- •Тема 1. Предмет і метод економічної теорії.
- •1. Історія виникнення і розвитку економічної теорії. Основні школи і течії.
- •1). Визначення економіки і її місце і роль в народному господарстві.
- •2). Історична диференціація економічних концепцій.
- •3). Сучасні економічні теорії:
- •Класифікація економічних законів:
- •3. Основні методи дослідження соціально-економічного процесу.
- •1). Методологічна система економічного аналізу:
- •2). Економічні закони і категорії.
- •1). Економічні закони.
- •2). Економічні категорії.
- •4). Відповідно до неокласичної теорії основними факторами виробництва виступають труд, земля, капітал та підприємницькі здібності.
- •2. Виробничі можливості і потреби суспільства.
- •3. Економічний інтерес, його об’єкт, функція. Інтереси і потреби: діалектика взаємозв’язку.
- •4). Місце і роль економічної системи в суспільному організмі.
- •2. Економічні відносини як суспільна форма і спосіб організації економічної системи. Структура економічних відносин.
- •3. Типи і еволюція економічних систем. Формаційний і загальноцивілізаційний підходи до типізації суспільства.
- •1. Форми організації суспільного виробництва.
- •1). Форми організації виробництва і їх відмінності.
- •2). Історичні етапи формування економічної організації виробництва.
- •2. Товар і його властивості.
- •1). Товар як суспільна форма багатства при виробництві.
- •2). Споживча вартість товару.
- •3). Мінова вартість товару.
- •4). Подвійний характер праці при створенні товару.
- •3. Альтернативні теорії вартості. Закони розвитку товарного виробництва.
- •1).Щодо сутності вартості та ціни у світовій літературі сформувались такі основні теорії:
- •2). Закон вартості як основний закон товарного господарства.
- •4. Сутність грошей і їх функції.
- •1). Сутність грошей.
- •2). Основні функції грошей.
- •5. Закони грошового обігу. Інфляція.
- •1). Закони грошового обігу.
- •2). Сутність інфляції.
- •1. Підприємство як суб’єкт економічної системи.
- •1). Підприємство як економічна категорія.
- •2). Умови підприємницької діяльності:
- •3). Види і функції підприємництва
- •4). Принципи підприємницької діяльності.
- •2. Капітал як категорія економічної теорії.
- •1). Відмінність між грошима і капіталом.
- •2). Альтернативні теорії капіталу:
- •3). Структура капіталу.
- •3. Капітал підприємства і його кругообіг. Функціональні форми капіталу.
- •1). Кругообіг капіталу.
- •2). Обіг капіталу.
- •3). Розподіл капіталу за характером обігу.
- •4). Відтворення і нагромадження капіталу.
- •5). Способи розподілу капіталу.
- •4. Витрати і прибуток підприємства.
- •1). Витрати виробництва як економічна категорія.
- •2). Економічна сутність прибутку, види прибутку.
- •3). Заробітна плата, її сутність. Системи заробітної плати.
- •4). Зайнятість і безробіття в умовах ринкової економіки.
- •6. Підприємництво в аграрній сфері.
- •1.) Ціна землі.
- •2). Аграрні відносини.
- •3). Земельна рента.
- •1). Сутність ринку.
- •2). Функції ринку.
- •3). Суб’єкти і об’єкти ринкових відносин.
- •4). Умови формування і розвитку ринкових відносин.
- •5). Види ринків.
- •2. Еластичність попиту Еластичність (elasticity) – це міра чутливості функціонально пов’язаних величин. Вона визначається як співвідношення процентних змін залежної і незалежної змінних.
- •Еластичність попиту за ціною (price elasticity of demand) – це процентна зміна обсягу попиту, спричинена однопроцентною зміною ціни даного товару:
- •Факторами цінової еластичності попиту виступають:
- •Перехресна еластичність попиту (cross elasticity) – це процентна зміна обсягу попиту на один товар при зміні на 1% ціни іншого товару:
- •Еластичність попиту за доходом (income elasticity of demand) – це процентна зміна обсягу попиту, викликана однопроцентною зміною доходу:
- •3. Еластичність пропозиції
- •4. Коефіцієнт еластичності у короткому і довгому періоді
- •1. Корисність і попит.
- •Корисність блага (utility of good) – це здатність економічного блага задовольнити одну або кілька людських потреб.
- •Кардиналістський (кількісний) підхід до аналізу корисності і попиту ґрунтується на уявленні про можливість вимірювання корисності різних благ у гіпотетичних одиницях корисності.
- •Бюджет – це кількість грошей споживача, яку він здатний витратити у певний період часу. Розмір бюджету і ціни товарів визначають бюджетне обмеження споживача (budget constraint):
- •Властивості бюджетної лінії:
- •2. Оптимальна комбінація ресурсів. Заміщення факторів виробництва.
- •Гранична норма технологічної заміни (marginal rate of technical substitution) показує, від якої кількості одного фактора треба відмовитись, щоб залучити у виробництво додаткову одиницю іншого фактора.
- •Функція Кобба-Дугласа має такий вигляд:
- •Прибуток і дохід Прибуток (profit) – у загальному вигляді визначається як різниця між сукупним виторгом (total revenue) і сукупними витратами (total cost):
- •4. Витрати виробництва в довгостроковому періоді:
- •3. Синтез конкуренції і монополії. Антимонопольна політика держави.
- •1. Система національних рахунків: сутність і основні поняття
- •2. Показники продукту і доходу макрорівня та методи їх обчислення
- •3. Показники динаміки ввп. Індекси цін
- •1. Структура національного ринку. Ринок товарів та його механізм
- •2. Ринок праці. Зайнятість і безробіття
- •3. Ринок грошей та інфляційний механізм
- •1. Споживчі витрати і заощадження домогосподарств
- •2. Інвестиційні витрати підприємницького сектору
- •3. Визначення рівноважного ввп на основі сукупних витрат
- •4. Теорія мультиплікатора
- •5. Рівновага в умовах повної зайнятості: рецесійний та інфляційний розрив
- •1. Місце та роль держави в сучасній економіці
- •2. Фіскальна політика: мета, важелі, різновиди, мультиплікативні ефекти, проблеми реалізації
- •3. Монетарна політика: мета, важелі, різновиди, мультиплікативні ефекти, проблеми реалізації
- •3. Економічна динаміка: сутність, форми, чинники, моделі
- •3. Ефективність виробництва.
- •1. Макроекономічна рівновага національного ринку. Рівновага товарного ринку та ринку грошей. Взаємодія ринків: модель is – lm
- •2. Використання моделі is – lm для оцінки відносної ефективності бюджетно-податкової та грошово-кредитної політики
2. Інвестиційні витрати підприємницького сектору
Інвестиції(від лат. investiо – одягаю) у широкому розумінні є вкладенням капіталу в різні сектори та галузі економіки, науково-технічної діяльності, інфраструктуру, соціальні програми, охорону природи з метою розвитку виробництва, соціальної сфери, підприємництва і т.ін. З фінансової точки зору інвестиції – це усі види активів (коштів), що вкладаються й використовуються в процесі економічної діяльності, а з економічної точки зору – це витрати економічних суб’єктів з метою нагромадження капіталу, що передбачає створення нового капіталу та відшкодування зношеного капіталу. Основна кінцева мета інвестування – отримання доходу. Необхідною передумовою нагромадження капіталу є виробництво інвестиційних товарів, тобто засобів виробництва.
Чисті інвестиції спрямовуються лише на створення нового, тобто додаткового капіталу. Валові інвестиції охоплюють як створення нового капіталу, так і заміну зношеного капіталу. Тому чисті інвестиції – це частина валових інвестицій, яка визначає перевищення валових інвестицій порівняно з вартістю зношеного капіталу.
Взаємозв’язок валових і чистих інвестицій:
It= INt + а × Kt , (3.15)
де It, INt – відповідно валові та чисті інвестиції за період t; а – норма амортизації, яка відображує ту частку, на яку щорічно зношується капітал, Kt – середня вартість капіталу за період t; а × Kt – вартість амортизованого капіталу, тобто зношеного в процесі виробництва за період t.
Перевищення валових інвестицій над вартістю амортизованого капіталу дорівнює створенню нового капіталу, визначає приріст капіталу (ΔK). Приріст капіталу залежить не від валових, а від чистих інвестицій:
INt (ΔKt) = It – а × Kt (3.16)
Динаміка інвестицій визначає динаміку основних параметрів національного ринку (попиту і пропозиції) і економіки (виробничих потужностей, фактичного і потенційного ВВП):
нарощування виробничих потужностей можливо лише за умов, коли валові інвестиції перевищують амортизацію (I > а × К), чисті інвестиції є додатною величиною. В таких умовах будуть зростати обсяг капіталу, довгострокова сукупна пропозиція і потенційний ВВП. Якщо при цьому валові інвестиції збільшуються, тобто ΔI > 0, то за інших незмінних умов зростатиме і сукупний попит, що викликає збільшення обсягів виробництва, тобто ВВП.
скорочення виробничих потужностей виникає за умов, коли валові інвестиції менші, ніж амортизація (I < а × К). Чисті інвестиції є від’ємною величиною і тому капіталу споживається більше, ніж нагромаджується. Оскільки амортизація перевищує валові інвестиції, остільки виробничі потужності в економіці скорочуються. Крім того, виникнення дефіциту валових інвестицій показує, що обсяг інвестицій в економіці зменшується порівняно з попереднім періодом, тобто ΔI < 0. За інших незмінних умов це викликає скорочення сукупного попиту та обсягів виробництва, тобто ВВП.
Модель акселератора – макроекономічна модель, що пов’язує динаміку інвестицій та ВВП:
It= α (Yt – Yt-1) + а × Kt, (3.17)
де It – обсяг інвестицій (валових); α – коефіцієнт акселерації, який показує, на скільки одиниць змінюються інвестиції у разі зміни ВВП на одиницю; Yt-Yt-1 – приріст ВВП за період t; а×Kt – амортизація за період t (відновлювальні інвестиції).
Одним з інструментів макроекономічного аналізу інвестиційних витрат є інвестиційна функція. У загальному контексті функція інвестиційних витрат – це макроекономічна модель. В інвестиційній функції залежною змінною є інвестиції, а чинники, які впливають на інвестиції, – незалежними змінними.
В макроекономічному моделюванні використовується проста інвестиційна функція, в якій екзогенною змінною інвестиційних витрат є процентна ставка. Вплив інших чинників на інвестиційні витрати враховується в автономній складовій інвестиційної функції. Проста інвестиційна функція в алгебраїчній формі:
I = IА – d × r (3.18)
де I – інвестиційні витрати, IА – автономні інвестиції, що не залежать від процентної ставки і перебувають під впливом інших чинників; d – чутливість інвестицій до зміни рівня реальної процентної ставки (показує на скільки грошових одиниць обернено змінюються інвестиції у разі зміни процентної ставки на один пункт, тобто d = ΔI/Δ r).
Норма прибутку дозволяє виокремити ще один дуже важливий фактор інвестиційних витрат – доход (прибуток) інвестора. Для визначення залежності приросту інвестиційних витрат (ΔI) від приросту доходу (ΔY) використовується поняття-показник гранична схильність до інвестування (коефіцієнт, який показує, на скільки одиниць зміниться величина інвестиційних витрат у разі зміни доходу на одиницю):
i'
=
(3.19)
Джерелом інвестиційних витрат, окрім запозичених коштів, можуть бути власні кошти підприємців (частина прибутку). Якщо інвестиції фінансуються з підприємницького прибутку, а останній зростає по мірі зростання доходу, то й інвестиційні витрати з ростом доходу можуть зростати. Залежність інвестиційних витрат від доходу пряма:
I = IА – d × r + i' Y, (3.20)
де I – інвестиційні витрати, IА – автономні інвестиції; d – коефіцієнт чутливості інвестицій до реальної процентної ставки; i' – гранична схильність до інвестування; Y – доход.
Графічна інтерпретація інвестиційної функції – на рис. 3.4 і 3.5.
