5. Методика планування собівартості продукції (витрат обігу)
Блок-схема формування собівартості та використання собівартості при визначенні прибутку, цін, рентабельності наведена у кінці лекції.
Загальна послідовність планування собівартості (див. схему):
Блок 1 – Складають кошториси прямих витрат на виробництво декількох видів, сортів, рецептів продукції (робіт) або окремих видів продукції, робіт за статтями, які вказано у блоці 1 (наприклад, витрати сировини у борошномельному виробництві визначають в цілому для усіх сортів продукції, а у комбікормовому виробництві – тільки для конкретного виду та рецепту комбікормів).
Це здійснюється шляхом множення норм витрат матеріальних ресурсів на обсяг виробництва продукції і ціни матеріальних ресурсів; до цього додаються прямі витрати на оплату праці з відрахуваннями на соціальні заходи, амортизація основних фондів, які безпосередньо відносяться до даних видів продукції, та інші прямі витрати.
Визначають суму витрат по усіх кошторисах прямих витрат.
Блок 2 - Складають кошториси непрямих витрат (загальновиробничих, адміністративних, збут продукції, інших) на виробництво всієї продукції.
Блок 3 – визначають повну собівартості продукції (робіт, послуг) – С шляхом підсумовування загальних прямих витрат (блок 1) та загальних непрямих витрат – блок 2.
Це дає можливість визначити прибуток підприємства в цілому як різницю між обсягом реалізації продукції та собівартістю (блок 4).
Визначення собівартості одиниці продукції (витрат обігу на одиницю робіт, послуг)
Для цього необхідно:
- прямі та непрямі витрати, які визначено у блоках 1 та 2, розподілити по об’єктах калькулювання (блоки 5 та 7);
- поділити розподілені витрати на обсяги виробництва відповідної продукції (робіт, послуг) та отримати витрати на одиницю продукції, робіт, послуг (блоки 6 та 8);
- підсумувати прямі (блок 6) та непрямі (блок 8) витрати та отримати повну собівартість одиниці продукції, робіт, послуг (блок 9).
Це дає можливість визначити:
1) Прибуток від реалізації одиниці продукції, робіт, послуг у випадку, якщо ціни на продукції, роботи, послуги визначені на підставі маркетингового аналізу ринку (тобто ціна приймається незалежно від собівартості) – блок 10.
2) Прибуток від реалізації одиниці продукції, робіт, послуг та, відповідно, сформувати ціну на продукцію, роботи, послуги у випадку, якщо прийняти бажану рентабельність продукції, робіт, послуг (тобто ціна приймається в залежності від собівартості) – блок 11.
При визначенні собівартості одиниці продукції, робіт, послуг важливу роль відіграють механізми розподілу прямих та непрямих витрат між об’єктами калькулювання.
Розподіл витрат, які визначені по групі видів (сортів, рецептів) продукції здійснюється за таким механізмом (формулою):
де Вкомп - витрати на виготовлення групи продуктів, комплекс робіт
Vi - обсяг продукції і-го сорту, рецепту, робіт
Кі - коефіцієнт перерахунку обсягів продукції (робіт) і-го сорту (виду) у
обсяги базової продукції (роботи).
Для кожного виду виробництва Вкомп, Кі та базові продукти (роботи) різні.
У борошномельному виробництві:
- Вкомп - це витрати на помел;
- за базовий продукт прийнято висівки (для яких Кі = 1);
- Кі характеризує споживчі властивості продукції відносно висівок - чим більші властивості, тим більше цей коефіцієнт (для борошна 1/г -, 7-9 одиниць, в/г - 10-12 одиниць, для кормопродуктів - 0,3-0,5).
У комбікормовому виробництві:
Вкомп - витрати на виготовлення усіх видів комбікормів (за виключенням витрат на сировину);
за базовий продукт прийнято комбікорм для свиней або комбікорм для ВРХ (для яких Кі = 1);
- Кі характеризує співвідношення продуктивності виробництва при виробленні різних видів комбікормів, яка менша відносно продуктивності виробництва при виробленні базових комбікормів (наприклад, при виробленні комбікормів птиці Кі = 1,2, для риб - 1,3, БВД - 1,5).
У хлібоприймальній діяльності:
- Вкомп - витрати на виконання комплексу основних робіт (зберігання, приймання, відпуск), тобто витрати по так званому базовому кошторису;
за базовий вид робіт прийнято приймання та відпуск; обсяги робіт вимірюються у одиницях комплексного вантажообороту (КВО); за одиницю (1 тонну КВО) прийнято обсяг роботи з приймання та відпуску 1 фізичної тонни зерна; приймання 1 фізичної тонни зерна дорівнює 0,5 тонни КВО, відпуск 1 фізичної тонни зерна – 0,5 тонни КВО; у цьому випадку Кі = 1 КВО;
для усіх видів робіт Кі характеризує співвідношення у трудоємності їх виконання відносно робіт з приймання та відпуску. Для операції зберігання Кі = 0,2 КВО, відпуску кукурудзи – 0,75 КВО тощо.
По інших видах операцій, робіт витрати визначаються безпосередньо на виконання цих операцій. Це фасування продукції, гранулювання комбікормів, сушіння, очищення, обмолот кукурудзи, калібрування кукурудзи тощо.
Планування витрат обігу у хлібоприймальній діяльності або витрат на виробництво продукції з сировини клієнтів, фасування, гранулювання відрізняється від планування собівартості продукції тим, що у витратах не враховуються тільки витрати на сировину, оскільки на цих операціях не здійснюється переробка сировини.