84. Основи підготовки, призначення та проведення судових експертиз

Процес підготовки експертизи містить такі основні еле­менти:

1) збирання необхідних матеріалів;2) вибір моменту призначення експертизи;3) визначення предмета судової експертизи;4) формулювання запитань експерту;5) вибір експертної установи або експерта.

Збирання необхідних матеріалів. Такими матеріала­ми насамперед є досліджувані об'єкти відносно яких слід­чий (суд) повинен з'ясувати певні питання.

На відміну від речових доказів, зразки для порівняль­ного дослідження не пов'язані з розслідуваною подією і безсумнівно походять від конкретного об'єкта. Зразки по­винні мати репрезентативність (достатність кількості та якості) та порівняльність (можливість порівняння).

За способом отримання зразки поділяються на дві гру­пи: вільні та експериментальні.

Визначаючи момент призначення експертизи, необхід­но враховувати:

1)властивості та стан об'єктів експертного дослідження;

2) необхідність та можливість отримання порівняльних зразків;

3)особливості експертного дослідження {складність, наявність відповідних методик, час проведення тощо);4) слідчу ситуацію.

Предмет експертизи — це ті обставини, які можуть бути з'ясовані в процесі експертного дослідження, та фактичні дані, що встановлюються на основі спеціальних знань і досліджен­ня матеріалів справи. Питання експерту повинні відповідати таким основним вимогам:

1) не виходити за межі спеціальних знань експерта і не мати правового характеру;2) бути визначеними, конкретними та короткими;3) мати логічну послідовність;4) характеризуватися повнотою та мати комплексний характер.

Вибір екс­пертної установи здійснюється з урахуванням виду екс­пертизи, об'єктів дослідження та характеру питань, які підлягають вирішенню.

Призначення експертизи оформляється постановою слід­чого (ст. 196 КПК) або ухвалою (постановою) суду (судді) (ст. 310 КПК), які є юридичною підставою проведення екс­пертизи.

У вступній частині постанови вказується дата та міс­це її складання, посада, звання та прізвище особи, яка ви­несла постанову, найменування кримінальної справи, з якої призначається експертиза.

Описова частина передбачає короткий виклад обста­вин справи, де докладно подаються відомості щодо об'єктів експертизи (обставини, пов'язані з їх виявленням, вилу­ченням, зберіганням та ін.). Завершується описова частина постанови формулюванням підстав для призначення екс­пертизи.

Резолютивна частина містить рішення про призна­чення експертизи, вказується її вид, прізвище експерта або найменування експертної установи, питання, з яких необхідно дати висновок, перелік матеріалів, що надають­ся експерту.

Експертне дослідження — це процес дослідження об'єк­тів, що надані на експертизу. У своїй діяльності експерт використовує методи експертного дослідження, тобто сис­тему способів, прийомів, операцій для вирішення експерт­них завдань. У теорії криміналістики існують різні класи­фікації цих методів Експерт не має права обмежити обсяг запропонованого йому дослідження. За наявності великої кількості однорідних об'єктів слідчий або суд повинні розглянути питання щодо доціль­ності вибіркового дослідження. Експерт повинен виходити з таких загальних поло­жень: об'єктивності, повноти та всебічності дослідження; його законності та своєчасності; цілеспрямованості та пла­новості; безпосередності дослідження об'єктів експертизи; процесуального оформлення її результатів.