2.6.3. Зразок чорнофігурного вазопису

З найбільшою силою своєрідність грецького мистецтва цього часу виразилася в архітектурі. Архітектура Греції — це, насамперед, храми. Будували храми у мальовничому місці — на горі, серед дерев тощо; були вони, на відміну від східних святилищ, невеликими, дуже пропорційними. Вхід

до храму (портик) — становив таку композицію: над рядом колон розташову­вався антаблемент, що складався з архітрава (потужна балка), фриза (смуги, ритмічно розчленованої візерунком) та карниза (бордюра) над ним. Все це вінчав трикутний фронтон з барельєфом, що зображував богів, яким цей храм

присвячено".

Оточений колонадою з усіх боків, храм здавався пронизаним світлом і повітрям. Як не дивно, греки ще не розуміли краси чистого білого каменю й старанно розмальовували будівлю у яскраві кольори, що дещо нагадує україн­ське народне мистецтво (найчастіше трапляється поєднання червоного та си­нього кольорів). Храм був також центром суспільного життя громадян: у ньо­му зберігалася спільна скарбниця та художні твори, майдан перед ним був місцем зібрань і свят.

У період будівництва храмів складається грецька система архітектурних ордерів (стилів). В епоху архаїки грецький ордер мав два варіанти виконання колон — дорійський та іонійський.

Дорійський ордер створений дорійцями, які ко­лись завоювали південь. Важкувата, проста й сувора, колона дорійського ордеру (рис. 2.6.4) зазвичай роз­ширювалася донизу й була прорізана по вертикалі гу­стими жолобками (канелюрами), що створювало до­даткову гру світла й тіні. Капітель (верхня частина колони) конусоподібне розширювалася.

Іонійський ордер, запроваджений у багатій Іони, був, навпаки, легким, струнким та ошатним. Колона тут була вищою та тоншою, рівномірною за шириною, мала під собою круглу базу. Капітель її «розросталася» в боки двома витонченими завитками (волюти). Кане-люри в іонійській колоні були глибші, тому гра світла й тіні на ній була мальовничішою та багатшою.

По всій Греції в цей час було споруджено чимало храмів дорійського та іонійського стилів. Найвідомі-ший з них — храм Артеміди в Ефесі (що сягав у довжину понад 100 м). Колонада храму була по­двійного, зі своєрідними колонами: Їх нижню частину оперізували рельєфні фігури. Храм вражав своєю ве­личністю та пишнотою.

2.6.4. Дорійський та іонійський ордери

Грецькі храми передбачали як обов'язковий елемент ідола для поклоніння, що спричинилося розвиткові скульптури⁵⁰. Майже до закінчення архаїчного

.

періоду створювали статичні статуї богів, які ніби завмерли в од­ній позі. Характерна також архаїчна посмішка — спроба переда­ти психологію, міміку обличчя (на практиці вміли тоді створюва­ти щось таке, що лише нагадувало посмішку). В середині VI ст, до н.е. скульптори уже намагаються передати рух. Одна з перших подібних спроб була втілена в статуї богині перемоги Ніке з острова Делос. її прагнули зобразити такою, що летить, але вдалося зробити це лише символічно: верхня частина тулуба та підняті крила подано в анфас, а ноги — в профіль; на обличчі богині застигла гримаса — типова архаїчна посмішка.

Зате у класичний період (V сг. — 338 рр. до н. е.) грецьке мистецтво досягає надзвичайного, небувалого артистизму, непе-ревершеної майстерності в передачі натури.

В архітектурі Греції класичного періоду чільне місце, як і рані­ше, посідають храми, але до двох стилів, що були розроблені в період архаїки — дорійського та іонійського — додається тре­тій — коринфський (від назви заможного міста Коринф). Коринф­ський ордер, близький до іонійського, відрізнявся від нього тим, що колони були трохи більш витягнутими (рис. 2.6.5), а в їхній капітелі поміж волютами з'явився пишний рослинний орнамент (різьблене листя селери).

Загалом у класичний період храми стали більш гармонійними та стрункими порівняно з архаїкою. Архітектура вже органічно поєднується зі скульптурою. Найвідоміший з храмів цього пері­оду — храм Зевса в Олімпії, побудований в середині V ст. до н.е. Гармонійна споруда була прикрашена численними барельєфами, сюжети яких зображали змагання на колісницях, подвиги одного з міфічних героїв — Геракла тощо. Особливої популярності храм набув завдяки величезній, роботи Філія, статуї Зевса, що сидить ті троні, виконаної зі слонової кістки та золота.