3. Визначення рівноважного ввп на основі сукупних витрат
Можливість забезпечення рівноваги між ВВП і сукупними витратами випливає з того, що ВВП, з одного боку, є доходом (розподільчий метод), з іншого – витратами, спрямованими на закупівлю товарів і послуг (метод кінцевого використання). У моделях рівноважного ВВП розрізняють заплановані та фактичні сукупні витрати. Заплановані сукупні витрати є грошовим еквівалентом сукупного попиту і дорівнюють сумі витрат, які планують здійснити економічні суб’єкти для купівлі вітчизняних товарів і послуг. Фактичні сукупні витрати можуть не збігатися із запланованими.
Визначення рівноважного ВВП на базі запланованих сукупних витрат спирається на два методи: „витрати-випуск” і „вилучення-ін’єкції”. За цими методами можуть будуватися моделі рівноважного ВВП для економіки будь-якого рівня абстракції (приватної закритої, змішаної закритої, відкритої). Розглянемо приватну закриту економіку.
Метод „витрати-випуск” базується на припущенні, що рівноважний ВВП – це такий обсяг виробленої продукції, який дорівнює запланованим сукупним витратам, спрямованим на його закупівлю.
Модель приватної закритої економіки враховує взаємодію лише двох суб’єктів – домогосподарств та підприємницького сектору. У такій економіці заплановані сукупні витрати (Е) складаються лише з запланованих витрат на приватне споживання (С) та інвестування (І):
Е = С + І (3.21)
Рівноважний ВВП (Y) для спрощеної економіки за методом „витрати-випуск”:
Y = E = C + I (3.22)
Якщо плани підприємств щодо обсягів виробництва продукції (випуску) не збігаються з планами покупців цієї продукції (витрат), то вироблений економікою ВВП відхиляється від запланованих сукупних витрат.
Розглянемо числовий приклад. Автономне споживання (СА) дорівнює 100 одиниць, а гранична схильність до споживання (с') дорівнює 0,6. За рівнянням функції споживання споживчі витрати становитимуть: C = 100 + 0,6 × Y. Другий компонент запланованих сукупних витрат –інвестиції (І) є автономними (незалежними від ВВП) і становлять 60 одиниць. Тоді заплановані витрати (E):
E = C + I = 100 + 0,6 × Y + 60 (3.23)
Припустимо, що підприємства запланували виробити ВВП на суму 420 одиниць. Але покупці запланували на закупівлю товарів і послуг лише 412 одиниць:
E = C + I = 100 + 0,6 × 420 + 60 = 412 (грошових одиниць)
Плани підприємств і плани покупців не збігаються: продукції вироблено на 8 одиниць більше, ніж заплановано купити. У підприємств зростають товарні запаси, вони змушені «закупити в себе свою продукцію» на суму 8 одиниць. Фактичні сукупні витрати становлять 420 од. (412 од. + 8 од.).
Фактичні сукупні витрати включають в себе як заплановані, так і незаплановані витрати: фактичні сукупні витрати = заплановані сукупні витрати + непередбачені витрати на закупівлю товарних запасів. Зміна величини товарних запасів (поповнення або скорочення) враховується як інвестиції. Інвестиції у непередбачені зміни товарних запасів є незапланованими. Фактичні сукупні витрати:
E' = C + I + I' = E + I' (3.24)
де E' – фактичні сукупні витрати; I' – незаплановані інвестиції в товарні запаси.
В реальності ВВП (Y), як правило, не збігається із запланованими сукупними витратами (Е). Можливі різні ситуації їх співвідношення. Якщо Y > Е, то економіка виробляє продукції більше, ніж цього вимагає сукупний попит. Спостерігається перевиробництво, вимушений приріст товарних запасів, незаплановані збільшення інвестицій у товарні запаси (I' > 0). Для відновлення рівноваги між ВВП і запланованими сукупними витратами (Y = E) об’єми виробництва повинні скоротитись до рівня попиту. Якщо, навпаки, Y < E, то це свідчить про недовиробництво, яке супроводжується вимушеним скороченням товарних запасів і незапланованим зменшенням інвестицій у запаси (І' < 0). Для відновлення рівноваги між ВВП і запланованими сукупними витратами необхідно збільшити об’єми виробництва до рівня попиту. В обох випадках завдяки незапланованим інвестиційним витратам в товарні запаси фактичні сукупні витрати завжди дорівнюють ВВП: Y = E + I'. В умовах нерівноважного ВВП (Y ≠ E) незаплановані інвестиції у запаси більші або менші нуля (І' ≠ 0). За умов рівноважного ВВП незаплановані інвестиції в товарні запаси відсутні: якщо Y = E, то I' = 0.
Графічна модель рівноважного ВВП, визначеного за методом „витрати-випуск”, яка одержала назву „хрест Кейнса”, представлена на рис. 3.6. На горизонтальній осі системи координат вимірюється ВВП (доход, реальні витрати), а на вертикальній – заплановані сукупні витрати. Бісектриса фіксує всі точки, в яких фактичні і заплановані сукупні витрати збігаються і забезпечується рівноважний ВВП. Лінія E' – це лінія фактичних сукупних витрат, які можуть дорівнювати запланованій величині витрат або відхилятися від неї у той чи інший бік.
Враховуючи числовий приклад, рівноважний ВВП на рис. 3.6 дорівнює 400 од. і забезпечується в точці А. У цій точці лінія фактичних сукупних витрат перетинається з бісектрисою, а заплановані сукупні витрати дорівнюють виробленому ВВП: Е = 100 + 0,6 × 400 + 60 = 400 (од.). Якщо обсяг виробленого ВВП збільшиться до 420 од., то заплановані сукупні витрати дорівнюватимуть 412 од., а перевиробництво становитиме 8 од. Коли обсяг виробленого ВВП зменшиться до 380 од., а заплановані сукупні витрати – до 388 од., то в економіці виникне недовиробництво продукції на 8 од. Реагуючи на непередбачене зростання або зменшення товарних запасів, підприємства збільшуватимуть або скорочуватимуть обсяги виробництва своєї продукції і завдяки цьому в економіці відновлюватиметься тенденція до рівноваги.
За методом „вилучення-ін’єкції” рівноважний ВВП визначається на базі тотожності між такими формами розподілу поточного ВВП, які не спрямовуються на його закупівлю, та такими формами запланованих витрат, які не продукуються поточним ВВП, але спрямовуються на його закупівлю.
Метод „вилучення-ін’єкції” спирається на той факт, що виробництво будь-якого продукту (ВВП) супроводжується утворенням адекватного доходу. Доход від реалізації ВВП є джерелом сукупних витрат. В процесі перетворення сукупного доходу в сукупні витрати в економіці відбуваються два протилежних явища: з одного боку, вилучення, які зменшують витрати в економіці, з іншого – ін’єкції, які збільшують ці витрати. Якщо розглядати економіку в цілому, то в ній вилучення відбуваються у формі податків, заощаджень та імпорту, а ін’єкції здійснюються у формі державних закупівель, інвестицій та експорту. Рівновага в економіці забезпечується лише за умов, коли сума вилучень дорівнює сумі ін’єкцій.
У приватній закритій економіці за методом „вилучення-ін’єкції” необхідно порівняти вилучення у формі заощаджень з ін’єкцією у формі інвестицій. Коли вилучення коштів на заощадження повністю компенсується ін’єкціями інвестицій, сукупні витрати дорівнюють об’єму виробництва. Рівноважний ВВП досягається за умов, якщо S = I. При цьому I (заплановані інвестиції) – елемент запланованих сукупних витрат.
Метод „вилучення-ін’єкції” тісно пов’язаний з методом „витрати-випуск”. Рівновага між заощадженнями та запланованими інвестиціями є лише іншим відображенням рівноваги між запланованими сукупними витратами і ВВП:
Y = С + S →Y - С = S → S = I ← І = Y- С ← С + I = Y
Фактичні інвестиції можуть відхилятись від запланованих. Незаплановані інвестиції (I') врівноважують фактичні інвестиції (I + I') з заощадженнями (S):
S = I + I' (3.25)
У числовому прикладі заплановані інвестиції (I) становлять 60 од. і не залежать від ВВП. На відміну від них заощадження (S) є тією частиною доходу, яка залишається після здійснення витрат на споживання і змінюються. Сума заощаджень за формулою функції заощаджень: S = -100 + 0,4×Y. Попередньо було встановлено, що рівноважний ВВП (Y = E) дорівнює 400 од. Тому заощадження становитимуть: S = - 100 + 0,4×400 = 60 (од.). Такій сумі дорівнюють і заплановані інвестиції (I). Таким чином, рівноважний ВВП дорівнює 400 од., оскільки лише за такого обсягу ВВП вилучення у формі заощаджень дорівнюють ін’єкціям у формі запланованих інвестицій. В усіх інших випадках рівновага між заощадженнями та запланованими інвестиціями порушується: якщо ВВП дорівнює 420 од., то заощадження становитимуть: S = - 100 + 0,4 × 420 = 68 (од.); якщо ВВП – 380 од., то заощадження дорівнюють S = - 100 + 0,4 × 380 = 52 (од.).
Заощадження є функцією доходу (ВВП), а заплановані інвестиції – елементом запланованих сукупних витрат. Тому перевищення заощаджень над запланованими інвестиціями (S > I) показує, що ВВП на таку саму суму перевищує заплановані сукупні витрати:
S(Y) – I(E) = 68 - 60 = 420 - 412 = 8 (од.).
І навпаки, якщо заощадження менші за заплановані інвестиції (S < I) – на таку саму суму ВВП менше запланованих сукупних витрат:
S (Y) – I (E) = 52 - 60 = 380 - 388 = - 8 (од.).
Але якщо заощадження врівноважуються із запланованими інвестиціями (S = I), то ВВП дорівнює запланованим сукупним витратам:
S (Y) – I (E) = 60 - 60 = 400 - 400 = 0 (од.).
Графічна інтерпретація моделі рівноважного ВВП за методом „вилучення-ін’єкції” представлена на рис. 3.7.
В системі координат на рис. 3.7 графік інвестицій (І) – горизонтальна пряма лінія на рівні запланованих інвестицій (I = 60 од.), величина яких не залежать від поточного ВВП. Лінія заощаджень (S) віддзеркалює пряму залежність заощаджень від поточного ВВП. Рівноважний ВВП визначає перетин ліній запланованих інвестицій і заощаджень у точці А: коли ВВП становить 400 од. заощадження дорівнюють запланованим інвестиціям (60 од.). Тільки коли заплановані інвестиції і заощадження тотожні, рівень ВВП буде рівноважним. Якщо заплановані інвестиції дорівнюють заощадженням, незапланованих інвестицій в товарні запаси або їх скорочення (що спричинило б зменшення або зростання ВВП, які позначені точками А1 і А2) не буде.
