4. Витрати виробництва в довгостроковому періоді:

У довгостроковому періоді усі фактори виробництва є змінними – постійних витрат не існує. Тому використовується єдине поняття середніх витрат – довгострокові середні витрати (LATC).

Рис. 3.9. Довгострокові середні витрати

Справа у тому, що змінити обсяг випуску продукції у довгостроковому періоді фірма зможе лише за умови зміни усіх використовуваних ресурсів. Змінюючи масштаби виробництва, фірма переходить від однієї кривої середніх витрат короткострокового періоду до іншої. Отже крива LATC має вигляд кривої, дотичної до кривих середніх витрат фірми у короткострокових періодах. Крива LATC має U-подібну форму, що пояснюється зміною ефекту масштабу виробництва.

Граничні витрати у довгостроковому періоді (LМC) характеризують приріст витрат при збільшенні випуску продукції на одиницю, але за умови, що всі фактори виробництва є змінними, а не тільки один з них.

Рис. 3.12. Витрати виробництва у довгостроковому періоді

9. Основи теорії ринкових структур: досконала і недосконала конкуренція.

а). Модель ринку досконалої (вільної) конкуренції, її характерні риси.

Визначення: Вільна конкуренція – конкуренція для якої характерні велика кількість конкурентів-виробників і конкурентів-покупців, вільний доступ товаровиробників до будь-якої діяльності.

Характерні риси моделі ринку досконалої конкуренції:

• наявність великої кількості підприємств, що виробляють однорідні товари,

• малий розмір підприємства-продавця відносно ринку в цілому,

• цілком вільний доступ на ринок і вихід з нього,

• виробники і покупці пристосовуються до існуючих цін і виступають як ціноодержувачі.

б). Модель ринку недосконалої конкуренції.

Конкуренція, при якій не додержується хоча б одна з ознак досконалої конкуренції, називається недосконалою.

Визначення: Недосконала конкуренція – конкуренція між великими компаніями (всередині монополізованого сектору, між членами групових монополій) і дрібними та середніми фірмами. Це боротьба за монополізацію ринків збуту, джерел сировини, енергії, за отримання державних контрактів, кредитів, заволодіння інтелектуальною власністю (патентами, ліцензіями тощо).

Характерні риси недосконалої конкуренції:

• встановлення монопольно високих цін;

• привласнення на основі високих цін монопольно високих прибутків.

в). Субмоделі ринку недосконалої конкуренції.

Модель ринку недосконалої конкуренції включає три ринкові субмоделі: монополію, олігополію, монополістичну конкуренцію.

NB: Виникнення монополії - історично неминучий процес, обумовлений розвитком концентрації виробництва, що посилився під впливом науково-технічного прогресу. Результатом концентрації й централізації капіталу стало виникнення й широкий розвиток різноманітних форм монополістичних об'єднань: картелів, синдикатів, трестів, концернів, конгломератів. Поява на ринку монополістів означала обмеження вільної конкуренції.

• Крайнім випадком є чиста монополія, коли в галузі панує тільки одне підприємство (фірма) і де межі останньої та галузі співпадають. Визначальним моментом при цьому є не розміри підприємства, а частка його виробництва і продажів на ринку. Будучи єдиним продавцем, монополія пропонує унікальну продукцію, яка не має близьких замінників. Монополія захищена від безпосередньої конкуренції високими вхідними бар'єрами у галузь. Це може бути пов'язано з економією від масштабу, з природною монополією, коли підприємство (у сфері зв'язку, водо - і газопостачання, комунальних послуг) одержує привілей від уряду тощо. На противагу досконалому конкуренту монополія є “ціновироблювачем”.

NB: Досконала конкуренція і монополія в реальній дійсності зустрічаються вкрай рідко. Значно частіше спостерігаються олігополія та монополістична конкуренція.

• Ринкова структура, при якій у галузі панівне становище займає невелика кількість підприємств-продавців, а вхід в галузь нових виробників обмежений високими бар'єрами, називається олігополією. Характерною рисою олігополії є також олігополістичний взаємозв'язок: кожне підприємство-виробник при вирішенні виробничих т збутових питань повинен зважати на реакцію не тільки споживачів, але й інших підприємств-виробників даного ринку. У ціноутворенні переважає і так зване лідерство в цінах, тобто мовчазна домовленість про ціни. Олігополістичне ціноутворення часто здійснюється за принципом “витрати плюс”, коли при визначенні ціни до середніх витрат додається накидка в розмірі певного відсотка.

NB: Для олігополії характерна нецінова конкуренція, основана на залученні споживачів не з допомогою зниження цін, а інших чинників: високої якості і надійності виробів, післяпродажного обслуговування, гарантій тощо.

• На ринку монополістичної конкуренції виробництвом та реалізацією продукції займається велика кількість виробників. При цьому кожне одиничне підприємство залишається відносно маленьким за обсягом виробництва і продажем. Важливою характеристикою монополістичної конкуренції є диференціювання продукту, як реальне, так і фіктивне, що створюється шляхом реклами, використання торговельних знаків та ін. Оскільки продукція кожного підприємства є хай незначною, але все ж унікальною в очах споживачів, остільки такий ринок набуває певних рис монополії. Звідси і наявність прикметника “монополістична” в моделі цього ринку. Умови вступу і виходу, з якими стикаються тут підприємства, відносно легкі. Контроль над ціною з боку окремого підприємства може бути відносно незначним. В цілому монополістична конкуренція - це модель ринку, де багато конкуренції і мало монополії.

NB: Окрім названих ринкових структур, існують ще інші. Монопсонія - наявність на ринку одного покупця. Дуополія - це ситуація, при якій у галузі функціонують лише два підприємства. Двостороння монополія має місце, коли єдиний продавець (монополіст) стикається з єдиним покупцем (монопсоністом).