4. Теорія мультиплікатора

Об’єм виробництва (ВВП) може коливатись (змінюватись) через зміну величини будь-якого елемента сукупних витрат (споживання, інвестицій, держзакупівель та чистого експорту): чим більші сукупні витрати, тим більшим є рівноважний ВВП. Макроекономічна теорія стверджує, що між зміною сукупних витрат і зміною ВВП існує не проста, а помножена (мультиплікативна) залежність. Така залежність вимірюється за допомогою мультиплікатора витрат.

Мультиплікатор витрат належить до ключових категорій макроекономічної теорії. Концепція мультиплікатора витрат розглядає вплив зміни елементів сукупних витрат на зміну сукупних витрат, доходів, а в остаточному підсумку – обсягів національного виробництва, рівня цін і зайнятості.

У найзагальнішому вигляді модель мультиплікатора автономних витрат у алгебраїчній формі можна записати так:

ΔY = μ × ΔF, (3.26)

де Y – зміна обсягів національного виробництва (рівноважного ВВП, сукупних витрат і сукупних доходів в національній економіці), спричинена зміною будь-якої складової автономних сукупних витрат на величину F;  – числовий коефіцієнт, що називається мультиплікатором.

У широкому розумінні термін „мультиплікатор” означає примножену (багаторазову) зміну одиниць наслідку (залежної змінної) в разі зміни на одиницю причини (незалежної змінної). Мультиплікатор автономних витрат – це числовий коефіцієнт, який відображує відношення між зміною рівноважного ВВП і зміною автономних витрат.

Мультиплікатор автономних інвестиційних витрат (_I) – числовий коефіцієнт, що показує, у скільки разів зміниться рівноважний об’єм національного виробництва (Y) у результаті зміни автономних інвестиційних витрат (I_A):

_I = (3.27)

Залежність мультиплікатора автономних витрат від граничної схильності до споживання і заощадження:

µ= = , (3.28)

де µ – мультиплікатор витрат; s' – гранична схильність до споживання; c' – гранична схильність до заощаджень.

Мультиплікативний ефект діє в двох напрямках. З одного боку, незначне збільшення інвестиційних витрат може дати багаторазовий приріст національного виробництва, з іншого боку – незначне скорочення інвестиційних витрат може призвести до значного падіння національного виробництва.

5. Рівновага в умовах повної зайнятості: рецесійний та інфляційний розрив

Рівноважний ВВП може не співпадати (і як правило не співпадає) з рівнем ВВП при повній зайнятості (потенційним ВВП). Оскільки рівноважний ВВП визначається сукупними витратами на його закупівлю, остільки виникає потреба визначення величини сукупних витрат, необхідних для закупівлі потенційного ВВП. На основі співвідношення сукупних витрат і потенційно необхідних сукупних витрат (необхідних для закупівлі потенційного ВВП) встановлюється розбіжність між рівноважним і потенційним ВВП.

Ідеальним є варіант, коли сукупні витрати дорівнюють потенційному ВВП. За таких умов в економіці забезпечуються рівновага і повна зайнятість. Якщо сукупних витрат не вистачає для закупівлі потенційного ВВП, то в економіці спостерігається явище, яке одержало назву „рецесійнийрозрив”. Якщо сукупні витрати є надмірними щодо закупівлі потенційного ВВП, то виникає явище „інфляційний розрив”. Для того, щоб фактичний рівноважний ВВП економіки відповідав потенційному рівню ВВП: у випадку рецесійного розриву сукупні витрати повинні зрости; а у випадку інфляційного розриву сукупні витрати повинні скоротитись.

Зміна автономних витрат змінює сукупні витрати і ВВП мультиплікативно. Тому: рецесійний розрив спричинює мультиплікативне відставання фактичного ВВП від потенційного через відставання автономних витрат від потенційно необхідних автономних витрат; інфляційний розрив – мультиплікативне перевищення фактичного ВВП над потенційним ВВП через те, що автономні витрати є надмірними порівняно з потенційно необхідними автономними витратами. Рецесійний розрив – величина, на яку повинні зрости автономні витрати для мультиплікативного збільшення фактичного ВВП до рівня потенційного ВВП; інфляційний розрив – величина, на яку повинні мультиплікативно скоротитись автономні витрати для мультиплікативного зниження фактичного ВВП до рівня потенційного ВВП. Розміри необхідного зростання або скорочення автономних витрат (ΔF) для ліквідації на мультиплікативній основі рецесійного або інфляційного розривів:

ΔF = , (3.29)

де ΔF – величина зміни автономних витрат, необхідна для усунення розриву між фактичним рівноважним ВВП (Y_F) і потенційним рівноважним ВВП (Y_P) на мультиплікативній основі; μ – мультиплікатор автономних витрат.

13. Держава в системі економічного регулювання: макроекономічна політика.

1. Місце та роль держави в сучасній економіці

2. Фіскальна політика: мета, важелі, різновиди, мультиплікативні ефекти, проблеми реалізації.

3. Монетарна політика: мета, важелі, різновиди, мультиплікативні ефекти, проблеми реалізації.