Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Данилюк Карпенко,Рогова,Шкарупа ОРГАН.ВИР. І ОБСЛУГ. на ПІДПР.ГРОМ.ХАРЧ.13 г..doc
Скачиваний:
8
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
3 Мб
Скачать
☆

Запитання для самоперевірки

  1. Назвіть основні складові науково-технічного прогресу в галузях виробництва.

  2. Які напрями НТП можна виділити у громадському харчуванні?

  3. У чому полягають особливості впровадження індустріальних методів виробництва в громадському харчуванні?

  4. Які вимоги ставляться до сучасних технологій виробництва кулінарної продукції?

  5. Які досягнення НТП можуть бути застосовані при обслуго­вуванні споживачів?

Розділ 4. Наукова організація праці у громадському харчуванні

4.1. Зміст і завдання наукової організації праці

Наукова організація праці (НОП) у громадському харчуванні повинна сприяти росту його продуктивності, підвищенню ефективності виробництва та якості продукції, що виготовляється. НОП передбачає використання передової технології, сучасних засобів механізації, прогре­сивних методів обслуговування.

Науковою вважається така організація праці, яка ґрунтується на досягненнях науки і передового досвіду, що систематично впроваджу­ються у виробництво, дозволяє більш доцільно поєднати техніку і пра­цівника у виробничому процесі, забезпечити ефективне використання матеріальних і трудових ресурсів, підвищити продуктивність праці, створити сприятливі умови праці і відпочинку.

НОП у громадському харчуванні, як і в інших галузях народного господарства, вирішує економічні, психофізіологічні, соціальні завдання.

Вирішення економічних завдань передбачає найбільш раціональне використання техніки, матеріальних і трудових ресурсів. Особливого значення набувають подальше технічне оснащення підприємств, комп­лексна механізація й автоматизація технологічних процесів, скорочення втрат робочого часу, раціональне використання праці кваліфікованих робітників, упровадження прогресивних методів виробництва, обслуго­вування й оплати праці.

Вирішення психофізіологічних завдань спрямоване на створення сприятливих умов праці, які забезпечують найбільш повне використання професійних і розумових здібностей робітників, збереження їх здоров'я.

Вирішення соціальних завдань передбачає активізацію творчої та професійної діяльності робітників, заохочення відповідального ставлен­ня до дорученої справи, створення умов для постійного культурно-тех­нічного росту робітників, привабливості праці.

Найбільший ефект від упровадження НОП досягається при комп­лексному вирішенні економічних, психофізіологічних і соціальних зав­дань, тому що вони тісно пов'язані між собою.

4.2. Основні напрями наукової організації праці

Основні напрями впровадження наукової організації праці випли­вають з її сутності. До них належать: удосконалення форм розподілу й кооперації праці; покращання організації та обслуговування робочих місць; раціоналізація прийомів і методів праці; атестація робочих місць; удосконалення нормування праці; підготовка й підвищення кваліфікації фахівців; впровадження раціональних режимів праці та відпочинку.

Удосконалення форм розподілу й кооперації праці. У громад­ському харчуванні слід розрізняти розподіл праці всередині галузі (між заготівельними та доготівельними підприємствами) і в межах окремого підприємства (між цехами, дільницями, бригадами).

Розподіл праці на підприємствах повинен будуватися з урахуван­ням обсягу робіт, технічного оснащення, культурно-технічного рівня ро­бітників. Він передбачає спеціалізацію робітників з виконання окремих обмежених функцій технологічного процесу.

Кооперація праці забезпечується раціональним взаємозв'язком між цехами та ланками виробництва в загальному виробничому процесі для оптимального забезпечення високих кінцевих результатів виробничого процесу.

На підприємствах громадського харчування існує декілька форм розподілу праці: функціональний, технологічний, поопераційний, квалі­фікаційний.

Функціональний розподіл праці зумовлений функціями, які виконує галузь: виробництво кулінарної продукції, її реалізація та організація споживання. Відповідно до цього виділяються працівники виробництва, зали, адміністративно-обслуговуючий персонал.

За такої форми розподілу праці важливо встановити правильне співвідношення чисельності окремих груп працівників, розмежувати основну й допоміжну роботу та забезпечити повне навантаження праців­ників.

Технологічний розподіл праці передбачає відокремлення окремих робіт залежно від характеру технологічного процесу. Ступінь техноло­гічного розподілу праці залежить від потужності підприємства, органі­заційно-технологічних умов.

Залежно від складності виконуваних робіт при такому розподілі праці використовують кваліфікаційний розподіл, коли роботи визначеної складності закріплюються за робітниками з урахуванням рівня їхньої кваліфікації. Кваліфікаційний розподіл дозволяє ефективно використо­вувати працю робітників високої кваліфікації.

Відокремлення кваліфікованої праці поєднується з поопераційним розподілом праці (розподілом процесу приготування продукції на окремі операції). Воно є характерним для великих спеціалізованих підприємств і цехів, де робітники протягом робочої зміни зайняті одноманітною робо­тою.

Поряд з розподілом праці на підприємствах громадського харчу­вання використовується кооперація праці, яка проявляється у створенні кулінарних комбінатів, а всередині підприємства - виробничих бригад. Діють два види виробничих бригад - спеціалізовані та комплексні.

Спеціалізовані бригади створюються з робітників однієї професії та різної кваліфікації. На великих підприємствах такі бригади організо­вуються на потокових лініях для виконання окремих видів робіт.

На невеликих підприємствах створюється комплексна виробнича бригада, де використовується сумісництво професій. Робітники, крім основних обов'язків, виконують роботу на інших виробничих ділянках, пов'язаних з приготуванням і реалізацією напівфабрикатів і готової продукції.

Покращання організації та обслуговування робочих місць передбачає їх раціональне планування, оснащеність обладнанням та інст­рументами, своєчасну подачу сировини, тари, задовільні санітарно-гігієнічні й естетичні умови праці.

При організації робочих місць необхідно враховувати потужність і спеціалізацію підприємства, характер діючих технологічних процесів, послідовність їх виконання.

Робочі місця поділяються на спеціалізовані, універсальні, індиві­дуальні та групові.

На великих підприємствах виділяють спеціалізовані робочі місця залежно від операцій технологічного процесу. Це дозволяє підвищити продуктивність праці за рахунок зниження витрат часу на допоміжні операції та скорочення тривалості виробничого циклу.

На невеликих підприємствах переважають універсальні робочі місця, де виконується декілька технологічних процесів. Універсальні ро­бочі місця необхідно забезпечити відповідним набором посуду, інвен­тарю, інструментів з урахуванням виробничої програми.

Робочі місця залежно від компонованих рішень можуть бути гру­повими й індивідуальними.

У процесі експлуатації робочі місця періодично підлягають про­філактиці та технічному обслуговуванню.

Раціоналізація прийомів і методів праці передбачає можливість упровадження таких методів праці, які забезпечують його високу про­дуктивність і не викликають надмірного фізичного та нервового наванта­ження працівників. Правильна організація трудового процесу сприяє ско­роченню кількості трудових рухів і прийомів, які виконуються робіт­ником, зменшенню їх тривалості.

Для впровадження раціональних прийомів і методів праці вико­ристовуються різні технічні, наочні засоби, безпосередня демонстрація трудових прийомів висококваліфікованими працівниками. Ефективним засобом є розробляння спеціальних карт наукової організації праці на конкретному робочому місці.

Атестація робочих місць проводиться шляхом визначення рівня показників згідно з нормативними вимогами. У громадському харчуванні атестація робочих місць проводиться за трьома критеріями:

  • техніко-технологічний рівень робочого місця - оснащення тех­нологічним обладнанням, засобами малої механізації, виробничим інвен­тарем, нормативною документацією, дотримання технології виробництва кулінарної продукції;

  • організаційно-економічний рівень робочого місця – планування і площа робочого місця, санітарно-гігієнічні умови праці, естетичні ви­моги до умов праці, режим праці та відпочинку;

  • рівень ефективності організації робочого місця – ефективність використання обладнання, раціональність організації робочого місця, сумісництво професій, нормування праці.

Робоче місце оцінюється за всіма критеріями, і в разі його від­повідності нормативним вимогам приймається рішення про атестацію робочого місця.

Удосконалення нормування праці полягає у розробці науково обґрунтованих норм праці. Цей метод дістав назву технічного норму­вання. Технічне нормування передбачає аналіз можливостей підпри­ємства, вивчення фактичних витрат часу на виготовлення продукції та встановлення науково обґрунтованих норм праці. Для цього використо­вуються такі найбільш поширені методи вивчення витрат робочого часу, як фотографія робочого дня та хронометраж.

Підготовка та підвищення кваліфікації кадрів. Упровадження на підприємствах громадського харчування нової техніки, передової технології, засобів автоматизації виробничих та управлінських процесів, нових організаційних форм господарювання висуває більш високі вимо­ги до професійної підготовки робітників масових професій, керівних та інженерно-технічних робітників і службовців. Підготовка та підвищення кваліфікації робітників для підприємств громадського харчування здійс­нюється в спеціальних навчальних закладах. Професійно-технічні учили­ща, курси цільового призначення, навчально-курсові комбінати готують робітників масових професій. Підготовка і перепідготовка спеціалістів вищої кваліфікації здійснюється в технікумах, коледжах, інститутах. Перепідготовка спеціалістів проводиться на факультетах підвищення кваліфікації, створених при вищих навчальних закладах.

Покращання умов праці. З метою підтримання необхідної праце­здатності робітників на підприємствах громадського харчування створю­ються оптимальні умови праці за рахунок сприятливого мікроклімату (температури, вологості, кратності обміну повітря, освітлення), який складає виробниче середовище. Ці вимоги регламентуються будівель­ними нормами та правилами. Для підприємств громадського харчування вони такі: температура 18-23 °С, відносна вологість повітря - 60 - 70%, швидкість руху повітря - 0,06 - 0,19 м/с. Природне освітлення (від­ношення площі засклення вікон до загальної площі приміщення) повинно становити: для виробничих, торговельних, адміністративних приміщень - не менше 1:8, для побутових -1:10. Штучне освітлення має бути не менше 75 лк/м2 при використанні ламп розжарювання.

Не менш важливу роль у створенні сприятливих умов праці на робочому місці відіграють естетичні фактори: кольорове оформлення предметів, раціональність їх форм і компонування, гарний і зручний спецодяг, чистота робочої зони. Вони емоційно діють на працівників.

На підприємствах громадського харчування важливою умовою праці є рівень шуму та вібрації, який регламентується санітарними нормами.

Для покращання умов праці велику увагу необхідно приділяти механізації важких і трудомістких робіт, створенню безпечних умов праці.

Впровадження раціональних режимів праці та відпочинку є важливою умовою підтримання високої працездатності. На практиці використовуються змінний, тижневий, помісячний і річний режим праці та відпочинку. Найбільш поширений - змінний режим. Основним часом відпочинку протягом робочої зміни є обідня перерва. При 7 - 8-годинному робочому дні цю перерву доцільно встановлювати через 3 — 4 години після початку роботи. Тривалість її - 30 - 60 хв.

З метою забезпечення належних умов відпочинку на стадії проектування підприємств передбачаються кімнати для відпочинку персоналу.

Виховна та соціально-культурна робота спрямована на дотримання дисципліни праці й підвищення соціальної активності працівників. Дисципліна праці охоплює низку питань і поєднує трудову, технологіч­ну, виробничу та державну дисципліну.

Трудова дисципліна передбачає своєчасний вихід на роботу, до­тримання установленої тривалості робочого часу, обідньої перерви, регламентованих перерв, використання робочого часу для виконання ви­робничої програми, встановлених норм виробітку.

Під технологічною дисципліною розуміють дотримання техноло­гічних процесів приготування страв, кулінарних і кондитерських виробів відповідно до затверджених норм закладання сировини та виходу готової продукції, режиму теплового обробляння. Дотримання вимог норматив­но-технологічних документів дозволяє уникнути браку в роботі й під­вищити якість продукції.

Виробнича дисципліна передбачає дотримання робітниками вимог з охорони та безпеки праці, санітарії, гігієни, протипожежної охорони, користування спецодягом, утримання в належному стані робочого місця, обладнання, інвентарю, бережливе ставлення до власності підприємства, виконання розпоряджень виробничого характеру.

За порушення трудової дисципліни працівники несуть відпові­дальність згідно з чинним законодавством.