2. Інвестиційні витрати підприємницького сектору

Інвестиції(від лат. investiо – одягаю) у широкому розумінні є вкладенням капіталу в різні сектори та галузі економіки, науково-технічної діяльності, інфраструктуру, соціальні програми, охорону природи з метою розвитку виробництва, соціальної сфери, підприємництва і т.ін. З фінансової точки зору інвестиції – це усі види активів (коштів), що вкладаються й використовуються в процесі економічної діяльності, а з економічної точки зору – це витрати економічних суб’єктів з метою нагромадження капіталу, що передбачає створення нового капіталу та відшкодування зношеного капіталу. Основна кінцева мета інвестування – отримання доходу. Необхідною передумовою нагромадження капіталу є виробництво інвестиційних товарів, тобто засобів виробництва.

Чисті інвестиції спрямовуються лише на створення нового, тобто додаткового капіталу. Валові інвестиції охоплюють як створення нового капіталу, так і заміну зношеного капіталу. Тому чисті інвестиції – це частина валових інвестицій, яка визначає перевищення валових інвестицій порівняно з вартістю зношеного капіталу.

Взаємозв’язок валових і чистих інвестицій:

I_t= I_Nt + а × K_t , (3.15)

де I_t, I_Nt – відповідно валові та чисті інвестиції за період t; а – норма амортизації, яка відображує ту частку, на яку щорічно зношується капітал, K_t – середня вартість капіталу за період t; а × K_t – вартість амортизованого капіталу, тобто зношеного в процесі виробництва за період t.

Перевищення валових інвестицій над вартістю амортизованого капіталу дорівнює створенню нового капіталу, визначає приріст капіталу (ΔK). Приріст капіталу залежить не від валових, а від чистих інвестицій:

I_Nt (ΔK_t) = I_t – а × K_t (3.16)

Динаміка інвестицій визначає динаміку основних параметрів національного ринку (попиту і пропозиції) і економіки (виробничих потужностей, фактичного і потенційного ВВП):

нарощування виробничих потужностей можливо лише за умов, коли валові інвестиції перевищують амортизацію (I > а × К), чисті інвестиції є додатною величиною. В таких умовах будуть зростати обсяг капіталу, довгострокова сукупна пропозиція і потенційний ВВП. Якщо при цьому валові інвестиції збільшуються, тобто ΔI > 0, то за інших незмінних умов зростатиме і сукупний попит, що викликає збільшення обсягів виробництва, тобто ВВП.

скорочення виробничих потужностей виникає за умов, коли валові інвестиції менші, ніж амортизація (I < а × К). Чисті інвестиції є від’ємною величиною і тому капіталу споживається більше, ніж нагромаджується. Оскільки амортизація перевищує валові інвестиції, остільки виробничі потужності в економіці скорочуються. Крім того, виникнення дефіциту валових інвестицій показує, що обсяг інвестицій в економіці зменшується порівняно з попереднім періодом, тобто ΔI < 0. За інших незмінних умов це викликає скорочення сукупного попиту та обсягів виробництва, тобто ВВП.

Модель акселератора – макроекономічна модель, що пов’язує динаміку інвестицій та ВВП:

I_t= α (Y_t – Y_t-1) + а × K_t, (3.17)

де I_t – обсяг інвестицій (валових); α – коефіцієнт акселерації, який показує, на скільки одиниць змінюються інвестиції у разі зміни ВВП на одиницю; Y_t-Y_t-1 – приріст ВВП за період t; а×K_t – амортизація за період t (відновлювальні інвестиції).

Одним з інструментів макроекономічного аналізу інвестиційних витрат є інвестиційна функція. У загальному контексті функція інвестиційних витрат – це макроекономічна модель. В інвестиційній функції залежною змінною є інвестиції, а чинники, які впливають на інвестиції, – незалежними змінними.

В макроекономічному моделюванні використовується проста інвестиційна функція, в якій екзогенною змінною інвестиційних витрат є процентна ставка. Вплив інших чинників на інвестиційні витрати враховується в автономній складовій інвестиційної функції. Проста інвестиційна функція в алгебраїчній формі:

I = I_А – d × r (3.18)

де I – інвестиційні витрати, I_А – автономні інвестиції, що не залежать від процентної ставки і перебувають під впливом інших чинників; d – чутливість інвестицій до зміни рівня реальної процентної ставки (показує на скільки грошових одиниць обернено змінюються інвестиції у разі зміни процентної ставки на один пункт, тобто d = ΔI/Δ r).

Норма прибутку дозволяє виокремити ще один дуже важливий фактор інвестиційних витрат – доход (прибуток) інвестора. Для визначення залежності приросту інвестиційних витрат (ΔI) від приросту доходу (ΔY) використовується поняття-показник гранична схильність до інвестування (коефіцієнт, який показує, на скільки одиниць зміниться величина інвестиційних витрат у разі зміни доходу на одиницю):

i' = (3.19)

Джерелом інвестиційних витрат, окрім запозичених коштів, можуть бути власні кошти підприємців (частина прибутку). Якщо інвестиції фінансуються з підприємницького прибутку, а останній зростає по мірі зростання доходу, то й інвестиційні витрати з ростом доходу можуть зростати. Залежність інвестиційних витрат від доходу пряма:

I = I_А – d × r + i'  Y, (3.20)

де I – інвестиційні витрати, I_А – автономні інвестиції; d – коефіцієнт чутливості інвестицій до реальної процентної ставки; i' – гранична схильність до інвестування; Y – доход.

Графічна інтерпретація інвестиційної функції – на рис. 3.4 і 3.5.