40. Ознаки почерку, їх класифікація

Ознаки почерку поділяються на загальні та окремі. За­гальні ознаки характеризують почерк як систему рухів. До них належать:

1) виробленість почерку — відбиває здатність того, хто пише, користуватися сучасною системою скоропису; визначається темпом письма і координацією рухів при ви­конанні письмових знаків і з'єднань їх. 2) складність почерку — свідчить про те, якими руха­ми виконуються письмові знаки, про конфігурацію їх бу­дови; розрізняють простий, спрощений і ускладнений; 3) нахил почерку — залежить від напрямку згинаючих рухів при виконанні прямолінійних елементів; за нахилом почерк буває прямим, право нахильним, лівонахильним, косим і безладним: 4) розмір почерку — визначається висотою малих літер: великий {5 мм і більше), середній (від 2 до 5 мм), дрібний (не перевищує 2 мм): 5) розгін почерку — характеризує протяжність (роз­мір) руху по горизонталі й визначається відношенням ши­рини знаків до їх висоти, а також відстанню між письмо­вими знаками. Вирізняють: стиснутий (малий розгін) — ширина малих літер менша за їх висоту, відстань між бук­вами незначна; середній — ширина малих літер приблиз­но дорівнює їх висоті, а також відстані між літерами; роз­гонистий (великий розгін) — ширина малих літер більша за їх висоту, відстані між літерами збільшені: 6) зв'язність почерку — полягає в безперервності ви­конання певної кількості письмових знаків та їх частин у межах одного слова. Зв'язність характеризується як мала (при з'єднанні літер у більшості слів по дві-три), середня (при з'єднанні від чотирьох до шести) і велика (при вико­нанні шести і більше знаків в одному слові при безупинно­му русі рукою в процесі письма): 7) натиск почерку — характеризує інтенсивність і розміщення зусиль на пишуче приладдя при виконанні письмових знаків; визначається ступенем: 8) переважаюча форма і напрямок рухів — форма ру­хів буває прямолінійна і криволінійна; вирізняють округ­лий (ліво- і правоокружний) та кутастий почерк.

Окрема ознака почерку — це характеристика рухів, що виявляється при виконані окремих літер чи їх окремих елементів. Виокремлюють певні групи рухів, які викорис­товуються для вивчення окремих ознак почерку:

1) форма траєкторії рухів при виконанні письмових знаків та їх елементів (дуго-, круто-, петлеподібна);

2) напрямок рухів (зліва направо, зправа наліво, пра­во- чи лівоокружний тощо);3) протяжність рухів;4) спосіб початку (з крапки, завитка, петлі) та закін­чення руху;5) вид з'єднання елементів у літері (примикаючий, інтервальний тощо);6) кількість рухів;7) послідовність рухів;8) розміщення точки перетину рухів відносно лінії рядка або інших елементів знака;9) складність рухів тощо.

41. Поняття ідентифікації людини за зовнішніми ознаками

Габітологія (або габітоскопія) — галузь криміналіс­тичної техніки, що включає систему теоретичних поло­жені, про зовнішні ознаки людини та сукупність методів і науково-технічних засобів, які забезпечують збирання, дослідження і використання цих ознак для ототожнен­ня особи. Науковою основою габітології є дані анатомії, ан­тропології, біології.

Ідентифікація за ознаками зовнішності є встановлення тотожності або відмінності конкретної особи в оперативно-розшукових або кримінально-процесуальних цілях. Така ідентифікація можлива через індивідуальність зовнішнього вигляду людини та відносну його незмінність (стійкість).