2.8.3. Псалтир ( реконструкція)

У давнину літературно-художні форми посідали здебільшого другорядне місце в системі культурних цінностей; література служила міфології, політиці, худож­ньо-розважальним видовищам тощо. Лише у стародавніх євреїв на перше місце в культурі поставлене слово, що сприймалося як божественна світотворча енер­гія. Дар слова в людини відрізняє Її від тварини, робить подібною до Бога. Тому й Ісус Христос називається в Новому Заповіті Богом-Словом,- Його вважають тим з початку часів існуючим Логосом (Словом, Мудрістю, Сином "Божим), котрий творив світ за волею Бога-Отця. Слову у давніх євреїв, а пізніше у хрис­тиянських народів, підкоряється все; політика, культура, суд, наука і навіть мисте­цтво. Проте якщо в євреїв образотворчі види мистецтва були не дуже розвинені, то християни успадкували ще й античні традиції, поєднуючи їх з біблійними.

2.8.7. Поширення Біолії та віри 6 Єдиного Бога. Священною книгою євреїв зацікавилися в елліністичній Александрії. Тут Старий Заповіт переклали грецькою мовою. Проте пізніше, в епоху римського володарювання, у зв'язку з поширенням і масовим утвердженням християнства, Біблією зацікавилися величезні маси людей. Вона стала книгою, потрібною для всього людства. Недарма Новий Заповіт одразу писали грецькою: цю мову розуміли в усьому тодішньому світі, й учні Христа зверталися нею до всіх народів.

Поширення християнства в Римській імперії припадає на III ст. н. е. Язичниць­кі боги в очах суспільства стають просто породженням людської думки, фанта­зією. Жорстокі звичаї стародавнього світу, відсутність поваги до людини та її життя виснажили населення. Принижувало людину в ті часи також рабовласництво,

яке ґрунтувалося на усвідомленні того, що іншу людину можна продати або

вбити як тварину. Християнство визнавало рівними перед Богом знатних і багатих поряд з бідними й нещасними, воно обіцяло після смерті справедли­вий суд і винагороду за добрі вчинки, Тому воно поширювалося серед населення Римської імперії надзвичайно швидко, незважаючи на те, що перших християн жорстоко переслідували. Найдавніші християни вимушені були переховуватися від влади, оскільки їх віра викликала ненависть у правителів. Римські імперато­ри розуміли, що християни, які не визнавали жодної іншої влади, окрім влади Бога, сумнівалися в божественній природі, яку приписували собі цезарі. Пере­слідування християн іноді набували характеру масових гонінь (за Нерона або Діоклетіана). Їх страчували, катували, цькували дикими звірами в цирках. Імпе­ратор Нерон спалював Їх в просмолених мішках на стовпах як «живі смолоски­пи», освітлюючи ними свої розгнуздані оргії. Але в умовах все більшого здичавін­ня та бездуховності язичницького Риму християнство поставало в очах народу носієм гуманності та культури, і все більше людей, незважаючи на гоніння, ставали його прихильниками.

Тисячі людей власним життям заплатили за віру в Ісуса Христа. Врешті-решт християнство стало масовою релігією і вийшло з підпілля в 313 р.

2.8.8. Ранньохристиянська культура.

Ранні пам'ятки християнського мистецтва належать до ЇЇ—НІ ст. У цей час християнство було гнаною релігією, і найхарактернішими пам'ятками його є таємні підземні катакомби, де послідовники Христа збиралися для спільної молитви та трапези любові. Катакомби — це споруди під землею у вигляді вулиць-коридорів, що тягнулися на багато кілометрів.

Стіни катакомб були прикрашені розписами на християнські сюжети. Найбільш ранні з них — через потребу конспірації — мають символічний харак­тер: наприклад, Христа символізувало зображення риби, християнство — вино­градної лози з гронами й т.п. Чимало розписів базувалося на художній мові античного язичництва: Ерот (бог кохання у греків) перетворювався на Ангола, а Психея (одна з героїнь грецьких міфів, кохана Амура), що збирає квіти, ставала уособленням душі. Перші зображення ще близькі античній традиції, оскільки фігури на них дуже життєві, але з плином часу в християнському живописі спостерігається підкреслена схематизація та умовності, оскільки голо­вним стає передача у видимому очима образі духовного начала. -

У IV ст. християнство визнається державою релігією- Тоді починають будува­ти християнські храми — базиліки, праобразом яких були римські публічні центри.

Перед входом до базиліки містився двір, оточений колонадою (в ньому залишалися ті, хто ще не пройшов обряд хрещення і тому не мав права входити до храму). В центрі двору розташовувався фонтан для обмивання. Потім йшов .нартекс (закрите приміщення перед храмом для тих, хто готується до хрещен­ня або кається). Із нартексу йшли входи до головного приміщення храму, яке представляло собою велику залу з рядами колон (інколи Їх було три, і кожна називалася навою'), У протилежному до дверей східному боці була напівкругла апсила, де містився вівтар; сонце зранку освітлювало крізь вікна апсиди всю церкву. У вівтарі на престолі стояв семисвічник (рис. 2.8.4), успадкований з юдейського культу; тут вершилося священнодійство перевтілення хліба й вина на Тіло й Кров Христові (євхаристія), що замінило собою жертвопринесення