дарунки перському цареві, причому пере­дано характерні риси вигляду, одягу та озброєння різних народів і племен. Весь персепольський ансамбль вкрито рельєфа­ми, які забарвлені здебільшого чотирма ко­льорами — червоним, зеленим, синім та жовтим. Рельєфи були доповнені елемен­тами із бронзи та різнобарвних паст. фор­ми всіх зображень вирізані дуже точно і всі сцени створені за єдиним зразком (ка­ноном) — незважаючи на те, що викону­вала рельєфи велика кількість майстрів. Тут знаходиться рельєф, що відтворює будів­ництво самого ансамблю, і рельєфи з зо­браженням царя Дарія на троні перед жертовником Агура-Мазди та ін. Для рель­єфів ахеменідського періоду характерні ретельно виписані деталі одягу і типів, але в них відсутня індивідуальність, не про­стежується інтерес до людської особистос­ті. Це природно випливало із завдання усла­влення могутності держави та Ті правителів.

2.4.3. Капітель у вигляді бика (Персеполь)

Уславленню правителів слугував і палац у Сузах, побудований у VI—IV ст.

до н.е. царями Дарієм, Ксерксом та Артаксерксом III. Багато в чому він нагаду­вав палацовий ансамбль Персеполя. Деякі приміщення палацу також були зве­дені на кам'яних платформах. Елементом палацової архітектури Суз були керамічні панно, виконані синім, жовтим, зеленим, бі­лим та чорним кольорами. На панно зобра­жені шеренги воїнів царя з незворушними, одноманітними обличчями, в пишному одязі (рис. 2.4.4).

2.4.4. Перські воїни

У Сузах була знайдена статуя Дарія І, яка колись стояла біля воріт його палацу. Цар зо­бражений у вигляді одного з єгипетських со­нячних божеств Атума (далася взнаки влада над підкореним Єгиптом), але в перському одязі, Перси визнавали політеїзм — за умо­ви поділу божеств на воїнів Агура-Мазди та Ангроманью, і ця статуя повинна була за­безпечити Дарію милість з боку єгипетських богів.

Ахеменідське мистецтво поєднало парадні багатоколонні палаци, тип надзвичайно струн­кої колони та систему оформлення в єдиний ансамбль архітектури, скульптури, та кераміч­них панно.

Образотворче мистецтво ахеменідського Ірану зазнало впливу багатьох наро­дів, які увійшли до складу імперії: тип колони перси запозичили з Єгипту, звичай прикрашати вхід до палацу рельєфними зображеннями фантастичних напів-людей-напівтварин прийшов із Ассирії, а сама архітектура нагадує малоазіатську.

Більш оригінальне ахеменідське мистецтво карбування по металу (^чеканка) та різьблення по напівкоштовному (або коштовному) камінню — торебпшка — були тут одними з провідних видів мистецтва. Сюжети в ній часто повторюють­ся — це зображення правителя біля жертовника з вогнем, боротьба царя з різними фантастичними чудовиськами, сцени перемог, полювання царів та їхніх вельмож (рис. 2.4.5). Сюжети ці також символізу­ють ідею могутності та величі царської влади.

Досконалу скульптуру, на якій позначився вплив Ста­родавньої Греції (зображення божеств і царів у характерно­му іранському одязі, але за елліністичними художніми нор­мами), створила Парфія. Парфянами був відкритий новий тип архітектурної споруди — айван (склепінчаста зала, від­крита на фасад або у двір будівлі⁴¹). Парфянська архітекту­ра вирізнялась особливим колоритом — використовувались три кольори: білий, червоний та чорний. Такі споруди вла­стиві для архітектури всього Середнього Сходу.

Сасанідський період характеризується потужним міс­тобудівництвом, в якому широко використовувалися купо­ли. Особливу популярність в сасанідську епоху отримали рельєфи, що, як і раніше, уславлювали царів. Типовий рельєф Ардашира І, першого царя сасанідської династії, вирізьбле­ний над гробницею ахеменідського царя Дарія. Він зобра­жає сцену передачі Агура-Маздою символу влади цареві. Бог і цар зображені як вершники, що топчуть бога пітьми Ангроманью. У статуї останнього парфянського царя Арта-бана V простежується те ж прославлення земного волода­ря, що й у мистецтві класичного Ірану.