- •Моральне богослів’я
- •Відношення Морального богослів’я до моральної філософії.
- •Запитання до вступу:
- •Список літератури:
- •Частина 1-а
- •Розділ 1-й
- •Глава 1. Умови моральних дій (загальні і християнські).
- •Виховання моральної свободи та морального характеру.
- •Моральний закон і закон фізичний. Їхня схожість і відмінність.
- •Розділ 2 Про моральний закон і моральні дії
- •Про виконання заповідей. Поділ обов’язків (за ступінню важливості) Які бувають при цьому помилки?
- •Колізії обов’язків
- •Про чеснотливість та її характерні риси Поняття про чеснотливість
- •Характерні риси чеснотливості і три типи її вияву
- •Про чеснотливість як про добру справу Чеснотливість чи добре моральне життя характеризується і виявляється в добрих справах.
- •Запитання до теми:
- •Проблемні питання:
- •Гріх. Його властивість і види
- •Розвиток гріха від думки до діла
- •Про гріх, як схильність, гріховний нахил чи пристрасть
- •Про гріх, як гріховний настрій (стан) духу
- •Види порочного (чи гріховного стану)
- •Стан морального невідання
- •Стан моральної недбалості і безпечності
- •Стан моральної самоомани
- •Моральне лицемірство
- •Стан морального рабства
- •Стан морального відчаю
- •Стан морального огрубіння
- •Стан грішника
- •Благодать Божа і її значення і відродженні людини
- •Моменти навернення грішника до Бога
- •Вправляння і подвиги, які зміцнюють волю на добродіяння Про гріховний стан волі
- •Про зміни волі після навернення
- •Душевні та тілесні вправи людині у добрі: благодатні засоби виховання та зміцнення духовного життя Вправи, які формують розум, зігрівають до духовного життя
- •Читання і слухання Слова Божого, вивчення і закарбування в розумі істин Божественного Одкровення
- •Читання отцівських творів і життя святих отців та подвижників Церкви
- •Вправляння і розвиток розуму шляхом вивчення наук, які допомагали би християнинові гідно проходити своє покликання
- •Про збереження розуму від марного всезнайства, марної цікавості та гордості
- •Вправляння і подвиги, які зміцнюють волю на добродіяння Про гріховний стан
- •Про зміну волі після навернення
- •Про виховання волі у християнському дусі
- •Формування серця
- •Формування серця
- •Запитання до теми
- •Тілесні вправляння Тримання тіла в дусі нового життя
- •(Про дотримання мовчазності)
- •Необхідність, важливість і значення молитви
- •Вчення Святого Письма, святих отців та подвижників Церкви про молитву і про те, як навчитися молитви
- •Що потрібно для доброго успіху молитви?
- •Запитання до теми:
- •Про шлях просвітлення тих, хто удосконалюється. Богословські чесноти християнина: віра, надія, любов Про необхідність та важливість богословських чеснот
- •Запитання до теми:
- •Творення особистого спасіння і служіння ближнім на основі самовідданості та любові Любов до ближніх, її зв’язок з любов’ю до Бога та інших чеснот
- •Властивості чи вияви любові до ближніх.
- •Милосердя, благодійність і самовідданість у відношенні до ближніх
- •Співчуття і співрадість, довготерпіння і прощення кривд.
- •Доброзичливість: турбота про убереження ближнього від будь-якого морального і фізичного зла
- •Справедливість та повага до ближніх
- •Засоби для набуття та збереження любові
- •Любов – основний Закон і Творець людського життя
- •Запитання до теми:
- •Сімейні обов’язки християнина. Сім’я. Її моральне значення
- •Християнський шлюб як основа християнської родини
- •Взаємні обов’язки подружжя
- •Взаємні обов’язки батьків та дітей і родичів. Обов’язок християнських батьків відносно дітей
- •Обов’язки дітей відносно батьків
- •Взаємні обов’язки батьків
- •Запитанння до теми:
- •Християнин як член суспільства і держави. Поняття про державу. Моральність в суспільному житті
- •Любов до Вітчизни (патріотизм)
- •Запитанння до теми:
Необхідність, важливість і значення молитви
Для просування в моральному удосконаленні треба постійно зважати на свій моральний стан, пильнувати на страсі спасіння і разом з пильнуванням за заповіддю Спасителя треба поєднувати молитву.
“Пильнуйте і моліться, - заповідав Господь, - щоб не впасти у спокусу”, (Мф. 26, 41).
Молитва – це піднесення розуму і серця Бога чи бесіда людської душі з Богом.
Початки молитви покладені в самому відверненні людини від гріха до служіння Богу, бо молитва – це спрямованість розуму і серця до Бога що і є в наверненні.
Як тільки хто покається, відвернеться від гріха до чеснотливості, одразу ж починає дбати про наближення до Бога, аби справним життям прищепитися до Нього, поставити себе у належне відношення до Нього.
Якщо метою життя людини є богоуподібнення та богоспілкування то саме з допомогою молитви людина підноситься до Бога і з’єднується з Ним. Саме в молитві здійснюється “союз любові з Богом”, оскільки людина в ній досягає співбесіди з Богом. Молитва нерозривно зв’язана з любов’ю християнина до Бога: вона – плід і вираз цієї любові і разом з тим найвірніший засіб розвитку, зміцнення та удосконалення любові до Бога1.
Через молитву християнин стає храмом Божим. Душа того, хто молиться до Бога, відображає Його Самого в собі як у дзеркалі. Ось чому, коли людина сподобилася безперестанного перебування в молитві, то вона підноситься на висоту усіх чеснот і стає оселею. Звідси молитва є зосередженням та основою духовного життя, джерелом спасіння2.
Молитва, вводячи християнина в єднання з Богом і залучаючи благодатну допомогу, є, за виразом святого Григорія Ниського, “проводирем сукупності чесної”3. Будучи дочкою виконання євангельських чеснот, вони, на думку святих отців, є разом з тим і матір’ю усіх чеснот.
“Молитва – дихання нашого духовного життя” . в духовному житті людини вона – те саме, що дихання в нашому тілесному організмі, яке обумовлює у ньому всі життєві процеси. Без молитви наша душа, за виразом Золотоустого, мертва..
Молитва дуже помічна, як знаряддя духовної борні з пристрастями4. Молитва має живу, дієву силу скоро очищати людину від гріхів навіть і в тому випадку, якщо душа “повна гріхів”. Молитва зміцнює наш дух і перенесення усіляких нещасть, скорбот та випробувань. Завдяки чистій та старанній молитві людина стає достойнішою милосердя, благовоління Божого і більшою мірою придатна для прийняття від Бога благодатних дарів, що їх Бог з безмежного милосердя завжди готовий пролити з Своїх милостей.
Отже, молитва – це джерело; нею ми входимо в спілкування з Богом і Бог вселяється в нас Своєю благодаттю, подає нам Свої благодатні дари і поміч. Хто в нинішньому житті не любить молитися і не молиться, той постійно дедалі більше холоне до Бога, віддаляється від Нього своїм ставленням, втрачає смак до духовного, духовно мертвіє, стає рабом пристрастей, стоїть на шляху до цілковитої духовної смерті.
Не мати бажання молитися - означає не мати наміру бути з Богом. Не мати любові до молитви – означає не любити Самого Бога. Душа ж, що любить Бога, безперестанно прагне, жадає бесідувати з улюбленим для неї Творцем. “Молитовний подвиг, - говорить преподобний Іоанн Ліствичник, - показує боголюбних”1.
Внаслідок такого важливого значення молитви вона у слові Божому і в творах святих отців заповідується як головний і неодмінний обов’язок християнина. Сам Господь залишив Своїм послідовникам зразок істинно християнської молитви “Отче наш”, зразки прохальних, подячних молитов, славослів’я (Мф. 26, 39, 42; Ін. 11, 41; Мф. 11, 26), і Сам, явивши приклад найвищого молитовного подвигу і молитовного спілкування з Небесним Отцем, заповідав християнам пильнувати в будь-який час і молитися (Лук. 21, 36). “Пильнувати в молитвах” радить апостол Петро (1 Петр. 4, 7). Святий апостол Павло заповідує християнам молитися безперестанно, бути постійним у молитвах (Рим. 12, 12; Еф. 16, 18).