114. Початковий етап розслідування порушень правил безпеки дорожнього руху

Приводами до порушення кримінальної справи в разі дорожньо-транспортної події найчастіше є: заяви потер­пілих чи їх родичів, очевидців, водіїв транспортних засо­бів, причетних до події; повідомлення посадових осіб транс­портних організацій, працівників медичних закладів; без­посереднє виявлення органами міліції чи прокуратури ознак злочину.

Підставами для порушення кримінальної справи у та­ких випадках будуть факти заподіяння тілесних ушко­джень різного ступеня тяжкості або настання смерті по­терпілих внаслідок дорожньо-транспортної події. Як правило, кримінальна справа порушується за фак­том злочинного порушення правил безпеки дорожнього руху, а не по обвинуваченню конкретної особи. При розслідуванні злочинних порушень правил безпе­ки дорожнього руху повинні бути доведені обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме:

1) чи є дана подія дорожньо-транспортною, її вид;

2) дорожня обстановка в момент події (місце, час та ін.);

3) які транспортні засоби брали участь у події, їх тех­нічний стан (як до події, так і після неї);

4) наслідки, що сталися в результаті злочинного пору­шення правил безпеки дорожнього руху, що дуже важливо для кваліфікації зло­чину;

5) спосіб вчинення дорожньо-транспортної події;

6) хто постраждав, поведінка учасників події;

7) яка безпосередня причина дорожньо-транспортної події;

8) ступінь вини кожного учасника події (водія, праців­ника автопідприемства, пасажира, пішохода та ін,);

9) які положення правил дорожнього руху чи експлуа­тації транспортних засобів були порушені винним;

10) чи є причинний зв'язок між допущеними порушен­нями правил дорожнього руху або експлуатації транспор­тних засобів і наслідками, що сталися;

11) обставини, що сприяли злочину (недоліки в орга­нізації руху транспорту і пішоходів, неналежний контроль за випуском транспорту і водія на лінію, недоліки в конт­ролі за технічним станом доріг і вулиць, у підготовці водіїв транспортних засобів, пропаганді правил дорожнього руху серед його учасників та ін.)-

Порівняно проста ситуація на початку розслідування до­рожньо-транспортної події складається тоді, коли злочин­не порушення вчинено в присутності свідків, водій і транс­портний засіб залишились на місці події. У цьому випадку основні зусилля слідства спрямовані на дослідження об­становки місця події, встановлення причин дорожньо-тран­спортної події, збирання доказів, що підтверджують про­вину його учасників. Більш складна слідча ситуація виникає тоді, коли зло­чинне порушення правил безпеки дорожнього руху вчине­но за відсутності свідків або водієм, який зник з місця по­дії, залишивши транспортний засіб. У такій ситуації передусім необхід­но встановити особу, яка перебувала за кермом у момент події, вжити заходів щодо її розшуку і затримання, з'ясу­вати причини, що змусили водія зникнути з місця події. Найскладнішою і досить розповсюдженою ситуацією на початковому етапі розслідування є така, коли водій зникає з місця події разом з транспортом. Тут основну увагу слідства потрібно зосередити на встановленні факту дорожньо-транспортної події, виявленні водія і транспор­ту, що брав участь у події, можливих свідків. Для цього проводиться огляд місця події; про ознаки транспорту і прикмети водія опитуються очевидці та потерпілі, орга­нізовуються загороджувальні заходи на шляху можливого пересування транспорту. Виходячи з обставин, фактичних даних конкретної кримінальної справи слідчий висуває загальні версії про сутність і причини події, типовими з яких є 1) дорожньо-транспортна подія стала результатом по­рушення правил безпеки руху водієм;

2) подія викликана порушеннями правил руху самим постраждалим;

3) подія стала наслідком технічної несправності транс­портного засобу;

4) дорожньо-транспортна подія пов'язана з порушен­нями норм, стандартів утримання доріг;

5) подія сталася внаслідок випадкового збігу обставин;

6) подія інсценована з метою приховання іншого зло­чину;

7) транспортний засіб було використано як знаряддя для вчинення іншого злочину.

У ситуації, коли водій зник, а машина залишилась на місці події, головним напрямом розслідування є встанов­лення винного. Тому в першу чергу висуваються версії про особу, яка перебувала за кермом у момент події: 1) транс­портним засобом керував водій і 2) транспортним засобом керувала стороння особа (родич водія, його знайомий, співробітник, викрадач).

Стосовно ситуації, коли водій зник з місця події разом з транспортом, відпрацьовуються версії про машину, що брала участь у дорожньо-транспортній події (вантажна чи легкова, марка автомобіля, конкретна модель тощо).

Огляд місця події.

Огляд місця події, проведений вчасно, кваліфіковано і ретельно, дозволяє встановити такі дані:

1) умови і точне місце злочинного порушення правил безпеки дорожнього руху;

2) час його вчинення;

3) вид дорожньо-транспортної події;

4) механізм події, що включає в себе послідовність і на­правленість дій його учасників;

5) предмети і сліди, що залишилися на місці події;

6) орієнтовну швидкість руху транспорту і пішоходу;

7) учасників події;

8) заходи, вжиті водієм транспорту і пішоходом для запобігання події;

9) технічний стан транспортних засобів;

10) причини дорожньо-транспортної події;

11) ознаки, що вказують на напрямок руху транспор­ту, що зник;

12) відомості про очевидців і свідків.

Виходячи з одержаного повідомлення, слідчий визна­чає, яких фахівців необхідно залучити до огляду (автоінженера, криміналіста, судового медика та ін.). Прибувши на місце події, слідчий перевіряє, чи надана медична допомога постраждалим, ефективність охорони і загороджувальних заходів, виконання інших вказівок, зроблених ним раніше. Дуже часто при огля­ді місця дорожньо-транспортної події необхідно застосо­вувати концентричний метод — від периферії до центра. Основними об'єктами огляду місця дорожньо-транс­портної події є:

1) ділянка вулиці чи дороги, де сталася аварія (з при­леглою територією);

2) труп;

3) транспортні засоби, що брали участь у дорожньо-транспортній події.

На початку огляду з'ясовується і фіксується (у прото­колі, на схемі) дорожня обстановка. Під час огляду дорожнього полотна необхідно звертати увагу на наявність і взаєморозташування слідів колес, плям крові, рідин, що пролилися (палива, мастила), окре­мих частин транспортного засобу, речей постраждалих то­що. Вивчення і вимір слідів коліс транспортного засобу до­зволяє встановити маневри автомобіля, чи намагався водій уникнути події, взаємне розташування транспортних засобів під час руху, їх положення щодо тротуару, пішоходу, осьової лінії. Сліди коліс необхідно не тільки описати в протоколі огляду, а й сфотографувати із застосуванням масштабу, а якщо виявлено об'ємні сліди — виготовити гіпсові зліпки.

Особливо важливо виявити і зафіксувати (виміром, описом, фотозйомкою) сліди гальмування, бо за їх довжи­ною вираховуються швидкість руху машини в момент ава­рії. Під час огляду дорожньої ділянки можуть бути вияв­лені сліди від транспорту на навколишніх об'єктах

Зовніш­ній огляд трупа проводиться обов'язково з участю судово­го медика або лікаря іншої спеціальності. Встановлюються і фіксуються поза і розміщення трупа щодо транспорту, сліди коліс, осьової лінії, узбіччя, позначення переходу, нерухо­мих орієнтирів; зазначається місцеположення, форма і розміри слідів крові, мозкової речовини.

Ушкодження, що одержують потерпілі при дорож­ньо-транспортних подіях, характеризуються здавленістю, обширністю, одностороннім розміщенням і можуть вигля­дати як лінійні рядки (сліди волочіння), садна, синці, заби­ті та рвані рани, різноманітні переломи.

Огляд транспорту проводиться з метаю виявлення слідів, речових доказів, пошкоджень, що виникли внас­лідок дорожньої події, та встановлення його технічного стану.

Огляд транспорту починають з тієї його частини, яка, судячи з обставин події, контактувала з перешкодою, або на якій залишились помітні пошкодження. При огляді зов­нішньої поверхні машини слід звертати увагу на відсут­ність окремих деталей), наявність характерних пошкоджень (прим'ятин, подряпин, розривів чи відломів окремих дета­лей, порушення цілісності скляних частин), плям крові, мозкової речовини, шматочків шкіри, волосся, слідів на­шарування фарби, специфічного ґрунту, волокон і частин тканини одягу, відбитків структури цієї тканини, слідів рук, сторонніх предметів тощо. При огляді транспортного засобу обов'язково фіксую­ться положення коліс щодо кузова, характер вантажу, що пе­ревозився, його вага, розміщення і спосіб кріплення. Проводячи огляд внутрішньої частини салону чи ка­біни, визначаються положення держака ручного гальма, держака перемикання швидкостей, покажчиків повороту, покажчики спідометра; чи включені освітлювальні прила­ди. Після цього перевіря­ється технічний стан рульового керування, системи галь­мування (експериментальним шляхом), приладів освітлен­ня, вимірюється за допомогою манометра тиск у шинах.

Відповідно до статей 85, 195 КПК всі ці дані фіксують­ся в протоколі огляду, до якого додаються план (схема) місця дорожньо-транспортної події, що викреслюється під час слідчої дії на міліметровому папері в масштабі 1 : 200, і фототаблиця. Після огляду місця події водія необхідно направити до медичного закладу для встановлення факту сп'яніння шля­хом лабораторного дослідження крові та сечі,

На розв'язання судово-медичної експертизи можуть бути винесені наступні питання:

а) час і причини настання смерті;

б) характер і ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, їх локалізація;

в) давність нанесення тілесних ушкоджень;

г) чи є на тілі потерпілого ушкодження, характерні для транспортного травматизму;

г) яким видом транспорту і якими його частинами за­вдані ці ушкодження;

д) в якому положенні перебував потерпілий у момент наїзду;

є) мав місце наїзд чи повний переїзд тіла колесами; є) чи є на трупі або одязі сліди волочіння тіла;

ж) яка послідовність заподіяння ушкоджень;

з) чи не перебував потерпілий у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння; наявність у нього фізичних вад, що вплинули на виникнення події.

Допит водія. Після вільної розповіді про обставини події, що трапи­лася, слідчий з'ясовує: самопочуття водія напередодні і в день події, скільки часу він перебував за кермом до момен­ту аварії, стаж роботи водія; чи був справним транспорт­ний засіб, у чому полягала несправність, коли він її ви­явив, яких вжив заходів для її усунення; хто здійснював випуск машини з парку, хто ще перебував в транспортно­му засобі (прізвища, імена, де проживають тощо) і на яких місцях; куди їхав водій, якою вулицею (дорогою), з якою швидкістю, в якому ряду і на якій відстані від краю троту­ару (узбіччя); наявність інших транспортних засобів на проїжджій частині, їх взаємне розташування, з якою швид­кістю вони рухалися; які дорожні знаки бачив водій на да­ній ділянці, який сигнал був на світлофорі, чи не перешко­джало щось спостереженню за дорожньою обстановкою, яка була погода, видимість, стан дорожнього покриття; ко­ли і на якій відстані водій виявив перешкоду, де перебував пішохід, якою була його поведінка, якою частиною транс­портного засобу він був збитий; яким був перебіг дорож­ньо-транспортної події, які заходи вживалися водієм для її запобігання (гальмування, маневр тощо); які дії він вчи­няв на місці після події, чи надавав допомогу потерпілим. Показання водія треба оцінювати критично, бо він, щоб уникнути відповідальності чи пом'якшити свою провину, може викривити фактичні обставини того, що трапилося.

Допит потерпілого. Потерпілого бажано допитувати невідкладно, оскільки розрив у часі між подією і допитом сприяє забуванню окремих деталей події. При допиті потерпілого з'ясовують, чи не страждає він на захворювання органів зору, слуху, в якому місці пере­бував до події, куди і в якому темпі рухався, коли побачив транспорт, з якою швидкістю він їхав, чи рухалися в цей час інші транспортні засоби, як вони розташовувались на проїжджій частині, яких заходів вживав водій для запо­бігання події (подав звуковий сигнал, зменшив швидкість та ін.), який сигнал був на світлофорі, якою частиною транспорту був збитий потерпілий, ознаки машини (тип, модель, колір, номерний знак та ін.), хто сидів за кермом тощо.

При розслідуванні злочинних пору­шень правил безпеки дорожнього руху як свідки допиту­ються пішоходи, пасажири, водії транспортних засобів, які не брали участі в події, працівники міліції, медичних закладів, транспортних організацій та ін.

У разі смерті потерпілого при транспортуванні або у лікарні як свідки допитуються медичні працівники, які мо­жуть повідомити, що їм говорив постраждалий про обста­вини події.

У тих випад­ках, коли водій зник з місця події на транспортному засобі, для розшуку використовуються відомості, одержані під час огляду місця події та допитів очевидців і потерпілих. Для розшуку особи, яка перебувала за кермом у момент події, використовується інформація, що одержу­ється від очевидців (ознаки зовнішності, напрямок, в яко­му зник) та при огляді місця події (сліди рук на держаках керування транспортом, різноманітні предмети і докумен­ти, що належать водію). Оперативно-розшукові дії по виявленню і затриманню водія, який зник, і його транспорту провадяться органами ДАІ за участю інших підрозділів органів внутрішніх справ.