Що потрібно для доброго успіху молитви?

Отже, лише та молитва приносить плід, в якій беруть участь розум і серце. Неуважна молитва не приносить належного духовного плоду.

Для доброго успіху молитви треба, щоб вона була з’єднана з обдуманим, крайнім смиренням та благоговінням перед Богом з усвідомленості про власну нікчемність, своїх недоліків та немочей, своєї гріховності, а з іншого боку, з усвідомленості про безмежну велич Божу, найвищу святість Божу, перед яким благоговіють херувими і серафими.

Святий Ісаак Сирин говорить, що, “хто не вважає себе грішником, того молитва не приймається Господом¹.”

Смиренна від усього серця молитва має величезну силу, “яка велика сила молитви навіть і грішної людини, - говорить преподобний Серафим Саровський, - коли вона підноситься від усієї душі (і зі смиренням) – про це судіть з такого прикладу Святого Письма. Коли на прохання матері, яка позбулася єдиного сина, вихопленого смертю, жінка – блудниця, яка трапилась їй на шляху і ще навіть не очистилася від скоєного гріха, стала взивати до Бога, Господи, її сина не задля мене, осоружної грішниці, але задля сліз матері, яка сумує за свого сина, і яка твердо впевнена в милосерді і всемогутності Твоїй, Христе Боже”. І воскресив його Господь².

Молитва повинна поєднуватися зі стриманістю, постом, ціломудрісттю, спокоєм духа та іншими чеснотами. Стриманість і піст, будучи основою та підпорою кожної чесноти, попереджуючи усі добрі діла, готують наш дух до молитви. Лише за умови стриманості і посту молитва буває щира, гаряча, дієва. “Цей рід (тобто біси) виганяється тільки молитвою і постом” – сказав Господь (Мф. 17, 21).

Особливо важливі для молитви головні християнські чесноти – віра, надія і любов. Віра, надія і любов – це корені молитви. Якщо ці корені в силі, то молитва сама собою збуджується в середині і розкривається зовні; тому що як свіжі корені живляться теплотою та вологою, самі природно дають паростки; так і душа, зволожена та зігрівана цими чеснотами, необхідно молитися.

Молячись Богові, треба здобувати тверду, непохитну віру, аби сумнів у чомусь - небудь був складною справою, навіть неможливою, а для цього мати в серці немовби закарбованими слова “усе можливе для Бога” (Мф. 10, 27).

Молячись, треба так вірувати в силу слів молитви, щоб не відокремлювати самих слів від самої справи, яка виражається ними, треба вірувати в те, що за словом, немов тінь за тіло, іде і справа, бо у Господа слово і діло не роздільні: бо “Він сказав і сталося; Він звелів, і було створене” (Пс. 148, 5). І ти так само віруй, що ти сказав на молитві, про що просив, те й буде.

Таким чином треба твердо вірити у здійснимість будь – якого слова, принесеного перед Усевидячим, Усечуючим Господом під час молитви, - твердо вірити, що жодне слово даремно не пропаде у молитві, якщо вона мовиться від серця; кожне слово Господь чує і кожна думка можуть, і безсумнівно можуть бути у Нього буттям і ділом. Але при всьому цьому треба, аби наші прохання були гідні Бога і Його слави і не суперечили волі Божій¹.

І якщо буває, що Бог довго не виконує нашого прохання, то це не означає, що Він не чує, але робить це за Своєю премудрістю і благістю для нашої користі. А саме, Бог довго або зовсім не виконує нашої молитви тоді, коли просимо недобре або некорисне для себе чи коли просимо без віри, з сумнівом, чи самі буваємо недостойні прохання, тому що Бог грішників не слухає (Іоан. 9, 31). Не отримуємо проханого іноді і тому, що Бог хоче, щоб ми часто просили, більше перебували у молитві, а іноді посилає по молитві інше краще благо.

В нашій молитві, щоб її звершувати належним чином, слід звершувати чотири дії, про які пише святий Василій Великий: спочатку прослав Бога, потім подякуй Йому за благодіяння, виявлені до тебе, потім визнай перед Ним свої гріхи і порушення Його заповідей і, нарешті, випроси у Нього потрібне для тебе, а головним чином необхідне для твого спасіння².

Доброму успіху нашої молитви найдієвішу поміч подають піклування про нас перед Богом святих угодників, ангелів та особливо Пресвятої Богородиці.

Господь зі Своєї найдосконалішої премудрості благоволив сприяти і нашому освяченню і спасінню через святих.

Також необхідно як можна частіше пам’ятати і прикликати на поміч Ангела Охоронця, який завжди перебуває біля нас, бачить не тільки наші діла, але й думки, бажання, наміри і особливо дбає про наше спасіння.

Особливо ж завжди близько до нас Пресвята Богородиця, “як матір за благодаттю усіх істинних Владичиця Богородиця через єднання з Богом і Своєю близькістю до Сина Свого і Спасителя нашого має велику сміливість до Бога, і є скорою Заступницею і Захисницею для всіх, хто з вірою та любов’ю просить Її захисту.

Внутрішнім свідченням (звісткою), що Господь, Його Пречиста Матір і святі угодники слухають нашу молитву і прихильні до неї, - є благодатний внутрішній мир, замирення помислів, певна легкість, спокій і втішення на серці, поєднанні з почуттям смирення і з тихою, мовчазною радістю, далекою до мрійливості, самодумки, розпалених поривів та рухів. Плодом істинної молитви є любов до ближніх, яка піклується про всіх перед Богом (гідних і негідних, добрих і злих) як про себе.

Звістку про те, що наше прохання почуте Богом, ми отримуємо під час молитви, - говорить преподобний Іоанн Ліствичник, - звістка – є усунення сумніву”. (Слово 28 ,43). “Одні відходять від молитви як ті, що виходять від розпаленої печі, відчуваючи деяке полегшення від певної нечистоти і матерії, а інші, - немов просвітлені світлом та зодягнуті в суцільну одежу смирення і радості: ті ж, хто виходять від молитви без будь-якої з цих двох дій, молилися тілесно, щоб не сказати по – іудейськи, а не духовно.

З такої любові до ближніх сяє найчистіша любов до Бога¹.