- •Моральне богослів’я
- •Відношення Морального богослів’я до моральної філософії.
- •Запитання до вступу:
- •Список літератури:
- •Частина 1-а
- •Розділ 1-й
- •Глава 1. Умови моральних дій (загальні і християнські).
- •Виховання моральної свободи та морального характеру.
- •Моральний закон і закон фізичний. Їхня схожість і відмінність.
- •Розділ 2 Про моральний закон і моральні дії
- •Про виконання заповідей. Поділ обов’язків (за ступінню важливості) Які бувають при цьому помилки?
- •Колізії обов’язків
- •Про чеснотливість та її характерні риси Поняття про чеснотливість
- •Характерні риси чеснотливості і три типи її вияву
- •Про чеснотливість як про добру справу Чеснотливість чи добре моральне життя характеризується і виявляється в добрих справах.
- •Запитання до теми:
- •Проблемні питання:
- •Гріх. Його властивість і види
- •Розвиток гріха від думки до діла
- •Про гріх, як схильність, гріховний нахил чи пристрасть
- •Про гріх, як гріховний настрій (стан) духу
- •Види порочного (чи гріховного стану)
- •Стан морального невідання
- •Стан моральної недбалості і безпечності
- •Стан моральної самоомани
- •Моральне лицемірство
- •Стан морального рабства
- •Стан морального відчаю
- •Стан морального огрубіння
- •Стан грішника
- •Благодать Божа і її значення і відродженні людини
- •Моменти навернення грішника до Бога
- •Вправляння і подвиги, які зміцнюють волю на добродіяння Про гріховний стан волі
- •Про зміни волі після навернення
- •Душевні та тілесні вправи людині у добрі: благодатні засоби виховання та зміцнення духовного життя Вправи, які формують розум, зігрівають до духовного життя
- •Читання і слухання Слова Божого, вивчення і закарбування в розумі істин Божественного Одкровення
- •Читання отцівських творів і життя святих отців та подвижників Церкви
- •Вправляння і розвиток розуму шляхом вивчення наук, які допомагали би християнинові гідно проходити своє покликання
- •Про збереження розуму від марного всезнайства, марної цікавості та гордості
- •Вправляння і подвиги, які зміцнюють волю на добродіяння Про гріховний стан
- •Про зміну волі після навернення
- •Про виховання волі у християнському дусі
- •Формування серця
- •Формування серця
- •Запитання до теми
- •Тілесні вправляння Тримання тіла в дусі нового життя
- •(Про дотримання мовчазності)
- •Необхідність, важливість і значення молитви
- •Вчення Святого Письма, святих отців та подвижників Церкви про молитву і про те, як навчитися молитви
- •Що потрібно для доброго успіху молитви?
- •Запитання до теми:
- •Про шлях просвітлення тих, хто удосконалюється. Богословські чесноти християнина: віра, надія, любов Про необхідність та важливість богословських чеснот
- •Запитання до теми:
- •Творення особистого спасіння і служіння ближнім на основі самовідданості та любові Любов до ближніх, її зв’язок з любов’ю до Бога та інших чеснот
- •Властивості чи вияви любові до ближніх.
- •Милосердя, благодійність і самовідданість у відношенні до ближніх
- •Співчуття і співрадість, довготерпіння і прощення кривд.
- •Доброзичливість: турбота про убереження ближнього від будь-якого морального і фізичного зла
- •Справедливість та повага до ближніх
- •Засоби для набуття та збереження любові
- •Любов – основний Закон і Творець людського життя
- •Запитання до теми:
- •Сімейні обов’язки християнина. Сім’я. Її моральне значення
- •Християнський шлюб як основа християнської родини
- •Взаємні обов’язки подружжя
- •Взаємні обов’язки батьків та дітей і родичів. Обов’язок християнських батьків відносно дітей
- •Обов’язки дітей відносно батьків
- •Взаємні обов’язки батьків
- •Запитанння до теми:
- •Християнин як член суспільства і держави. Поняття про державу. Моральність в суспільному житті
- •Любов до Вітчизни (патріотизм)
- •Запитанння до теми:
Про виконання заповідей. Поділ обов’язків (за ступінню важливості) Які бувають при цьому помилки?
Моральний закон, як загальна вимога (правило) аж ніяк не визначає способу виконання, не визначає того, яким чином він має бути виконаним.
Кожен християнин окремо визначає спосіб виконання морального закону в той чи той момент свого життя, залежно від обставин та індивідуальних особливостей і можливостей від віку тощо.
Зазвичай моральний закон сам по собі мислиться як щось загальне, об’єктивне, не зв’язане неодмінно з певною дією чи окремим учинком. Але коли ця дія чи вчинок належить виконати, тоді усвідомленість вимоги морального закону стосовно даного вчинку набуває для людини значення обов’язку.
Християнський закон – один для всіх. Але кожен християнин усвідомлює і здійснює його у вигляді безлічі усіляких обов’язків2. Наприклад, коли треба виявити християнський закон любові, скажімо, допомогти у скруті ближньому, то в даний момент, коли це треба зробити (і цим самим прикласти до справи заповідь любові) – це буде наш обов’язок.
За своїм внутрішнім змістом і значенням християнські обов’язки діляться на головні і підлеглі. Виконання перших конче вимагає виконання других. Наприклад, один з головних обов’язків очищати серце від пристрастей вимагає і певних подвигів; а то інакше неможливо виконати перший (головний) обов’язок.
Існує також поділ обов’язок – на обов’язки справедливості і любові. Справедливість полягає у таких стосунках між людьми, коли один не повинен порушувати свободи і прав.
Але християнинові для повноти вияву чеснотливості необхідне визнання обов’язків справедливості чи правди заповнювати ділами любові до людей. Любов не обмежується лише ділами справедливості, але охоче й добровільно (з внутрішньої доброзичливості) робить добро ближньому. Для виконання справедливості можна примусити людину: наприклад ту, хто позичив в іншої гроші і не хоче віддати їх за розпискою, можна примусити віддати їх через суд, але хто не допомагає тому, хто відчуває скруту, того примусити не можна. Істинний християнин охоче добродіє іншим, хоча з цим не пов’язаний зовнішній примус; він чинить добро не від страху перед примусом чи покаранням, а зі щирої любові і страху Божого.
У християнина понад усе стоять обов’язки, які обумовлюють творення вічного спасіння. Бо що може бути вищим від спасіння душі і дорожче за душу? За цими обов’язками ідуть моральні обов’язки совісті, церковні, сімейні, цивільні та інші.
У дійсності буває не завжди так. У багатьох християн обов’язки, наприклад, сімейні і родинні, є основними і стоять на першому місці, істотне ж у християнстві – спасіння душі, творене в Христовій Церкві. З усіма її таїнствами та установленнями, і справи любові – на другому плані, про що тільки допускається час від часу згадувати.
У християнина має бути основним правилом: бути якомога ревнішим у виконанні обов’язків любові і доброзичливості, і з цим же настроєм виконувати й обов’язки правди чи справедливості, забуваючи про своє права і воліючи права ближнього (пор. Мф. 5, 39–42; 43–47)