієв і феціалів (двадцять жерців, що вирішували міжнародні проблеми). Це в той час, коли він посідав усі вищі посади в начебто демократичному республіканському Римові. Август до культу Юпітера додав культ Венери, що начебто була праматір'ю роду 

Зміцнюючи авторитет римських імператорів, Август вніс поправки в римський юліанський календар: місяцю секстилію він дав своє ім'я ("август"), ще раніш місяць квінтілій одержав родове ім'я Юліїв (іюль).

Свій культ Август поширював і в підлеглих Римові країнах. В Єгипті Август вважався фараоном і сином бога Сонця — Ра, на честь Августа був висвячений храм Кесаріон в Олександрії. Чисельні храми були присвячені Августу в інших містах. День народження Августа святкувався у всій імперії.

Імператор Август посилено насаджував культ своєї особи. Таціт в "Анналах" наводить думки деяких римлян, що "богам не лишилось ніяких почестей, після того як він побажав, аби його зображення в храмах були встановлені фламинами і жерцями як божества". Після смерті Августа в 14 р. н. е. йому успадкував Тіберій Клавдій Нерон (42 р. до н. е. — 37 р н. е.). Обожнення Августа таки здобуло визнання.

В Римській імперії одна за іншою в період принципату змінювалися династії Юліїв Клавдіїв, Фоавіїв, Антонінів тощо.

Розповідаючи про події в Римі останніх десятиріч перед нашою ерою і початку нашої ери, які сповнені насильства, жорстокості, вбивства, зрадництва, ненависті, переслідувань — одним словом — лихі часи, Тацит пише: " Ніколи ще боги не давали римському народові бульш очевидних і більш жахливих доказів того, що їх справа — не піклуватися про людей, а карати їх".

Релігія давала римлянам можливості повсякденного спілкування. Принесення жертв, наприклад, завжди мало колективний характер. Релігійні збори полегшували спілкування. Ось тому релігія органічно входила в спосіб римського життя.

Гастон Гоцасьє: релігія римлян привчає до дисципліни і підлеглості, моральна краще піддана філософському тлумаченню і без неї римляни просто не розуміли свого існування.

Обожнення імператора було головним змістом римської релігії.

В імператорському Римі підсилюється вплив східних культів. Особливо активно вони сприймалися народними низами, які були задавлені поневоленням і злиденністю. Ці східні культи обіцяли нужденним потойбічне щасливе життя. Користувалися увагою східні культи і у вищих колах. В 1 ст. до н. е. велику популярність мав Аполлон Тіанський, якого вважали чи то філософом, чи магом, чи просто шарлатаном. Астрологія, магія, ворожіння стали повальною модою. Вважали, що наука астрологів, хоч вона дуже сумнівна в деталях, але може бути істотною в цілому, оскільки і людиною, і всесвітом керують одні й тіж об'єктивні закони.

Імператорська влада, намагаючись зберегти політеїстичну релігію стародавності, Намагалася обмежити вплив східних культів. Але вже імператор Кал і гул будує богині Ісіді храм на Марсовому полі, де римляни з ентузіазмом споглядали релігійну драму вбивства Осіріса Сетом і його воскресіння. Його спадкоємець Клавдій (41 — 54) звеличує фрігійську Кібе-лу.

Друге століття нової ери характерне поширенням в Римській імперії мітраїзму. Прагматично мислячі римляни захоплюються міркуваннями про добро і зло. Зло у них стає не наслідком невдоволення богів, а дією бога Аоімана. Мітраїстські містерії, які відбувалися таємно, стають особливо привабливі. А за імператора Діоклетіана (284 - 305) і Максіміана (286 — 302) культ Мітри входить в число державних культів. Серед східних культів з'явилась і нова релігія, якій нележало велике майбутнє - християнство. Воно зародилося в першій половині 1 ст. н. е. в Палестині, як одна з сект іудейської релігії. В силу цілого ряду якостей і специфічних історичних умов розвитку. Велику роль в утвердженні християнства в Римі відіграв апостол Павло. Християнство в Римі то дозволяли, то забороняли, на християн були жорстокі гоніння. В 324 році християнство було оголошено державною релігією Римської імперії. Старорелігійні храми і святилища руйнувалися, релігія одержала назву язичества, тобто релігія "язиків", народів, підлеглих Римові, оскільки поширення християнства з центра імперії — Рима в провінції було не таким вже і швидким. Під гаслом боротьби з язичеством ( ще вживається термін "поганство", але він є виразом зверхності християнства над старими релігіями,) відбувалось нищення античної культури, це були ідеологічні видатки утвердження нової релігії.

Але вплив стародавньої римської релігії був незнищимий. Як і вся культура Стародавнього Риму, вона залишила глибокий слід в історії всесвітньої цивілізації. її вплив відчуваємо і в сучасності.