76. Порядок пред'явлення для впізнання живих осіб, трупів, предметів і тварин

Відповідно до статей 174, 175 КПК особу, яка підлягає впізнанню, пред'являють впізнаючому разом з іншими особами тієї ж статі (не менше трьох), які не мають різких відмінностей у зовнішності та одязі, а предмети — серед інших однорідних предметів.

Об'єкт впізнання має бути в одязі, який суттєво не відрізняється від того, що був на ньому в момент спостереження його впізнаючим. Інші особи, серед яких його пред'являють для впізнання, також не повинні мати різких відмін в одязі (ст. 174 КПК).

Застосування у пред'явленні для впізнання науково-технічних засобів — кіно-, відеотехніки, фотоапаратів, ма­гнітофона тощо — є однією з важливих умов, що забезпе­чують ефективність його проведення, фіксації перебігу і результатів. Використання їх залежить від виду впізнан­ня, ознак об'єкта, що підлягає впізнанню, та інших даних.

Впізнання живих осіб провадиться у випадках, коли: а) особа, яка підлягає пред'явленню, не була раніше відома свідкові, але спостерігалася ним у зв'язку зі злочинною подією; б) свідок знав раніше пред'явлену особу, але не мо­же дати необхідних даних про неї.

Процес пред'явлення можна поділити на три стадії. На першій стадії перед пред'явленням особи для впізнання, в присутності понятих їй пропонують зайняти будь-яке місце серед інших осіб і роз'яснюють її права. На другій стадії впізнаючий запрошується до приміщення, де зна­ходяться всі учасники впізнання, його попереджають про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправди­вих показань (якщо це потерпілий або свідок) та за відмову від дачі показань (якщо це свідок). Після цього у особи, яка впізнає, з'ясовують, чи задовольняють її умови, чи їй доб­ре видно зовнішні прикмети всіх осіб. При позитивній відповіді впізнаючому пропонують подивитися на групу осіб, впізнати серед них потрібну особу і пояснити, за яки­ми ознаками він її впізнав. Третя стадія полягає у встановленні тотожної чи групової належності або відмінності конкретного об'єкта. Названі впізнаючим прикмети, ознаки повинні бути вира­жені в певній формі. Результат пред'явлення для впізнання може бути по­зитивним, коли впізнаючий заявляє про впізнання і вказує не тільки загальні прикмети і ознаки, а й особливі, на яких ґрунтувалося впізнання.

Впізнання людей може проводитись також за голосом, особливостями мови і ходи. При пред'явленні для впізнан­ня за голосом повинні бути створені певні умови:

а) для відтворення звукової мови (приміщення з пев­ними акустичними даними тощо);

б)для аналізу і оцінки голосу особи, яку впізнають (для цього використовують дві суміжні кімнати з відчине­ними дверима чи тонкою перегородкою між кімнатами, на відкритій місцевості користуються парканом, деревами тощо, які б не дозволяли впізнаючому бачити особу, котру впізнають);

в)всі учасники мають бути поділені на дві групи: в од­ній — слідчий, впізнаючий, двоє понятих, а також фахівці та інші учасники слідчої дії, в другій — особа, яка допома­гає слідчому (наприклад, співробітник міліції), поняті, осо­ба, яку впізнають, та особи, що ведуть з нею розмову;

г) зміст розмови, відтвореної під час впізнання, не по­винен стосуватися розслідуваної справи, але в її тексті мають бути слова, які чув впізнаючий в момент спостере­ження.

Можливо впізнання за особливістю ходи, оскільки хо­ду характеризують довжина кроку даної людини, кут роз­гортання стопи, швидкість руху. Осно­вними умовами проведення впізнання за особливостями ходи слід вважати такі:

а) вибір місця проведення, що забезпечує відтворення ознак ходи і можливість їх спостереження впізнаючим;

б) пред'явлення особи, яку впізнають, серед інших осіб, як мають схожі ознаки ходи;

в) особа, яку впізнають, не повинна знати про те, що за нею спостерігають;

г) впізнаючому повинно бути надано досить часу для спостереження ходи пред'явлених осіб.

У практиці розслідування зустрічаються два основних випадки пред'явлення трупа для впізнання. Перший ви­падок має місце при організації пред'явлення відразу ж після огляду місця події, Другий випадок — коли на мо­мент впізнання є дані про зникнення певної особи, допитують її близьких чи знайомих, а потім пред'являють їм труп для впізнання.

Пред'явлення трупа для впізнання слід проводити в тому одязі, що є на ньому, при необхідності цьому повинен передувати «туалет трупа», що полягає у видаленні бруду і крові з його обличчя, приведенні у звичайний вигляд за­чіски. Тільки в особливих випадках, до яких слід віднести наявність значних ушкоджень на обличчі чи його зміну внаслідок довгого перебування у воді тощо, можна визнати доцільною реставрацію обличчя трупа. Для ідентифікації особи необхідно широко використовувати прикмети, що є на трупі, а для цього слід надати впізнаючому можливість оглянути обличчя трупа, а в разі необхідності — все тіло. При пред'явленні трупа для впізнання слід враховувати деякі дані психології, оскільки трапляються випадки по­милкового впізнання внаслідок психологічного настрою­вання, самонавіювання тощо; іноді при цьому необхідна присутність судово-медичного експерта.

Порядок пред'явлення для впізнання предметів і тва­рин здійснюється так само, як і при впізнанні живих осіб. Пред'явлення для впізнання тварин не регламентується КПК, але процес такого впізнання здійснюється з дотри­манням тих самих криміналістичних прийомів, що викори­стовуються при пред'явленні для впізнання предметів. У слідчий практиці нерідко виникає необхідність пред'яв­лення для впізнання живих осіб, трупів, предметів та ін­ших об'єктів за фотознімками.

Впізнання за фотознімками живої особи проводиться, коли вона відсутня, але слідчий має її фотознімки.