5.2. Методи нормування праці

Наукова обґрунтованість норм праці залежить від методу норму­вання. Найбільш поширеними є дослідно-статистичний і аналітичний.

Дослідно-статистичний метод полягає в тому, що за основу норм, які визначаються, беруться норми часу та виробітку, котрі викорис­товувались на аналогічних роботах у попередній період. Недоліком таких норм є те, що вони не враховують фактичних витрат часу, вико­ристання обладнання, змін в організаційно-технологічних умовах ви­робництва.

Більш прогресивним є аналітичний (технічний) метод, при якому технологічна операція поділяється на складові і на основі аналізу встановлюється її оптимальна тривалість. Цей метод поділяється на ана­літично-дослідницький та аналітично-розрахунковий.

Аналітично-дослідницький метод полягає в тому, що витрати часу на кожний елемент і операцію в цілому визначаються безпосеред­ньо на робочому місці шляхом хронометражних спостережень за опера­ціями, що виконуються кваліфікованими працівниками, тому норми пра­ці, розроблені за таким методом, є науково обґрунтованими.

Аналітично-розрахунковий метод полягає в тому, що витрати часу розраховуються за технічно обґрунтованими нормативами, які роз­роблені галузевим науково-дослідним інститутом.

Аналітичний метод дозволяє розробити технічно обґрунтовані нормативи праці на підприємстві з урахуванням фактичних витрат робо­чого часу, режиму роботи обладнання, досягнень науково-технічного прогресу та передового досвіду.

5.3. Виробничий процес і його структура. Класифікація витрат робочого часу

Виробничий процес передбачає сукупність взаємопов'язаних тру­дових процесів, які виконуються в певній послідовності і направлені на приготування готової продукції.

Основною частиною виробничого процесу є технологічний процес, який поділяється на операції. Операція - частина технологічного проце­су, що передбачає виконання одним або декількома працівниками части­ни роботи з приготування даного продукту. Технологічний процес може складатися з однієї чи декількох операцій.

Операція розподіляється на трудові прийоми, тобто частини опера­ції, які складаються з декількох трудових дій робітника. Трудові прийо­ми можуть бути основними та допоміжними.

Основними називаються прийоми, які використовуються для без­посередньої дії на предмет праці і мають на меті зміну його якісного стану.

Допоміжні прийоми спрямовані на здійснення основних прийомів, але не діють безпосередньо на предмет праці.

Залежно від способу виконання розрізняють прийоми ручні, ма­шинно-ручні, машинні, автоматизовані.

Класифікація витрат робочого часу. Обов'язковою умовою роз­робляння технічно обґрунтованих норм є детальне вивчення викорис­тання робочого часу.

Робочий час - це той період часу, протягом якого робітник пови­нен виконати доручену йому роботу.

Робочий час поділяється на час роботи та час перерв. Час роботи, у свою чергу, поділяється на час продуктивної та непродуктивної роботи.

Час продуктивної роботи складається з основного, допоміжного, підготовчо-завершального часу, а також часу обслуговування робочого місця:

• основний час (Т_о) передбачає витрати часу на безпосередню зміну якісного стану предмета праці;

• допоміжний час (Т_д) передбачає витрати часу, що спрямовані на дії робітника, пов'язані із забезпеченням виконання основної роботи;

• основний і допоміжний час повторюються з кожною одиницею продукції, що виробляється, і в сумі складають оперативний час (Т_оп);

• підготовчо-завершальний час (Т_пз) потрібен робітнику для під­готовки себе, робочого місця і засобів виробництва до виконання визна­ченої роботи, а також на її завершення;

• час обслуговування робочого місця (Т_обс) необхідний для підго­товки робочого місця та підтримання обладнання, інвентарю та інстру­ментів у належному санітарному й робочому стані протягом всієї зміни.

Час непродуктивної праці (Т_нп) - це витрати часу на виконання операцій, що не пов'язані з виконанням виробничого завдання як з причин організаційно-технічного характеру, так і з особистих.

Час перерв - це період часу, протягом якого трудовий процес на виробництві (незалежно від причин) не здійснюється. Час перерв склада­ється із перерв на відпочинок і особисті потреби та з перерв з організа­ційно-технічних причин, викликаних порушенням дисципліни праці.

Перерви на відпочинок та особисті потреби необхідні для підтрим­ки працездатності працівника. Вони враховуються сумарно при розра­хунках норм часу.

Перерви організаційно-технічного характеру (Т_отп) можуть бути зумовлені особливостями технологічного процесу, а також організа­ційними недоліками. Необхідно прагнути до скорочення часу таких пе­рерв. Якщо немає можливості уникнути цих витрат часу, то вони вра­ховуються при розроблянні норм.

До перерв, що викликані порушенням дисципліни праці (Т_пдп), від­носять запізнення на роботу, передчасне закінчення роботи, необґрунтоване залишання робочого місця, сторонні розмови. При встановленні норм часу на відмічені перерви час не передбачається.

Усі витрати робочого часу поділяються на необхідні, що норму­ються, і такі, що не підлягають нормуванню. У норму часу включаються тільки необхідні його витрати в розмірах, що обумовлені найбільш про­дуктивним способом виконання даної роботи.

До часу, що підлягає нормуванню, відносять: оперативний, підго­товчо-завершальний, час на обслуговування робочого місця, а також на перерви для відпочинку й особисті потреби робітника.

Класифікація витрат часу роботи машин і апаратів. До його складу входять: час роботи обладнання; час робочого ходу; час холос­того ходу; час перерв у роботі обладнання.