- •Моральне богослів’я
- •Відношення Морального богослів’я до моральної філософії.
- •Запитання до вступу:
- •Список літератури:
- •Частина 1-а
- •Розділ 1-й
- •Глава 1. Умови моральних дій (загальні і християнські).
- •Виховання моральної свободи та морального характеру.
- •Моральний закон і закон фізичний. Їхня схожість і відмінність.
- •Розділ 2 Про моральний закон і моральні дії
- •Про виконання заповідей. Поділ обов’язків (за ступінню важливості) Які бувають при цьому помилки?
- •Колізії обов’язків
- •Про чеснотливість та її характерні риси Поняття про чеснотливість
- •Характерні риси чеснотливості і три типи її вияву
- •Про чеснотливість як про добру справу Чеснотливість чи добре моральне життя характеризується і виявляється в добрих справах.
- •Запитання до теми:
- •Проблемні питання:
- •Гріх. Його властивість і види
- •Розвиток гріха від думки до діла
- •Про гріх, як схильність, гріховний нахил чи пристрасть
- •Про гріх, як гріховний настрій (стан) духу
- •Види порочного (чи гріховного стану)
- •Стан морального невідання
- •Стан моральної недбалості і безпечності
- •Стан моральної самоомани
- •Моральне лицемірство
- •Стан морального рабства
- •Стан морального відчаю
- •Стан морального огрубіння
- •Стан грішника
- •Благодать Божа і її значення і відродженні людини
- •Моменти навернення грішника до Бога
- •Вправляння і подвиги, які зміцнюють волю на добродіяння Про гріховний стан волі
- •Про зміни волі після навернення
- •Душевні та тілесні вправи людині у добрі: благодатні засоби виховання та зміцнення духовного життя Вправи, які формують розум, зігрівають до духовного життя
- •Читання і слухання Слова Божого, вивчення і закарбування в розумі істин Божественного Одкровення
- •Читання отцівських творів і життя святих отців та подвижників Церкви
- •Вправляння і розвиток розуму шляхом вивчення наук, які допомагали би християнинові гідно проходити своє покликання
- •Про збереження розуму від марного всезнайства, марної цікавості та гордості
- •Вправляння і подвиги, які зміцнюють волю на добродіяння Про гріховний стан
- •Про зміну волі після навернення
- •Про виховання волі у християнському дусі
- •Формування серця
- •Формування серця
- •Запитання до теми
- •Тілесні вправляння Тримання тіла в дусі нового життя
- •(Про дотримання мовчазності)
- •Необхідність, важливість і значення молитви
- •Вчення Святого Письма, святих отців та подвижників Церкви про молитву і про те, як навчитися молитви
- •Що потрібно для доброго успіху молитви?
- •Запитання до теми:
- •Про шлях просвітлення тих, хто удосконалюється. Богословські чесноти християнина: віра, надія, любов Про необхідність та важливість богословських чеснот
- •Запитання до теми:
- •Творення особистого спасіння і служіння ближнім на основі самовідданості та любові Любов до ближніх, її зв’язок з любов’ю до Бога та інших чеснот
- •Властивості чи вияви любові до ближніх.
- •Милосердя, благодійність і самовідданість у відношенні до ближніх
- •Співчуття і співрадість, довготерпіння і прощення кривд.
- •Доброзичливість: турбота про убереження ближнього від будь-якого морального і фізичного зла
- •Справедливість та повага до ближніх
- •Засоби для набуття та збереження любові
- •Любов – основний Закон і Творець людського життя
- •Запитання до теми:
- •Сімейні обов’язки християнина. Сім’я. Її моральне значення
- •Християнський шлюб як основа християнської родини
- •Взаємні обов’язки подружжя
- •Взаємні обов’язки батьків та дітей і родичів. Обов’язок християнських батьків відносно дітей
- •Обов’язки дітей відносно батьків
- •Взаємні обов’язки батьків
- •Запитанння до теми:
- •Християнин як член суспільства і держави. Поняття про державу. Моральність в суспільному житті
- •Любов до Вітчизни (патріотизм)
- •Запитанння до теми:
Обов’язки дітей відносно батьків
“Якщо ми поміркуємо, – говорить святи Амвросій Медіоланський, – що зробили для нас наші батьки, то будемо вражені безмірністю нашого обов’язку (перед ними)38”. Від батьків – тимчасове життя, від них же основа, початок і способи довічного життя через християнське виховання.
Звідси, діти не лише за природою, кревністю, але й за внутрішнім почуттям совісті мусять плекати особливі почуття і нахили до батьків. Головне почуття дітей до батьків є любов з повагою, з покірністю та послухом. Ці почуття повинні бути розумними та міцними.
Сповнена довір’я шанобливість і любов є основою усієї поведінки дитини. “Шануй батька свого і матір свою, щоб добре тобі було, і довгим був твій вік на землі”. (Вих. 20, 12); (Мф. 15, 3, 6). Непошана до батьків – це надзвичайно тяжкий гріх (Вих. 21, 16; 15, 4): Хто не шанує батьків, не слухається їх, відділився від них серцем, той спотворив свою природу, відпав від Бога. Шанобливість обов’язкова для дітей і в тому разі, якщо батьки відкривають якісь-небудь слабкості і недоліки. “Навіть коли батько і збіднів розумом, май поблажливість до нього і не нехтуй ним при повноті сили твоєї, бо милосердя до батька не буде забуте: попри гріхи твої, статки твої збільшаться. В день смутку твого ти будеш згаданий, як крига від тепла, розтануть гріхи твої” (Сірах. 3, 13–15).
Основою і спонукою до пошани батьків має бути вдячність за велику працю виховання (1 Тим. 5, 4). “Ані від кого, крім від Бога, ми не отримуємо більших благодіянь, як від своїх батьків39. Ця вдячність повинна виявитися у тому, щоб заспокоювати престарілих батьків і виходити також за межі їхнього життя, знаходячи свій вияв у молитві і в згадці про них.
Безпосередній наслідок шанобливості дітей до батьків є послух. “Сину мій, слухайся батька свого: він породив тебе, і не зневажай матері твоєї, коли вона постаріє” (Притч. 23, 22). “Діти, коріться своїм батькам в Господеві, бо цього вимагає справедливість” (Ефес. 6, 1). Діти повинні слухатися батьків “в Господеві”, тобто слухатися в усьому, що не суперечить закону Божому, пам’ятаючи при цьому слова Господа Ісуса Христа: “Хто любить батька чи матір більше від Мене, не достойний Мене” (Мф. 10, 37).
Заповідь про пошану батьків дана з обітуванням довголіття і благоденства (Еф. 6, 2). Найбільш усього діти повинні дорожити батьківським благословенням. Тому треба всіляко домагатися нього, а для цього дбати, щоб батьківське серце було відкрите до них, а не закрите. “Благословення батьків схоже на всемогутнє слово Боже. Як розмножує, так і це40”. Благословення батька зміцнює оселі дітей, а прокляття матері руйнує дощенту” (Сірах. 3, 9). На кому нема батьківського благословення, тому ані в чому нема щастя, все падає з рук; пропадає і свій розум, та й інші віддаляються. Все це підтверджується життям.
Взаємні обов’язки батьків
Перше безпосереднє місце серед осіб, котрі входять до сім’ї і перебувають у родинних зв’язках, займають брати і сестри, зачаті в одній утробі, вигодувані одним молоком, вирощені під одним дахом, одним батьківським піклуванням та любов’ю. Вже від природи вони перебувають в тісному союзі і зв’язуються між собою братньою та сестринською любов’ю. З цієї любові повинні самі по собі народжуватися міцний мир та згода – невичерпне джерело взаємних радощів, радості для батьків і всієї сім’ї. Найбільше нещастя в сім’ї, коли брати і сестри не в злагоді, починають відособлюватися, кожен тягне до себе і для себе, від чого в родині зникає порядок, взаємодія, допомога й успіх. Сім’я руйнується.
В сім’ї, як правило, бувають старші брати і сестри. Їхня справа – берегти і своїм прикладом морально налаштовувати молодших, допомагати батькам у вихованні молодших. Обов’язок же молодших – поважати старших і слухатися. І це таке цілком природне. У випадку смерті батьків старші повинні заступати для молодших місце батьків.
І між іншими родичами споріднена любов природна і разом з тим неодмінна. Щоправда, вона має різні види і відтінки, з огляду на вид рідства, наприклад, любов між дідусем, бабусею і внуками, між дядьком та небожами тощо. Взагалі, щодо зв’язків між родичами ап. Павло говорить: “Якщо хто не дбає про своїх і особливо про домашніх, той відрікся від віри і гірший невірного” (1 Тим. 5, 8).
