2. Ринок праці. Зайнятість і безробіття

Для аналізу джерел формування робочої сили з населення країни виокремлюються особи у працездатному віці – у віці 15-70 років, яких поділяють наступним чином: економічно активне (робоча сила) і економічно неактивне населення, зайняті і безробітні. Розглянемо зазначені групи докладніше.

Економічно активне населення – це населення обох статей віком 15-70 років, яке протягом певного періоду забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів і послуг. У складі економічно активного населення виділяють зайнятих та безробітних.

Зайняті(з числа осіб у віці 15-70 років) – особи, які зайняті економічною діяльністю, що приносить доход: особи, які впродовж обстежуваного тижня працювали хоча б одну годину, незалежно від того, якою була ця робота (постійною, тимчасовою, сезонною, випадковою, безкоштовною або за винагороду в грошовому чи натуральному вигляді, тощо).

Безробітні – особи у віці 15-70 років, які одночасно задовольняють трьом умовам: не мають роботи (прибуткового заняття); активно шукають роботу або намагаються організувати власну справу; впродовж найближчих двох тижнів готові приступити до роботи, тобто почати працювати. До категорії безробітних також відносяться особи, які знайшли роботу, чекають відповіді, приступають до роботи протягом найближчих двох тижнів; зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу і навчаються за направленням служби зайнятості.

Економічно неактивне населення (поза робочою силою) – особи у віці 15-70 років, які не можуть бути класифіковані як „зайняті” або „безробітні”. До цієї категорії населення належать: учні та студенти; пенсіонери за віком, по інвалідності та на пільгових умовах; особи, які зайняті в домашньому господарстві, вихованням дітей та доглядом за хворими; особи, які зневірилися знайти роботу; особи, які вважають, що немає підходящої роботи та не знають де і як її знайти; ті, що шукають роботу, але не готові приступити до неї найближчим часом, інші особи, які не мали необхідності у працевлаштуванні, а також ті, діяльність яких не відноситься до економічної.

Рівень економічної активності – відносний показник (у відсотках) кількості економічно активного населення у віці 15-70 років до всього населення зазначеного віку:

, (2.1)

де Р_А – рівень економічної активності населення; Е_Н – кількість економічно неактивного населення у віці 15-70 років; Н – загальна кількість населення зазначеного віку.

Рівень зайнятості– відносний показник (у відсотках) кількості зайнятого населення у віці 15-70 років до всього населення зазначеного віку:

, (2.2)

де Р_З – рівень зайнятості населення у віці 15-70 років; Н – загальна кількість населення зазначеного віку.

Рівень безробіття – відносний показник (у відсотках) кількості безробітних віком 15-70 років до економічно активного населення (робочої сили) зазначеного віку:

, (2.3)

де Р_Б – рівень безробіття; Е_А – кількість економічно активного населення у віці 15-70 років; З – кількість зайнятих зазначеного віку.

Різновиди безробіття. Причиною фрикційного безробіття є потреба економічно активного населення в постійному поліпшенні умов або підвищення рівня оплати своєї праці. Таке безробіття охоплює тих, хто на короткий термін залишив попереднє місце роботи (добровільно, внаслідок звільнення тощо) щоб знайти інше, тобто „рухається до іншого місця роботи”, а також тих, хто вперше шукає роботу (випускників навчальних закладів). Причина структурного безробіття – структурні зрушення в економіці, які виникають внаслідок технологічного розвитку виробництва. Зміна структури економіки (поява і розвиток нових підприємств, галузей і сфер, занепад та зникнення застарілих) потребує відповідних змін у складі робочої сили (нових професій, інших кваліфікацій, додаткових робітників на певній географічній території тощо). Потрібен певний час, щоб робоча сила перебудувалася відповідно до нових вимог економіки, що й породжує безробіття: склад робочої сили не відповідає структурі робочих місць в економіці. Сукупність фрикційного і структурного безробіття утворює „природне безробіття”. Причиною циклічного безробіття вважається скорочення попиту на робочу силу відносно її пропозиції (перевищення пропозиції робочої сили над попитом на неї) через спад виробництва в економіці.

«Повна зайнятість» допускає природне (фрикційне та структурне), але виключає циклічне безробіття. Природне безробіття забезпечує так званий «потенційний об’єм виробництва» в економіці або «потенційний ВВП».Потенційний ВВП– обсяг реального ВВП, який економіка виробляє в умовах природного рівня безробіття та повної зайнятості ресурсів.

Ринок праці – система економічних відносин з приводу купівлі-продажу послуг праці за цінами, які складаються під впливом попиту і пропозиції. Співвідношення попиту і пропозиції на ринку праці визначає: рівень зайнятості і безробіття, рівноважну „ціну праці” – заробітну плату, а в кінцевому підсумку – обсяг виробництва товарів і послуг в економіці. Основні параметри ринку праці (попит на працю і пропозиція праці) тісно пов’язані з попитом на товари і послуги та їх пропозицією.

Суб’єкти ринку праці: роботодавці (підприємці) і наймані працівники (в їх ролі виступають домогосподарства). Об’єкти ринку праці – умови найму на роботу і якість послуг праці.

Попит на працю – платоспроможна потреба роботодавців в послугах праці робітників певних професій і кваліфікації, яка дорівнює кількості робочих місць в економіці. Основний екзогенний чинник попиту на працю – ставка заробітної плати для найманих працівників (максимально припустима з точки зору роботодавця). Графічно залежність попиту на працю від заробітної плати віддзеркалює крива попиту на працю L_D(рис. 2.7).

Пропозиція праці – різноманітність і якість послуг праці, які пропонуються для реалізації (загальна чисельність робітників, які можуть і бажають працювати за певних умов). Основним екзогенним чинником, який визначає величину пропозиції праці, є ставка заробітної плати (максимальна), яка задовольняє тих, хто наймається на роботу. Графічна залежність пропозиції праці від заробітної плати – крива пропозиції праці L_S.

Конфігурацію L_S визначають „ефект заміщення”, „ефект граничних витрат праці” та „ефект доходу”. Крива L_S має два відрізки: ab – переважає „ефект заміщення” і пропозиція праці гнучка, робітники реагують на більш високу заробітну плату, зменшуючи час свого дозвілля; bc– переважає „ефект доходу” – споживання і дозвілля зростають у відповідь на підвищення заробітної плати, пропозиція праці має зворотну спрямованість, тому що підвищення заробітної плати фактично зменшує величину пропозиції праці.

Рівноважна ціна праці – це ціна, за якої величина попиту на працю (кількість робочих місць в економіці) дорівнює величині пропозиції (чисельності робітників, які можуть і бажають працювати).

На національному рівні безробіттяспричиняє скорочення об’єму ВВП.

Вперше емпіричну залежність між коливаннями рівня безробіття і коливаннями ВВП виявив в економіці США американський економіст Артур Оукен (1928-1980). Залежність увійшла в макроекономічну науку як „закон Оукена”.

Згідно з законом: щорічний приріст валового продукту на 2,7% утримує кількість безробітних на постійному рівні, кожні наступні 2% приросту валового продукту знижують рівень безробіття на 1%, а скорочення приросту цього показника на 2% спричиняє зростання безробіття на 2%.

Сучасна інтерпретація закону Оукена:

залежність між втратами ВВП і циклічним безробіттям:

= – β (u – u^*), (2.4)

де Y^* – потенційний ВВП; Y – фактичний ВВП; u – фактичний рівень безробіття; u^* – природний рівень безробіття; β – коефіцієнт Оукена, емпіричний коефіцієнт чутливості ВВП до циклічного безробіття, який показує, на скільки процентів фактичний ВВП буде меншим від потенційного, якщо фактичне безробіття перевищує його природний рівень на один процентний пункт.

залежність динаміки ВВП від динаміки безробіття (його зміни) в поточному році, порівняно з попереднім:

100% = 100% – β(u_t – u_t-1), (2.5)

де Y_t– фактичний ВВП в поточному періоді; Y_t-1 – фактичний ВВП в минулому періоді;Y^*_t – потенційний ВВП в поточному періоді; Y*_t-1 – потенційний ВВП в минулому періоді; u_t– фактичний рівень безробіття в поточному періоді; u_t-1 – фактичний рівень безробіття в минулому періоді.

Значення коефіцієнта β встановлюється емпірично.