69. Поняття та ознаки обшуку

статтями 177, 179—186, 188, 189 КПК). Обшук відрізняється від інших слідчих дій перш за все своїм пошуковим характером. Різниця між виїмкою і обшуком полягає у тому, що, по-перше, виї­мка проводиться тільки відносно певних предметів, тоді як предмети, що підлягають вилученню при обшуку, можуть бути відомі орієнтовно, а іноді навіть не відомі взагалі; по-друге, під час виїмки повинно бути відоме місце знахо­дження тих чи інших предметів, а при обшуку передбача­ється їх відшукати. Обшук — це слідча дія, змістом якої є примусове обстеження приміщень і споруд, ділянок місцевості, окре­мих громадян з метою відшукання і вилучення предме­тів, що мають значення по справі, а також виявлення розшукуваних осіб.

Обшук проводиться за вмотивованою постановою слід­чого з санкції прокурора чи його заступника, за винятком житла чи іншого володіння особи. Відповідно до КПК об­шук житла чи іншого володіння особи, за винятком невід­кладних випадків, проводиться лише за вмотивованою по­становою судді. При необхідності провести обшук слідчий за погодженням з прокурором звертається з поданням до судді за місцем провадження слідства (ст. 177).

На відміну від слідчого огляду, обшук має такі особли­вості:

1) конкретизованість об'єктів пошуку;

2) належність об'єктів пошуку певним особам;

3) примусовий характер обстеження.

70. Об'єкти та види обшуку

У теорії криміналістики при характеристиці обшуку використовуються два різних терміни — «об'єкти пошуку» і «об'єкти обшуку».

Об'єкт пошуку — це те, що необхідно відшукати, ви­явити, знайти. У процесі обшуку такими об'єктами є люди, групи, знаряддя злочину, предмети злочинного посягання, документи, сліди тощо.

Обшук передбачає відшукання предметів, які можуть бути речовими доказами. Згідно зі ст. 78 КПК можна сфор­мувати певні типові групи таких предметів:

1. Знаряддя і засоби вчинення злочину:

а) вогнепальна і холодна зброя;

б) предмети, які спеціально виготовлені для вчинення злочинів (знаряддя злому і злодійський інвентар — відмич­ки, «фомки», «гусячі лапи» та ін.; знаряддя вбивства чи на­несення тілесних ушкоджень — кастети, надолонники, кістені тощо);

в) предмети, зберігання чи використання яких заборо­нено або потребує спеціального дозволу (ліцензії) (газова зброя, радіоактивні речовини, наркотики та ін.);

г) предмети, які застосовуються у побуті, виробничій або іншій легальній діяльності (кухонний ніж, сокира, мо­лоток та ін.);

ґ) транспортні засоби (якщо вони використовувались для досягнення злочинного результату).

2. Предмети, що зберегли на собі сліди злочину (одяг чи взуття обшукуваного, яке має сліди крові, частки ґрун­ту, жирові плями тощо).

3. Предмети, отримані як наслідок злочину (гроші чи цінності, які є предметом хабара; майно, що належить по­терпілому, та ін.).

4. Інші предмети, що виступають засобом для встанов­лення істини по справі (фотознімки, записні книжки, дис­кети ЕОМ тощо).

Окрему групу об'єктів складають документи. Під час обшуку підлягають виявленню документи:

а) зміст яких є предметом злочинного посягання;

б) які є засобом вчинення злочину;

в) які є засобом приховання злочину;

г) що характеризують особу злочинця; ґ) що містять у собі зразки почерку;

д) що містять у собі іншу інформацію, яка цікавить ор­гани розслідування.

Об'єкти пошуку можуть бути класифіковані за різни­ми підставами:

1) залежно від характеру попередньої інформації про об'єкт пошуку:

а) індивідуально визначені об'єкти;

б) об'єкти, відомості про які можуть вказувати лише на їх родову (групову) належність;

в) випадково виявлені об'єкти;

2) залежно від форми вказівки в законі:

а) прямо передбачені й названі в КПК як об'єкти;

б) віднесені до «інших предметів і документів», що ма­ють значення для встановлення істини по справі;

в) які є вилученими із законного обороту;

г) які вилучаються з метою забезпечення цивільного позову або можливої конфіскації майна;

3) залежно від природи того, що шукають:

а) предмети, що можуть служити речовими (або пись­мовими) доказами;

б) предмети і документи, заборонені до обороту;

в) предмети і документи, що можуть бути доказами у іншій кримінальній справі;

г) речі та цінності, що здобуті злочинним шляхом;

ґ) цінності або майно обвинуваченого чи підозрюваного з метою забезпечення цивільного позову або можливої конфіскації;

д) особи, які переховуються від слідства і суду;

є) особи, яких переховують в тих чи інших місцях;

є) трупи або частини розчленованого трупа (трупів);

ж) тварини,

Об'єкт обшуку — це те, відносно чого (чи кого) здійс­нюється обстеження.

Найбільш поширеними об'єктами обшуку є:

1) жилі приміщення (квартира, будинок, дача, номер готелю тощо);

2)службові, торговельні, виробничі та інші нежилі приміщення (кабінети посадових осіб і державних службов­ців, офіси, склади, виробничі дільниці, підсобні приміщення магазинів тощо);

з) ділянки місцевості (садиба, сад, город та ін.);

4) автотранспортні засоби (автомобілі, причепи, мото­цикли та ін.);

5) жива людина (її тіло, одяг, взуття та інші носильні речі).

У криміналістичній теорії прийнято розрізняти декіль­ка видів обшуку залежно від тих чи інших підстав їх ди­ференціації. Так, за характером об'єктів обшуку розріз­няють обшук: приміщень, місцевості, транспортних засо­бів, особи. За характером об'єктів пошуку виділяють об­шуки, спрямовані на виявлення людей, трупів (чи їх час­тин), знарядь та засобів вчинення злочину, предметів зло­чинного посягання, слідів, документів та інших об'єктів. Обшуки можна розрізняти за їх повторюваністю (первин­ний і повторний) та за їх одночасністю (груповий і одиночний). Названі види обшуку мають певну специфіку. Розг­лянемо особливості проведення окремих видів обшуку.