89. Криміналістична характеристика вбивств

До елементів криміналістичної характеристики вбивств належать:

1) спосіб вчинення;2) спосіб приховання;3) місце, час та обстановка;4) «слідова картина»; 5) особа злочинця;6) особа потерпілого.

Спосіб вчинення. Такі способи надзвичайно різнома­нітні: застосування вогнепальної і холодної зброї, удав­лення зашморгом, дія високої температури, утоплення та ін. Спосіб вчинення часто вказує на особу злочинця І до­зволяє висувати версії як щодо вбивці, так і щодо мотивів учинення злочину. Спосіб вчинення злочину орієнтує слід­чого на комплекс слідів і речових доказів, що можуть бути виявлені у процесі розслідування. Крім того, спосіб вчи­нення може сприяти встановленню особи потерпілого (ма­ється на увазі характер попередніх стосунків потерпілого зі злочинцем).

Спосіб приховання. Найбільш традиційними способа­ми приховання є: знищення слідів злочину; приховання чи знищення знарядь і засобів; інсценування вбивства під не­щасний випадок чи самогубство; знищення трупа {спалю­вання, утоплення, розчленування, закопування); спотво­рення трупа з метою приховання особи потерпілого. Як правило, такі дії пов'язані з бажанням вбивці уникнути відповідальності, приховати свою причетність до злочину.

Час, місце та обстановка події злочину. Звичайно злочинець обирає час, коли немає свідків, коли потерпілий один у будинку чи в офісі або в іншому місці, нерідко вечірній або нічний. Місце вчинення вбивства — це найчас­тіше безлюдна місцевість чи квартира, в якій потерпілий може бути один. Також це може бути транспорт (автомо­більний чи залізничний), зруйновані будинки або такі, що будуються, інші місця, куди з різних обставин потрапляє потерпілий. Місце злочину, як і обстановка, є надзвичайно важливим джерелом інформації, бо воно містить чималу кількість слідів і речових доказів, що визначають напрям розслідування і висунення слідчих версій.

«Слідова картина» події. «Слідову картину» утворю­ють обставини і сліди події злочину. Виявлення їх, аналіз, встановлення причинних зв'язків дозволяють побудувати картину події, сформувати уявні або дійсні моделі злочи­ну, механізм його вчинення. Дослідження таких слідів і ре­чових доказів може вказати на особу злочинця, особу по­терпілого та обставини події, виявити негативні обставини, сліди приховання злочину.

Особа злочинця. Соціальний і психологічний портрет вбивці має різноманітні риси залежно від того, чи є злочин умисним або з необережності. Злочинець, який вчинив вбивство навмисно, характеризується негативно, має такі якості, як агресивність, жорстокість, егоїзм, цинізм, знева­га до чужих інтересів, розпущеність тощо. Серед злочин­ців цієї категорії переважають наркомани, сексуальні пси­хопати, особи з психічними відхиленнями. У випадках необережних вбивств злочинці, як правило, не мають таких якостей. Дії злочинця на місці події дозволяють дійти висновків щодо його обережності, продуманості дій, наявнос­ті фахових навичок, сили, жорстокості та ін.

Особа потерпілого. Особа потерпілого нерідко вказує їм особу злочинця (зв'язки потерпілого зі злочинцем, ха­рактер їхніх стосунків, мотиви вчиненого злочину). Тому вивчення особи потерпілого дозволяє висунути версії щодо вбивці, мотивів учинення злочину, в окремих випадках щодо віктимного поводження потерпілого.