12. Виникнення, розвиток і сучасний стан криміналістики

Істо­рія виникнення криміналістичних знань розпочинається з появою перших типів держави і права, коли встановлюва­лись і порушувались певні правила поведінки, звичаї і за­кони. Виникнення перших порушників законів викликало необхідність введення спеціальних правил і методів щодо розкриття і розслідування злочинів, встановлення злочин­ців. Безумовно, поява криміналістичних засобів, прийомів і методів пов'язана з відправленням правосуддя, слідчої, розшукової та експертної практики.

Деякі засоби та прийоми криміналістичної спрямова­ності знайшли своє відображення у правових актах Київсь­кої Русі, а саме у «Руській правді». Літописи XV—XVI ст. свідчать про використання криміналістичних знань, зо­крема, при порівнянні підписів у рукописах, виявленні підробок документів. У XVIII ст. вже були зроблені спроби щодо узагальнення судової практики. Для XIX ст. характерною є консолідація криміналісти­чних знань. Важливим напрямом розвитку криміналістики є роз­робка методів дослідження речових доказів. Першою кри­міналістичною установою в Росії була судово-фотографіч­на лабораторія Є. Ф. Буринського (1889).

У 1940—1960 рр. здійснюється формування низки кри­міналістичних теорій і вчень. У 1960—1980 рр. розпочинається інтенсивний розви­ток теорії криміналістичної. У 1970 р. проходить диску­сія про предмет криміналістики (м. Свердловськ).

Сучасний стан розвитку криміналістики в Україні ха­рактеризується формуванням загальної теорії криміналіс­тики, розробкою і впровадженням сучасних науково-тех­нічних засобів і інформаційних технологій в практику бо­ротьби зі злочинністю, удосконаленням прийомів криміна­лістичної тактики, запропонуванням методик розсліду­вання нових видів злочинів.

13. Поняття криміналістичної техніки та її галузі

Криміналістична техніка — це важливий розділ кри­міналістики, який виникнув у результаті впровадження досягнень природничо-технічних наук у практику бороть­би зі злочинністю. Методи фізики, хімії, біології, медицини та інших галузей знань пристосовувалися для виявлення слідів злочину та отримання інформації з метою кримі­нального судочинства.

На даний час система криміналістичної техніки скла­дається з таких основних галузей:

1) судова фотографія;

2) судова кінематографія і відеозапис;

3) трасологія;

4) судова балістика;

5) криміналістичне дослідження письма;

6) техніко-криміналістичне дослідження документів;

7) ідентифікація особи за зовнішніми ознаками;

8) кримінальна реєстрація.

14. Правові основи використання криміналістичної техніки

Найбільш загальні пра­вові основи використання технічних засобів визначаються ст. 2 КПК, яка регламентує завдання кримінального судо­чинства. У ст. 22 КПК визначається, що прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи. Для виконання таких завдань необхідно використовувати всі передбачені законом засоби, у тому числі технічні.

У кримінально-процесуальному законодавстві відсут­ня спеціальна норма, за якою б визначались правові осно­ви застосування криміналістичної техніки. У статтях 79, 85, 85^і, 85², 191, 194, 195 КПК визначаються окремі прийо­ми і засоби фіксації речових доказів, місця події та умови проведення інших слідчих дій. У ст. 87^і КПК передбачено процедуру фіксування судового процесу технічними засо­бами. Ці норми надають можливість у необхідних випад­ках використовувати ті або інші технічні засоби.

Статті 75 і 76 КПК регламентують порядок призначен­ня експертизи і, зокрема, указують, що експертиза при­значається у випадках, коли для вирішення певних питань при провадженні в справі потрібні наукові, технічні або ін­ші спеціальні знання. Для того щоб використання науко­во-технічних засобів при розслідуванні злочинів сприяло підвищенню ефективності праці слідчого, необхідно широ­ко використовувати допомогу спеціалістів (ст. 128^і КПК).

При використанні технічних засобів необхідно проце­суальне оформити:

1) факт застосування технічних засобів і прийомів;

2) матеріали, які отримані в результаті їх застосування.