Типи виробництв та виробнича структура підприємства
Типи виробництв
Ступінь спеціалізації підприємств, стійкість номенклатури продукції та обсяг виробництва визначають тип виробництва.
Відрізняються три типи виробництва: одиничне, серійне, масове.
Одиничне виробництво характеризується різноманітною і нестійкою номенклатурою виробів. Це означає, що окремі види виробів виробляються у незначній кількості, постійно змінюються види виробляємих виробів.
Процес праці на робочому місці має непостійну структуру, на кожному робочому місці виконуються, як правило, різні операції. Це потребує наявність універсального устаткування, яке часто переналагоджується. Кваліфікація робітника повинна бути високою. Тобто одиничне виробництво більш затратне і являє найменш економічний тип виробництва.
Даний тип виробництва застосовується у машинобудівництві, у експериментальному виробництві і допоміжних виробництвах на підприємствах галузі хлібопродуктів.
Серійне виробництво характеризується виробленням партій або серій продукції (виробів), які повторюються в залежності від обсягу і різноманітності номенклатури виробів.
Існує: дрібносерійне, середньосерійне, крупносерійне виробництво. Чіткого критерію цього розподілу нема. У галузях АПК прийнято вважати, що у дрібносерійному виробництві розмір партії виробів не перевищує змінної виробки. Якщо тривалість вироблення партії виробів дорівнює декілька днів, тижня – це вважається середньосерійне виробництво. При більших розмірах партії виробів буде крупносерійне виробництво.
Устаткування, що застосується у серійному виробництві менш універсальне, ніж у одиничному, вимоги до кваліфікації робітників теж нижчі. Економічні показники вище ніж у одиничному виробництві.
Прикладом серійного виробництва є комбікормове виробництво.
Масове виробництво характеризується тим, що номенклатура виробів тривалий час не змінюється. Склад процесу праці постійний. Широко застосовується спеціалізоване обладнання. Вимоги до кваліфікації робітників мінімальні.
Масове виробництво дає можливість широко застосовувати поточний метод його організації і паралельний вид руху предметів праці. Тому цей тип виробництва найбільш продуктивний і економічний. У галузі хлібопродуктів це борошномельне виробництво.
Виробнича структура підприємства
Під виробничою структурою підприємства розуміється склад виробничих ланок (підрозділів) та їх взаємозв’язок.
Підприємство включає: апарат управління і виробництво.
Виробництво розподіляється на:
основне (основні технологічні цехи, дільниці);
допоміжне (ремонтно-механічна дільниця, енергодільниця тощо);
обслуговуюче (транспортна дільниця, складське господарство)
побічне;
підсобне.
Кожна частина виробництва і апарат управління має свою структуру.
Складність такої структури залежить від ряду факторів:
масштабу виробництва (обсягу виробляємої продукції, чисельності працівників);
номенклатури виробляємої продукції;
рівня спеціалізації виробництва;
рівня централізації інфраструктури.
Структурні підрозділи можуть відокремлюватися у складі підприємства за такими ознаками:
предметній;
технологічній;
функціональній.
Головною структурною одиницею підприємства є ЦЕХ (а при безцеховій структурі – дільниця). Цех – це відокремлена у виробничому і адміністративному відношеннях частина підприємства, яким керує начальник цеху. Як правило, у цеху відбувається закінчений виробничий процес. Наприклад, цех комбікормів.
Цех у свою чергу може включати дільниці (відділення), в яких здійснюється виробнича стадія або частковий процес праці. Наприклад, у борошномельному виробництві є підготовче відділення, розмельне відділення, вибійне відділення.
Структура апарату управління розглянута у темі 1.
Оргструктура виробництва відображається у вигляді схеми.
Приклад схеми виробничої структури борошномельного підприємства.
У цехах, на дільницях, у відділеннях організуються первинні виробничі одиниці – бригади, ланки, зміни.
Робота у вказаних первинних підрозділах відбувається на робочих місцях.
В залежності від характеру взаємовідношень засобів праці та виконавців робочі місця розподіляються на:
стаціонарні РМ, які встановлені стаціонарно, а виконавець у процесі роботи виконує лише незначні переміщення;
рухомі РМ, які у процесі роботи пересуваються разом з виконавцем;
маршрутні РМ, які встановлені стаціонарно, а робітник пересувається між ними по визначеному маршруту.
Ієрархія організаційної структури виробництва має такий вигляд
