2.3.2. Ступа в Санчі

Поширення буддизму зумовило нове піднесення монументальної архітекту­ри — будівництво культових пам'ятників нового типу: ступ (релікваріїв), стамбг (колон) та чайтья (храмів, висічених у скелі).

Ступи —споруди із цегли та каменю, будувалися на круглій основі (рис. 2.3.2). Купол ступи символізував небо. Вершину її прикрашав кубічний релікварій із кришталю або дорогоцінного металу (золота та ін.). Над реліква­рієм піднімався стрижень, увінчаний куполами, що все зменшувалися у висоту:

він символізував духовне піднесення Будди, шаблі пізнання на шляху до нірва­ни. Ступи будували в місцях, пов'язаних з діяльністю Будди та буддійських святих, і призначалися вони для збереження священних реліквій.

За легендою, Будда, помираючи, заповів своєму улюбленому учневі спору­дити ступу над останками його тіла, шо було спалено на похоронному вогнищі, Прах Будди поділили на вісім частин та побудували ступу над кожною. Але в III ст. до н.е. імператор Ашока забажав поширити буддизм по всій країні. І тоді прах Будди витягнули із восьми ступ та поділили на багато частин, аби можна було спорудити нові ступи.

Найбільш рання та цінна пам'ятка архітектури цього типу — ступа в Санчі, споруджена в III ст. до н.е. В І ст. до н.е. ступа була розширена та обнесена

кам’яною огорожею з чотирма воротами, які орієн­тувались на чотири сторони світу — південь, північ,

захід, схід. Огорожа ніби відокремлювала священ­ну територію від мирської суєти. Кам'яні ворота в Санчі були прикрашені скульптурою із зобра­женням буддійських сюжетів та символів. Фігуру Будди тоді ще не зображували: його присутність передавали у вигляді сліду босих ніг, «дерева Бодгі», під яким Будда осягнув просвітлення, тощо. Будду не зображували., тому що, ставши просвітле­ним, він вийшов за межі земного життя й зали­шив в ньому лише свій слід. Його відхід в нірвану і символізувала ступа.

Стамбга — кам'яний стовп (рис. 2.3.3), при­крашений скульптурою (найчастіше — символіч­ної тварини). Стамбги також споруджували в міс­цях, пов'язаних з історією буддизму. На стовпах вирізьблювали написи, принципи буддизму. Таким чином, стамбги, як і ступи, повинні були поширю­вати вчення буддизму.

Найвідоміша зі стамбг, споруджених за Ашоки, — стамбга в місті Сарнатг. Ця колона увінчана фігурами чотирьох левів, які оберігають чотири сто­рони світу. На спинах левів — колесо, що символі­зує вічне повернення, вічне повторення всього у житті. Під передніми лапами левів — колеса дгар-ми — символи людської долі. Обабіч композиції знаходяться фігури слона, коня, бика та лева, що

2.3.3. “Левова” капітель стамбги в м. Сарнатг

мчать. Вони символізують сторони світу (подібні символи тварин-охоронців сторін світу використовували ще в сиву давнину, їх можна побачити на печатках Мохенджо-Даро та Хараппи). Леви тримають у пазурах квітку лотоса пелюстками донизу, що є символом чистих поривань.

У період правління Ашоки починається також будівництво буддійських печерних храмів чайтьїв (рис. 2.3.4), які вирізьблюють у скелях. Чайтьї — це прямокутні зали з напівкруглим завершенням навпроти входу, де пізніше по­чали ставити статую Будди. Чайтьї прикрашали колонами, за якими розміщу­вали статуї богів, людей, тварин (слонів та коней), а також різьбою по каменю та живописом. Ці печерні храми символізували самітницьке життя Будди, який закликав відійти від суєтного світу. Після смерті Будди його послідовни­ки стали засновувати монастирі, які належали до ансамблю чайтья.

З цього типу культових споруд найкраще зберігся храмовий комплекс в Аджанті, що складається з 29 печер, висічених з Ш ст. до н.е. по VII ст. н.е. Аджантські печери відомі своїми розписами, які вкривають стіни та стелі внут­рішніх приміщень. Тут — зображення тварин, птахів, квітів, міфологічних ге­роїв та подій із життя Будди, побутові сцени. Розписи вражають різноманітніс­тю тем і сюжетів, а також майстерністю та фантазією художників. Для при­кладу можна сказати, що на стінах Аджанти зображено кілька сотень жінок