22. Поняття сліду в трасології. Механізм слідоутворення

У широкому розумінні, слід — це результат будь-якої матеріальної зміни первинної об­становки внаслідок учинення злочину: матеріально-фіксо­вані зміни одного об'єкта на інший; поява чи зникнення тих чи інших предметів, порушення первинного положен­ня, місцезнаходження, стану різних об'єктів. Традиційно трасологія вивчає сліди тільки у вузькому розумінні, а саме матеріально-фіксовані відображення зо­внішньої будови одного об'єкта на іншому (сліди-відобра­ження). Механізм слідоутворення — це система компонентів процесу утворення слідів-відображень. Матеріально-фіксовані сліди виникають у результа­ті механічної контактної взаємодії двох об'єктів: один об'єкт утворює слід (той, який залишив слід) — слідоутворюючий об'єкт, інший — сприймає змінення (на якому утворився слід) — слідосприймаючий. Ділянки поверхні об'єктів, якими вони стикаються під час утворення сліду, називаються контактними поверхнями, а факт взаємо­дії — слідовим контактом. Слід виникає за умови, що слідоутворюючий об'єкт є твердішим, ніж слідосприймаючий і діє з такою силою, яка зможе викликати його відбиття.

23. Класифікація слідів

Залежно від роду слідоутворюючих об'єктів виділя­ють сліди людини, сліди тварин, сліди предметів. Стосовно конкретних слідоутворюючих об'єктів, то найчастіше зу­стрічаються сліди рук, ніг, зубів, транспортних засобів, знарядь злому та Інструментів. Залежно від механізму утворення слідів розрізняють сліди об'ємні та поверхневі; статичні й динамічні; локальні та периферичні.

Об'ємні (вдавлені) сліди відображають зовнішню бу­дову слідоутворюючого об'єкта в об'ємі, тобто у всіх трьох його вимірах Поверхневі (площинні) сліди виникають в результаті змін, що відбуваються на поверхні слідосприймаючого об'єкта (за двома вимірами — довжиною і шириною). Поверхневі сліди звичайно поділяють на два види: сліди нашарування і сліди відшарування. Поверхневі сліди можуть бути видимими і невидими­ми.

Залежно від стану об'єктів на момент слідоутворення виникають статичні або динамічні сліди.

Статичні сліди виникають в момент спокою (статики), котрий наступає під час механічної взаємодії слідоутво­рюючого і слідосприймаючого об'єктів, які контактують у перпендикулярному напрямку. Динамічні сліди виникають в результаті самого руху одного або обох об'єктів слідоутворення. Кожна точка утворюючої поверхні залишає слід у вигляді лінії (траси).

Залежно від місця, на якому відбулися зміни слідосп­риймаючого об'єкта, вирізняють локальні та периферичні сліди. Локальні сліди виникають у межах контакту взаємо­діючих об'єктів Навколо локального сліду поверхня слідосприймаючого об'єкта залишається незмінною. Периферичні сліди виникають за межами контактної взаємодії слідоутворюючого і слідосприймаючого об'єктів. Сліди бувають механічного, хімічного, біологічного, тер­мічного походження.

24. Поняття та основи дактилоскопії

Дактилоскопія— розділ трасології, що вивчає влас­тивості й будову папілярних візерунків з метою викори­станий їх відбитків для ототожнення особи і розкриття злочинів. У криміналістиці важливе значення приділяється слідам рук, оскільки:

1) контактування руки з яким-небудь об'єктом відбу­вається переважно долонною поверхнею кисті;

2) на пальцях і долонях рук є потожирові виділення, які залишають сліди нашарування;

3)шкіра руки має специфічні властивості.

Шкіра на долонній поверхні рук людини складається з двох основних шарів: верхнього шару — епідермісу та ни­жнього, що розташований під епідермісом, — дерми. Дер­ма має будову у вигляді сосочків, розміщених рядами, ко­жен з яких займає певне місце протягом усього життя лю­дини. Епідерміс копіює рельєф сосочків і утворює папіляр­ні лінії — лінійні пагорби, розділені борозенками. Папіляр­ні лінії становлять основу рельєфу шкіри долонної повер­хні руки і підошви стопи. Основними властивостями папілярних ліній є їхня ін­дивідуальність, стійкість та відновлюваність.

На різних ділянках долонної поверхні папілярні лінії утворюють різні за складністю візерунки.