71. Тактичні прийоми обшуку

Системи тактичних прийомів обшуку (тактичні ком­бінації) — це своєрідні алгоритми (типові програми) для слідчого в процесі їх використання. Система тактичних прийомів, спрямована па подо­лання відмови обшукуваного від спілкування, включає:

1) роз'яснення мети і необхідності обшуку;2) постановку нейтральних запитань;3) залучення обшукуваного до діяльності слідчого; 4) словесну розвідку.

Функцію подолання відмови обшукуваного від спілку­вання в процесі обшуку виконує також тактичний прийом словесної розвідки. Слідчий звертається не до обшукуваного, а до ін­ших учасників обшуку з певними вказівками і пропозиціями.

Особливий інтерес становлять системи тактичних при­йомів обшуку, пов'язані із взаємодією з матеріальними об'єктами. Характер їх спрямованості ґрунтується на ймо­вірнісному судженні слідчого про спосіб зберігання пред­мета пошуку.

Так, система тактичних прийомів, спрямована на пошук об'єктів, що зберігаються без спеціального маску­вання, включає:

1)аналіз обстановки місця обшуку з метою визначення місць природного зберігання предмета пошуку;

2)аналіз об'єктів, виявлених у місцях їх природного зберігання предмета пошуку;

3)зіставлення виявленого об'єкта з ознаками того, що шукають.

Система тактичних прийомів, спрямована на по­шук об'єктів, схованих у спеціальних тайниках або ін­ших суб'єктивно недоступних місцях, може включати:

1)аналіз ознак предмета пошуку;

2)зіставлення предмета пошуку з різними об'єктами місця обшуку;

3) орієнтацію на професійні (чи інші) навички обшуку­ваного під час визначення місця схову;

4)використання можливостей типових аналогів;

5)аналіз окремих ділянок приміщення, меблів, інших об'єктів з метою встановлення демаскуючих ознак;

6)зіставлення однакових предметів між собою.

72. Особливості проведення виїмки

Виїмка — це самостійна слідча дія, яка провадиться у випадках необхідності вилучення лише певних пред­метів і документів, коли точно відомо, де і в кого вони знаходяться. Процесуальний режим виїмки регламенту­ється статтями 178—184, 186, 187^і, 188, 189 КПК.

Виїмка проводиться за вмотивованою постановою слід­чого. Проведення виїмки не потребує санкції прокурора. Винятком є виїмка документів, що становлять державну таємницю. У цих випадках виїмка проводиться з санкції прокурора або його заступника і в порядку, погодженому з керівником відповідної установи. Примусова виїмка із жит­ла чи іншого володіння особи проводиться лише за вмоти­вованою постановою судді (ст. 178 КПК).

Виїмка здійснюється стосовно предметів і документів, які знаходяться у віданні установ, організацій та підпри­ємств. У деяких випадках виникає необхідність у виїмці й в окремих громадян. Виїмка, як правило, проводиться у денний час, за виня­тком випадків, коли ця дія є невідкладною. Невідкладною є виїмка, якщо мають місце підстави вважати, що предмети або документи можуть бути знищені або сховані.

При виїмці повинна бути забезпечена присутність осо­би, у володінні якої знаходяться предмети, що підлягають вилученню, або повнолітніх членів її сім'ї. У разі відсутно­сті цих осіб виїмка може здійснюватись у присутності пред­ставника житлово-експлуатаційної організації чи місцевої Ради народних депутатів. Виїмку в установах і на підпри­ємствах бажано проводити у присутності особи, у веденні якої знаходяться предмети чи документи.

У приміщеннях, що їх займають дипломатичні представ­ництва, а також у приміщеннях, де проживають члени дип­ломатичних представництв та їхні сім'ї, які користуються правом дипломатичної недоторканності, виїмка може про­водитись тільки за згодою дипломатичного представника.

Виїмка проводиться у присутності двох понятих. Про проведення виїмки складається протокол, копія якого вру­чається особі, в якої проведено виїмку, чи повнолітнім членам її сім'ї або представникові житлово-експлуатацій­ної організації чи місцевої Ради народних депутатів.

Виїмка може бути здійснена у примусовому порядку. Згідно зі ст. 183 КПК у разі відмови виконати вимоги слід­чого виїмка проводиться у примусовому порядку.